Ухвала суду № 24821644, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16888/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІВА.ЮА" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2012 р. позов задоволено: податкові повідомлення -рішення за № 0003892304, №0000941705/50344 та №0003032305/50342 від 02 листопада 2011 року - скасовані.

В апеляційній скарзі до суду відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, виразив прохання зазначене вище судове рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

На переконання апелянта, позивач допустив порушення законодавства, оскільки допустив перевищення залишку готівки в касі на суму 14 877, 72 грн., занизив суму податку з доходів фізичних осіб на суму 13 247,95 грн. та занизив податок на суму 18 742, 56 грн.

Позивач вважає, що твердження апелянта необґрунтовані, порушень діючого законодавства ним не допущено.

Як встановлено окружним адміністративним судом, спірні повідомлення-рішення були складені відповідачем на підставі даних позапланової виїзної перевірки позивача, які знайшли своє відображення в Акті перевірки за № 6601/2305/36506687 від 13 жовтня 2011 року, де закріплені перелічені вище порушення, які, на переконання відповідача, допущені Товариством.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з позицією відповідача щодо перевищення позивачем ліміту каси та аргументував свою позицію наявністю належно оформлених відомостей на виплату грошей, на підставі яких Товариство здійснювало видачу готівки. Оскільки всі отримані кошти були виплачені з каси позивача у день їх отримання у банківській установі, то перевищення ліміту залишку в касі не відбулося і у ДПІ не було в наявності підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій, вказаних в податковому повідомленні -рішенні за № 0003892304 від 02.11.2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині, оскільки він ґрунтується на положенні п.3.4 ст. 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», відповідно до якого видача готівки з кас може проводитися за видатковими відомостями.

На переконання колегії суддів, вірна позиція окружного суду щодо необґрунтованості висновків відповідача стосовно того, що: внесення учасниками товариства до статутного капіталу товариства майнового внеску є по своїй суті договором міни цього майна на корпоративні права, що тягне за собою отримання учасниками доходу, податок з якого позивач, як податковий агент, . повинен був сплатити в розмірі 12 536 грн.; придбаний робочий комп'ютер керівника Товариства є його додатковим благом, що зобов'язує позивача, як податкового агента, сплатити податок з доходу фізичних осіб в розмірі 711, 25 грн.

Висновок окружного адміністративного суду в частині того, що якщо у засновників позивача не виник оподатковуваний дохід під час заснування товариства, то Товариство не зобов'язане, як податковий агент цих учасників, сплачувати до бюджету податок з доходу його засновників та, що придбаний директору робочий комп'ютер не є додатковим благом цього керівника - ґрунтується на аналізі положень ст. 85 Господарського кодексу України, 715 Цивільного кодексу України, ст. 10, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України, які повно розкриті в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин у позивача не існує підстав для сплати податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій за їх несплату, як це передбачено у податковому повідомленні -рішенні за № 0000941705/50344 від 02.11.2011 року.

Беззаперечними є висновки окружного суду: в частині відсутності у позивача безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 15524, 46 грн., оскільки ця заборгованість не містить всіх ознак безнадійної, які викладені в п.п. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПКУ; в частині відсутності у позивача зобов'язання повернути учасниками Товариства внески до статутного фонду Товариства у розмірі їх номінальної вартості, т я. це прямо випливає з вимог ст.ст. 19-22 Закону України «Про господарські товариства», ст. 111 ЦК України; в частині відсутності обов'язку у позивача збільшити валового доходу на момент ліквідації на залишкову вартість комп'ютера, який знаходиться у власності підприємства, оскільки це узгоджується з вимогами ст. ст. 19-22 Закону України «Про господарські товариства», ст. 111 ЦК України.

Зазначене вказує на відсутність підстав для нарахування податку, вказаного в податковому повідомленні -рішенні за № 0003032305/50342 від 02.11.2011 року.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень, його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2012.