Ухвала суду № 24821369, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18065/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузменко В.А.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання дії відповідача щодо прийняття податкових повідомлень - рішень від 03 червня 2011 року № 0004772302 та № 0004782302 протиправними та скасування таких податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві від 04 жовтня 1995 року та з 16 листопада 1995 року взято на податковий облік в Державній податковій інспекції в Печерському районі міста Києва як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Хімлаборреактив» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Агропарайд»за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що складено Акт №537/23-2-23522853 від 20 травня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 840 519 грн.; та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 272 415 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкові повідомлення -рішення від 03 червня 2011 року № 0004772302 та № 0004782302, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2 840 519 грн., в тому числі за основним платежем -2 272 415 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 568 104 грн. та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 3 550 649 грн., в тому числі за основним платежем - 2 840 519 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 710 130 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Апелянт в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення посилався на ту обставину, що договори з придбання товарів вказаного контрагента позивача не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ПП «Агропрайд», зокрема фактична поставка товару за Договором, повна сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав, а також з порушення процедури прийняття таких рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2010 року між ТОВ «Хімлаборреактив»(покупець) та ПП «Агропрайд»(продавець) укладено договір купівлі - продажу № 697, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію та лабораторне обладнання в асортименті та за ціною, визначених у видаткових накладних.

Згідно з видатковими накладними, датованими груднем 2010 року, ПП «Агропрайд»поставило ТОВ «Хімлаборреактив»хімічну продукцію та лабораторне обладнання (термостати, колби, електроди, сушильні шафи, реактиви тощо) на загальну суму 13 634 489, 98 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0004772302 від 03 червня 2011 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 2 840 519 грн. прийняте за порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 17 січня 2012 року ПП «Агропрайд»зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Фактичне виконання договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Агропрайд»передало право вимоги до ТОВ «Хімлаборреактив»за договором купівлі-продажу ПП «Ракурс Плюс», що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 23 січня 2011 року, укладеного між ПП «Агропрайд»та ПП «Ракурс Плюс», що міститься в матеріалах справи.

Згідно копій платіжних доручень та виписок банку ТОВ «Хімлаборреактив»перерахувало ПП «Ракурс Плюс», як новому кредитору, грошові кошти у розмірі 13 634 489,98 грн.

Також, в подальшому, що також не заперечується відповідачем, придбаний у ТОВ «Агропрайд»товар був реалізований кінцевим споживачам, зокрема, Інституту молекулярної біології та генетики, Хмельницькій АЕС, Обухівська районна СЕС, міські водоканали, ПАТ «Укртатнафта», ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія».

Стосовно висновків щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки, як зазначено вище, господарські операції позивача з ПП «Агропрайд»носили реальний характер, а позивач отримував товари для подальшого використання товару у власній господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

Також, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 03 червня 2011 року № 0004772302 та № 0004782302 з порушенням вимог чинного на момент призначення та проведення перевірки Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Так, п. 86.9 ст. 86 ПКУ встановлено, що в разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Наведене означає, що коли за результатами перевірки, призначеної слідчими органами в кримінальній справі, платнику податків було донараховано податкові зобов'язання, то податкове повідомлення-рішення не приймається. Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдувального вироку підсудним.

З матеріалів справи видно, що перевірка позивача призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Подільському районі міста Києва капітана податкової міліції С.Л. Собко від 23 березня 2011 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хімлаборреактив»по взаємовідносинах з ПП «Агропрайд»за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року № 0004772302 та № 0004782302 прийняті без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.