Ухвала суду № 24821350, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-263/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової перевірки та скасування податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19 грудня 2011 року №0011592310 та № 0011602310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19 грудня 2011 року №0011602310 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдпостач - ТС»за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт №1554/23-10/33302445 від 05 грудня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 100 888 грн.; та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 80 710, 88 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 19 грудня 2011 року прийнято податкові повідомлення -рішення № 0011592310 та № 0011602310, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 100 888,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16 004,00 грн., а також збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 80 891,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 805,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, внаслідок чого погодився з позицією відповідача про те, що позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість в періоді, за який проведено перевірку.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдпостач-ТС»(продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»(покупець) укладено договір купівлі-продажу виробів з граніту №1510-2010 від 15 жовтня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки зазначений договір, є таким, що укладений без мети настання реальних наслідків.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія»сформувало податковий кредит за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдпостач-ТС», податкові зобов'язання якого не підтверджено. Аналіз податкової звітності останнього свідчить про відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того позивачем не підтверджено наявність в них складських приміщень або орендованих приміщень для зберігання придбаного товару, а також доказів подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдпостач-ТС»та товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» не підтверджуються у світлі реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що є економічно необхідним для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Стосовно висновків щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь -яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових -безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства -платника податку.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Трейдпостач-ТС»не мали реального характеру, та, виходячи з цього, приходить до висновку, що податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у позивача правових підстав для віднесення витрат за наведеним договором до складу валових.

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема статтями 138, 139, 198, 200.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності призначення та проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки в межах наданих повноважень та на підставі вимог чинного Податкового кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 01 грудня 2011 року № 2373 вбачається, що перевірку ТОВ «Укрбудіндустрія»проведено на підставі пп. 75.1.2, п 75.1.2 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.. 79 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на адресу ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»надіслано запит від 07 липня 2011 року №9592/10/23-1011, в якому товариству пропонувалось протягом 10 днів з моменту отримання запиту надати органу державної податкової служби копії документів щодо документального підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдпостач-ТС».

Вказаний запит отримано 25 липня 2011 року, проте запитувані документи надано до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва лише 02 грудня 2011 року.

Судова колегія вважає, що органи податкової служби належним чином повідомили позивача про свої дії щодо проведення перевірки у відповідності до вимог Податкового Кодексу України та в межах своїх повноважень .

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.