Ухвала суду № 24820775, 05.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13036/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод»про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, третя особа Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення -рішення № 0001882201 від 08.09.2011 року, скасувати податкове повідомлення -рішення № 0001882201 від 08.09.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2011 року адміністративний позов позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити приватному акціонерному товариству «Акціонерна страхова компанія «Омега»в задоволені позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2011 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив із помилковості висновків податкового органу про те, що за договором добровільного страхування залізничного транспорту від 01.07.2008 року № 311-18-0587-30, укладеного між АСК «Омега»та ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», останній страхував майнові інтереси щодо майна (залізничні напіввагони), яке йому не належало та відповідності вказаного договору страхування чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 01.07.2008 року між ЗАТ «АСК «Омега»та ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»було укладено договір добровільного страхування залізничного транспорту № 311-18-0587-30, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням залізничним транспортом та додатковим обладнанням, на які є належним чином оформлені документи, що дають дозвіл на їх використання. Перелік застрахованих засобів залізничного транспорту наведено в реєстрах засобів залізничного транспорту ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», що підлягають страхуванню згідно з договором. На виконання вказаного договору Третя особа перерахувала на користь Позивача суму страхового платежу у розмірі 43 947 501, 27 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами та не заперечується Відповідачем. Страховий платіж за вказаним договором сплачувався ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»одноразово та не залежав від кількості днів перебування вагонів у власності страхувальника.

Постановою начальника відділу прокуратури Луганської області про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи від 22.06.2012 року №37/11/9118, порушено кримінальну справу стосовно голови правління ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» та головного бухгалтера підприємства за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Згідно вказаної постанови, вагони, які відвантажені на виконання контракту № 207/СЗТК 6ф від 17.10.2007 року, укладеного ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»з ТОВ «Північно-західна транспортна компанія», м. Санкт-Петербург Російської Федерації та контрактів БРС-001-2008 від 10.01.2008 року та БРС-002-2008 від 22.02.2008 року, укладених ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»та ТОВ «Брансвік Рейл Сервіс», м.Москва Російської Федерації, застраховані після перетинання ними державного кордону та відповідно переходу у власність ТОВ «Північно-західна транспортна компанія»та ТОВ «Брансвік Рейл Сервіс».

На підставі направлення від 27.07.2011 року №1936/22-1, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, наказу виконуючого обовязків начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.07.2011 року № 2031/22-1 та постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 13.07.2011 року, відповідач провів позапланову виїзну перевірку АСК «Омега»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»за період з 1 січня 2008 року по 1 липня 2011 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 23.08.2011 року №131/2201/216626809, яким встановлено наступні порушення:

1. Договір добровільного страхування залізничного транспорту від 01.07.2008 року № 311-18-0587-30, укладений АСК «Омега»з ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», із змінами та доповненнями, суперечить інтересам держави і суспільства, тому відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

2. АСК «Омега»в порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено суму податку на прибуток від страхової діяльності при здійсненні взаємовідносин з ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»за 2008 рік в загальній сумі 1318425 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2008 року 1318425 грн., 2008 рік 1318425 грн. 3. АСК «Омега»в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено суму податку на прибуток від іншої, ніж страхова діяльність при здійсненні взаємовідносин з ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»за 2008 рік в загальній сумі 10986875 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2008 року 10986875 грн., 2008 рік 10986875 грн.

Контролюючий орган вважає, що позивач і третя особа уклади зазначений договір добровільного страхування залізничного транспорту №311-18-0587-30 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направлена ухилення від сплати податків у розмірі 9 668 450 грн. грн., чим порушено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказаний договір, на думку податкового органу, відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що договір страхування є недійсним, оскільки ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», уклавши договір добровільного страхування залізничного транспорту від 01.07.2008 року № 311-18-0587-30 з позивачем зазначав в реєстрах завідомо недостовірні дані щодо переліку засобів залізничного транспорту, на які розповсюджувалася дія страхового захисту, та внаслідок цього страхував не власні майнові інтереси, а майнові інтереси сторонніх суб'єктів господарської діяльності.

Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України»надало до суду першої інстанції відомості щодо реєстрації в 2008 році в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів країн СНД і Балтії (АБД ПВ). Необхідно звернути увагу, що відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року № 856 «Про затвердження Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів», вказані правила регламентують порядок реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування. При цьому, пунктом 2.6. згаданого вище Наказу Мінтрансу встановлено, що реєстрація власних вантажних вагонів в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів країн СНД і Балтії (АБД ПВ) здійснюється Державним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України».

Згідно офіційної інформації, що надана ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України», оформленої листом № ГІОЦ-36/2243 щодо реєстрації в 2008 році в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів країн СНД і Балтії (АБД ПВ) підтверджується факт перебування застрахованих напіввагонів у власності ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»на час дії договору добровільного страхування залізничного транспорту №311-18-0587-30 від 01.07.2008 року. З вказаного листа вбачається, що кожен вироблений ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»вагон, спочатку проходить процедуру присвоєння відповідного реєстраційного номеру, після чого відбувається реєстрація права власності на вагони за виробником, і лише після вказаних дій ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»має можливість здійснити продаж вагонів, що підтверджується відповідним записом у Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів країн СНД і Балтії.

Таким чином, перед здійсненням поставки вагонів на користь покупців такі вагони в будь-якому випадку перебувають у власності виробника -ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод».

Отже, інформація щодо наявності у власності третьої особи напіввагонів на час дії договору добровільного страхування залізничного транспорту № 311-18-0587-30 від 01.08.2008 року підтверджено документально та не спростовано податковим органом і доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу щодо нікчемності укладеного між позивачем та третьою собою договору добровільного страхування залізничного транспорту, наявності підстав для донарахування позивачу суми з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій та вважає, що суд першої інстанції зробив правильні висновки щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Пункти 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності договору добровільного страхування залізничного транспорту №311-18-0587-30 ґрунтуються на тому, що страхувальник страхував майнові інтереси щодо майна (напіввагони), яке йому не належало, тому договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, внаслідок чого він суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте, суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується факт наявності у власності третьої особи напіввагонів на час дії договору добровільного страхування залізничного транспорту № 311-18-0587-30 від 01.08.2008 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про необгрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності договору страхування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на час проведення податкової перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення цивільне законодавство встановлювало правові наслідки для правочинів, що порушують публічний порядок та правочинів, вчинених з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Так, стаття 228 ЦК України передбачала, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. А щодо правочинів, у яких недодержані вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам -то такі правочини можуть бути визнані недійсними в судовому порядку.

Контролюючий орган стверджує, що договір добровільного страхування залізничного транспорту № 311-18-0587-30 від 01.08.2008 року суперечить інтересам держави і суспільства. За таких обставин суд вважає, що згідно статті 228 ЦК України вказаний договір не є нікчемним в силу закону, оскільки вказана норма передбачає, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Як наслідок, всі подальші висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що нікчемним є договір страхування, укладений в усній формі (частина друга статті 981 Цивільного кодексу України), а також новий договір страхування об'єкта, що страхується, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт вже застрахований (частина третя статті 989 Цивільного кодексу України). Договір страхування, що мав місце в даних правовідносинах не підпадає під наведені вимоги законодавства щодо нікчемності, а тому не є таким.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновків про відповідність чинному законодавству договору добровільного страхування залізничного транспорту № 311-18-0587-30 від 01.08.2008 року і неправомірність тверджень про його нікчемність.

Суд звертає увагу на п. 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України, відповідно до якого, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Перевірка дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платником податків ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»за період з 1 січня 2008 року по 1 липня 2011 року здійснювалася на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 13.07.2011 року, а тому в силу п. 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України акт перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є доказом в кримінальній справі і на його підставі заборонено виносити податкове повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, що вкотре свідчить про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа (постанова про порушення кримінальної справи) в рамках якої відповідачу було надано доручення на проведення позапланової виїзної перевірки АСК «Омега», скасована в судовому порядку, про що свідчать постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 06.09.2011 року та Ухвала колегії суддів Судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Луганської області від 21.09.2011 року, що підтверджує незаконність перевірки та винесеного за її результатом податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на те, що мета вчинення будь-якого правопорушення є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, а відповідальність є персоніфікованою. Юридичні особи діють через органи управління і, як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу органів управління. Отже для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи при укладенні оспорюваної угоди.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами позивача чи третьої особи встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»№ 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування. Інтерес держави та суспільства у сплаті суб'єктом оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому ст. 67 Конституції України.

Таким чином, стверджуючи про укладення спірного договору добровільного страхування залізничного транспорту, з метою суперечною інтересам держави та суспільства, податковий орган повинен довести, що такий договір був направлений на ухилення від сплати податків в даному випадку безпідставного завищення (заниження) суми податку на прибуток.

Проте, в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують протилежне.

Так, висновки Відповідача щодо нікчемності договору добровільного страхування залізничного транспорту №311-18-0587-30 від 01.07.2008 року грунтуються на акті позапланової документальної перевірки Третьої особи від 08.08.2011 року № 435/08-3/00210890, що чітко відображено в акті відповідача від 23.08.2011 року №131/2201/216626809.

Однак, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року у справі № 2а-6821/11/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової перевірки адміністративний позов задоволено та визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки третьої особи у період з 03.08.2011 року по 08.08.2011 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року у справі № 2а-6821/11/1270 повернуто.

За таких обставин, акт перевірки, на який посилається відповідач, як на доказову базу -є таким доказом, що одержаний з порушенням закону і дана обставина встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Належність та допустимість доказів в адміністративному судочинстві встановлюється статтею 70 КАС України. Частина 3 даної статті встановлює: докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Відповідно до частини 4 обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0001882201 від 08.09.2011 року винесене на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 23.08.2011 року №131/2201/216626809, який грунтується на обставинах, встановлених в акті позапланової документальної перевірки ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»від 08.08.2011 року № 435/08-3/00210890, що складений з порушенням податкового законодавства, а викладені в ньому обставини -є доказами, одержаними з порушенням закону, колегія суддів, не може брати до уваги викладені в таких актах перевірки обставини справи. З огляду на викладене, акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2011 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М