Ухвала суду № 24820287, 06.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 р.Справа № 2-а-736/10/1570

Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях»звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року, визнання незаконними дій службових осіб Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції щодо оформлення актом від 29.12.2009 року результатів позапланової виїзної перевірки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року з зазначеним адміністративним позовом об'єднано адміністративний позов Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000022301/0 від 18.01.2010 року, №0000022301/1 від 16.02.2010 року, №0000022301/2 від 06.05.2010 року, №0000022301/3 від 20.07.2010 року стосовно донарахування суми податку на прибуток в розмірі 1 585 417 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 585 417 грн., на загальну суму 3 170 834 грн., №0000042301/0 від 18.01.2010 року, №0000042301/1 від 16.02.2010 року, №0000042301/2 від 06.05.2010 року, №0000042301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 1 116 667 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 558 333 грн., на загальну суму 1 675 000 грн., №0000032301/0 від 18.01.2010 року, №0000032301/1 від 16.02.2010 року, №0000032301/2 від 06.05.2010 року, №0000032301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування частини прибутку, що вилучається до бюджету, на суму 951 250 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав вказуючи, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки та складання акту перевірки, а Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях»правомірно включено до валових витрат вартість послуг з фрахту с/з «Арабатський», а тому податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що перевірка проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а за результатами перевірки відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях»звернулось з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що Ізмаїльська ДПІ взагалі не мала права проводити позапланову виїзну перевірку на підставі постанови слідчого ДПА в Одеській області від 17.08.2009 р. за №3791/09-0010. Так, постанова від 17.08.2009 «Про призначення зустрічної перевірки ДПВШ «Устьдунайводшлях»по господарсько-фінансовим відносинам з ДП «Укртехфлот», за період з жовтня 2006 року і по теперішній час»винесена слідчим по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Варламовим В.Н. у кримінальній справі №201200900033, порушеної стосовно директора ДП «Укртехфлот»ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. При цьому, на час організації та проведення позапланової перевірки (з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року) постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2009 року у справі №4-603/09 постанову слідчого від 06.08.2009 року про порушення кримінальної справи стосовно генерального директора ДП «Укртехфлот»ОСОБА_3 скасовано. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.10.2009 року №10-1456/09 постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2009 року залишено без змін. За таких обставин апелянт вважає, що на час призначення та проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до кримінально-процесуального законодавства та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у Ізмаїльської ОДПІ не було законних підстав для її проведення, тому проведені дії, оформлені актом від 09.12.2009 року, є незаконними, так як добуті докази зібрані незаконним шляхом і відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України не можуть бути підставою для прийняття будь-яких рішень відносно позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях»зареєстровано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради 16.08.2000 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №271862. Основними видами діяльності підприємства є будівництво водних споруд та функціонування інфраструктури водного транспорту.

Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №3598/2301/31091889 від 29.12.2009 року.

Зазначена перевірка була проведена на підставі направлення №1048 від 02.12.2009 року, наказу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції №1198 від 01.12.2009 року.

Підставою для складання вказаних документів є постанова слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від 17.08.2009 року про призначення зустрічної перевірки фінансово-господарських відносин ДП «Устьдунайводшлях»з ДП «Укртехфлот»за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, в тому числі, з питань пов'язаних з орендою с/з «Арабатський»по кримінальній справі №201200900033.

Позивач просив визнати неправомірними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Устьдунайводшлях»з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року, оскільки первинні документи щодо господарських відносин з ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»за період з жовтня 2006 року по серпень 2009 року були вилучені протоколом від 26.08.2009 року, а постанова про порушення кримінальної справи №201200900033 на час проведення перевірки була скасована судом (рішення набрало законної сили 12.10.2009 року), а тому відсутні підстави для її проведення.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Право органів державної податкової служби проводити планові та позапланові виїзні перевірки передбачено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки).

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності певних підстав, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. При цьому, обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, в тому числі, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадови осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Оскільки позивачу було вручено наказ та направлення на перевірку, що не заперечується позивачем в позові, наявна постанова слідчого про проведення перевірки, податкові органи допущені позивачем до проведення перевірки, про що свідчить факт складання акту та журнал відвідувань та перевірок посадовими особами контролюючих органів ДП «Устьдунайводшлях», та не скористались правом не допуску до перевірки податкових органів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності дій ДПІ щодо проведення перевірки та наявності у ДПІ підстав для її проведення.

Постанова про проведення перевірки винесена до скасування постанови про порушення кримінальної справи. Як було встановлено судом, доказів, які б підтверджували повідомлення про це представників податкової інспекції у позивача не має, оскільки представник позивача в поясненнях зазначав про відсутність письмових повідомлень про цей факт Ізмаїльської ОДПІ з наданням завірених копій рішень судів, а правом не допуску до перевірки податкові органи з цих підстав позивач також не скористався.

Стосовно відсутності первинних документів, які були вилучені слідчим постановою, то згідно пояснень відповідача, перевірка здійснена за завіреними копіями вилучених документів, які звірені з оригіналами.

Тобто, відповідачем не заперечувався факто того, що оригіналів документів у Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»не було, однак позивачем не заперечувалась достовірність тих даних, які викладені в акті перевірки та не зазначалось про посилання представників податкової інспекції на недостовірні документи. Проте позивач не згоден із виявленими порушеннями, тобто правовим обґрунтуванням висновків, а не документальним їх підтвердженням. Колегія суду вважає вірним висновок про те, що цей факт не може вплинути на виявлені під час перевірки порушення.

Позивач посилається на складання акту двічі (24.12.2009 року та 29.12.2009 року) та можливу його реєстрацію двічі, про що свідчить акт від 24.12.2009 року, складений ДП «Устьдунайводшлях»та запис в журналі відвідувань та перевірок посадовими особами контролюючих органів ДП «Устьдунайводшлях», порушення терміну складання акту перевірки без продовження строків проведення перевірки, порушено порядок його реєстрації та складання акту про відмову від підписання акту перевірки, оформлення акту без номерного бланку.

При цьому позивачем не заперечувалось, що перевірка проведена без порушення терміну її проведення тобто з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що акт проведення позапланової виїзної перевірки Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року №3598/2301/31091889 від 29.12.2009 року складений на номерному бланку Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції №000533 та зареєстрований в журналі реєстрації актів під №3598. Реєстрація акту 24.12.2009 року згідно журналу відсутня.

Оскільки позивач відмовився від підписання акту перевірки, про що зроблений відповідний запис, складено акт відмови від підписання та отримання акту перевірки позивачем №0073/2301/31091889, який зареєстрований в журналі реєстрації актів відмови від підпису №01-46. Враховуючи відмову позивача від підписання та отримання акту перевірки, він був направлений Державному підприємству водних шляхів «Устьдунайводшлях»поштою та отриманий позивачем 04.01.2010 року, що ним не заперечується.

Відповідач фактично виконав вимоги «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого 10.08.2005 року наказом Державної податкової адміністрації України № 327.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій службових осіб Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції щодо оформлення акту результатів позапланової виїзної перевірки від 29.12.2009 року -немає.

Як вбачається з акту позапланової виїзної перевірки Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, позивачем порушено вимоги п. 5.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (занижено податок на прибуток в сумі 1 585 417 грн.), п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (занижено податок на додану вартість в сумі 1 116 667 грн.), ст. 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»№107-УІ від 28.12.2007 року, в результаті чого не перераховано до бюджету частина чистого прибутку в сумі 951 250 грн.

За результатами перевірки та розгляду заперечень до акту перевірки, 18 січня 2010 року Ізмаїльською ОДПІ винесено податкові повідомлення рішення форми «Р»№0000022301/0, №0000032301/0, №0000042301/0. За результатами розгляду скарги позивача про скасування зазначених податкових повідомлень рішень та враховуючи відмову в задоволенні скарги Ізмаїльською ОДПІ 16 лютого 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0000022301/1, №0000032301/1, №0000042301/1. Доводи повторної скарги позивача до ДПА в Одеській області також не враховані, а тому 06.05.2010 року Ізмаїльською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0000022301/2, №0000032301/2, №0000042301/2.

За результатами розгляду скарги позивача до ДПА України, 20.07.2010 року Ізмаїльською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0000022301/3, №0000032301/3, №0000042301/3. Не погодившись із висновками податкових органів позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що 18.10.2006 року між Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»укладено тайм-чартерну угоду №ВЧ094400/109/06 про передачу в оренду судно-землесосу «Арабатський»на 24 місяці з оплатою 10 000 грн. за добу. Зазначене судно отримано за актом приймання-передачі 27.10.2006 року, в якому зазначено, що корпус судна в задовільному стані, суднові приміщення, службові та житлові також в задовільному стані, та всі інші пристрої та обладнання є на судні в наявності.

В зв'язку із переходом основних засобів по тайм-чартерній угоді ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»до ДП «Укртехфлот», 12.10.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду №1.

За період з листопада 2006 року по листопад 2008 року позивач отримав рахунки по тайм-чартерній угоді на загальну суму 7610000 грн. (ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»-3450000 грн., ДП «Укртехфлот»-4160000 грн.), проте на підприємстві відсутні документи, які б підтверджували виконання судном-землесосом «Арабатський»робіт та отримання доходу від його використання. З 15.03.2007 року зазначене судно направлено на ремонт до ТОВ «Судноремонтний завод «Україна», де знаходився весь час оренди. Крім того, класифікаційні документи судна діяли до 29.12.2005 року та позивачем не замовлялись.

Між ДП «Устьдунайводшлях»та ДП «Укртехфлот»01.12.2008 року складено акт про те, що починаючи з 01.12.2008 року судно виводиться в hire», а тому фрахтова ставка згідно тайм-чартерної угоди від 18.10.2006 року не нараховується та не сплачується з 01.12.2008 року.

За період з 01.11.2006 року по 11.10.2007 року ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»надало рахунки за фрахт с/з «Арабатський»на суму 3450000 грн., а за період з 12.10.2007 року по 30.11.2008 року ДП «Укртехфлот»надало рахунки на суму 4160000 грн., які віднесені до валових витрат в 2 кварталі 2008 року в сумі 3808333,33 грн., в 3 кварталі 2008 року в сумі 758333,33 грн., в 4 кварталі 2008 року в сумі 1775000 грн. Загальна сума валових витрат склала 6341667 грн.

Згідно платіжних доручень №76 від 03.11.2008 року та №89 від 04.11.2008 року ДП «Устьдунайводшлях»перераховано ДП «Укртехфлот»та ТОВ «Українська днопоглиблювальна компанія»за договором доручення ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»загальну суму 1000000 грн.

Кредиторська заборгованість ДП «Устьдунайводшлях»перед ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»станом на 01.10.2009 року складає 2550000 грн., перед ДП «Укртехфлот»-4060000 грн.

Вказані факти позивач не заперечував.

Приймаючи до уваги встановлені при проведенні перевірки факти Ізмаїльською ОДПІ зроблено висновок про неправомірність віднесення позивачем витрат за оренду судна, яке весь час оренди знаходилось в ремонті та не використовувалось в господарській діяльності до складу валових витрат, тобто про завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток в 2 кварталі, 3 кварталі, 4 кварталі 2008 року на загальну суму (25% від 6341667 грн.) 1585417 грн.

Позивач зазначені висновки заперечував з тих підстав, що оскільки здійснює господарську діяльність пов'язану з днопоглиблювальними роботами, а тому всі витрати пов'язані з цією діяльністю повинні включатись до валових витрат, про значно більший обсяг ремонтних робіт позивач дізнався тільки при направленні судна на ремонт, господарські правовідносини за тайм-чартерною угодою не закінчились, а факт перерахунку коштів є підтвердженням фактичних господарських правовідносин.

Підставою для включення витрат до валових витрат є використання товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності та пов'язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 203, 207 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час з екіпажем (тайм-чартер) або без екіпажу (бербоут-чартер).

Разом з цим, судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Крім того, відповідно до п. 4, п. 6 тайм-чартерної угоди №ВЧ094400/109/06 від 18.10.2006 року простій судна з вини судновласника обліку та сплаті не підлягає, тайм-чартерна ставка нараховується з моменту виходу судна з ремонту.

Згідно із п. 29 угоди ДП «Устьдунайводшлях»за власний рахунок на протязі 70 днів виконує класифікаційний ремонт судна забезпечує судно всім необхідним, майном, та сплачує огляд судна Регістром судноплавства України. Тайм-чартерна ставка на протязі знаходження судна в середніх та малих ремонтах нараховується та сплачується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена угода укладена без будь-якої вигоди для позивача, не пов'язана із господарською діяльністю, оскільки судно повинно було знаходитись на ремонті не більше 70 днів, судновласник зобов'язаний був передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру, згідно акту приймання-передачі судно знаходилось в задовільному стані з наявними пристроями та обладнанням, судно не використовувалось в господарській діяльності не з вини позивача на протязі майже 2-х років, при цьому позивачем сплачувалась тайм-чартерна ставка, не замовлялись класифікаційні документи, на протязі 24 місяців терміну дії угоди судно не здійснювало будь якої діяльності, та враховуючи зазначене, позивач не вчиняв дії щодо розірвання невигідної для себе угоди.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань за ставкою 25%.

Тобто, позивачем завищено валові витрати на суму 6341667 грн. чим зменшено об'єкт оподаткування на цю суму, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 25% від зазначеної суми, тобто 1585417 грн. Штрафні санкції за зазначене порушення позивачу нараховані в сумі 1585417 грн. виходячи з положень п. п. 17.1.3, п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року (який діяв на час проведення перевірки).

Крім того, відповідачем за результатами перевірки донараховано позивачу частину чистого прибутку в сумі 951250 грн., оскільки ДП «Устьдунайводшлях», як державне підприємство, є платником частини чистого прибутку у спеціальний фонд Державного бюджету України, проте позивач не погоджується з висновками в цій частині, оскільки не згоден із завищенням валових витрат в сумі 6341667 грн.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»державні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів.

Враховуючи, що суд вважає неправомірним включення витрат з оренди судна за тайм-чартерною угодою №ВЧ094400/109/06 від 18.10.2006 року в валові витрати на суму 6341667 грн., які в свою чергу впливають на заниження об'єкту оподаткування та чистого прибутку при порівнянні доходу звітного періоду із витратами на зазначену суму, позивач повинен сплатити 15 відсотків від суми на яку збільшено чистий прибуток (6341667 грн.), що дорівнює 951250 грн.

Як було встановлено і не заперечувалось позивачем, Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях»за податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень та жовтень 2008 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість за фрахт с/з «Арабатський»за період з 01.11.2006 року по 11.10.2007 року (податкові накладні від ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів») на суму 473333 грн. (квітень 2008 року - 423333 грн., жовтень 2008 року - 50000 грн.) та за податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень, червень, вересень, жовтень, грудень 2008 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість за фрахт с/з «Арабатський»за період з 12.10.2007 року по 30.11.2008 року (податкові накладні від ДП «Укртехфлот») на суму 643334 грн. (квітень 2008 року - 286667 грн., червень 2008 року - 51667 грн., вересень 2008 року - 153333 грн., жовтень 2008 року - 101667 грн., грудень 2008 року - 50000 грн.), що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень, червень, жовтень, грудень 2008 року на загальну суму 1116667 грн.

Умовами для включення сум до податкового кредиту є мета подальшого використання, призначення для використання та використання товарів та послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Однак, оскільки с/з «Арабатський»був орендований, проте не використовувався в господарській операції та в тому стані, якому був переданий позивачу не міг використовуватись в господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Доводи апелянта ґрунтуються на процесуальних порушеннях допущених відповідачем, при цьому не заперечується суть виявлених під час перевірки порушень податкового законодавства. Правомірність дій ДПІ стосовно проведення перевірки та наявність у ДПІ підстав для її проведення було встановлено та доведено в ході розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 08.06.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький