Ухвала суду № 24817804, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-10157/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Рись В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2011р. по справі № 2а-10157/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "ВІТ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "ВІТ" (далі - ТОВ НВП "ВІТ") до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Московському районі м.Харкова) про скасування податкових повідомлень рішень було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. НОМЕР_1 на суму 99397,50 гри , НОМЕР_2 від 14.07.2011 р. та № НОМЕР_4 від 29.07.2011 р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 6532,50 грн., НОМЕР_3 від 14.07.2011 р. та № НОМЕР_5 від 29.07.2011 р. про донарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1903,56 грн .

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ НВП "ВІТ"судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Московському районі м.Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП "ВІТ" встановлено порушення підприємством вимог діючого законодавства, які виявились в тому, що підприємством було включено до складу валових витрат та податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям із ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ТПК "Абсолют", які не мали на меті реального настання правових наслідків.

Відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (акт планової перевірки ФОП ОСОБА_2 від 16.01.09 № 28/17-206/НОМЕР_6/5) та ДПА у Харківській області (акт невиїзної документальної перевірки ТОВ "ТПК "Абсолют" від 04.09.09 № 2202/18-012/35700211) встановлено, що угоди укладені даними суб'єктами господарювання із покупцями та продавцями, в т.ч. із ТОВ НВП "ВІТ", не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Вважає, що оскільки контрагентами позивача не було сплачено до бюджету суми ПДВ, то по даним операціям не виник об'єкт оподаткування, а отже у позивача не було достатніх підстав для врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ лише за фактом отримання від недобросовісних контрагентів податкових накладних, а отже -і права на відшкодування податку з бюджету.

Також зазначив, що позивачем, в порушення п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не було сплачено податок з доходів фізичних осіб із сум, сплачених за проживання в санаторії «Ай-Петрі» директора підприємства Бовт А.В., оскільки зв*язок з господарською діяльністю даних витрат встановлений не був, та із сум безпідставно наданих соціальних пільг працівникам у місяці, в якому такі працівники припинили трудові відносини з підприємством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС -України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова у період з 01.03.2011 року по 09.03.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП "ВІТ"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт від 17.03.2011р. № 687/23/24661982.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ у Московському районі м.Харкова 14.07.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 99397,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 79518,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19879,5 грн.;

- НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6532,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 5226,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1306,50 грн.;

- НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 1903,56 грн., в т.ч. за основним платежем - 1522,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 380,71 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження прийняти податкових повідомлень-рішень, за наслідками якого, скарги були залишені без задоволення. З метою встановлення нових граничних строків сплати суми податкового зобов'язання, контролюючим органом 27.07.2011 року було прийняті податкові повідомлення № НОМЕР_4 та НОМЕР_5, на ту ж суму податкового зобов'язання, що були визначені на підставі прийнятих 14.07.2011 р НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно.

Фактичною підставою для збільшення грошового зобов*язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стала інформація щодо перевірок контрагентів, згідно якої встановлено, що правочини, укладені із ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ТПК "Абсолют", є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВП "ВІТ", виступаючи замовником, мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, який був виконавцем по договору комплексного обслуговування від 01.12.2007 р.

Також ТОВ НВП "ВІТ", виступаючи замовником, мало взаємовідносини з ТОВ ТПК "Абсолют", яке надавало послуги по договору № 14/1 надання послуг від 01.10.2008 р. по засипці траншеї і котловану бульдозером, а також послуги трактора МТЗ з буровою установкою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ТПК "Абсолют" " на момент укладення договорів були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Факт виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт.

Вартість виконаних від ФОП ОСОБА_2 робіт була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням. Дана обставина відповідачем не оскаржується.

Також позивачем було проведено оплату виконаних на підставі укладеного із ТОВ ТПК "Абсолют" договору робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано доказів відсутності факту виконання робіт.

Під час судового розгляду встановлено, що отримані позивачем за договорами послуги були використані в господарській діяльності.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем у спірних правовідносинах витрат шляхом вибуття безготівкових та готівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаних послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доводи апеляційної скарги що правочини, укладені та такі, що виконувалися від імені ТОВ «ТПК «Абсолю» та ФОП ОСОБА_2 з покупцем ТОВ «ВІТ» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства та мають ознаки нікчемності, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТПК «Абсолют» недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Стосовно донарахувань податкових зобов*язань з податку на додану вартість колегія суддів зазначає.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб розмірі 1903,56 грн стало те, що на думку податкового органу позивачем були сплачено за проживання директора у санаторії «Ай-Петрі» та безпідставне надання соціальних пільг робітникам у місці, в якому вони припинили трудові відносини.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Зважаючи на тему семінара «Математичні моделі і методи аналізу та оптимального синтезу розвиваючих трубопроводних та гідравлічних систем» пов*язана з безпосередньою діяльністю підприємства, то позивачем правомірно не проведено утримання до бюджету податку з доходів фізичних осіб у серпні 2010 р. в сумі 1556,17 грн.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року по справі № 2а-10157/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.