Ухвала суду № 24817354, 23.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/8343/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі № 2а-1670/8343/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.10.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОлія» (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив суд, пілся зміни, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 02.08.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача форми "Р" від 02.08.2011 року № 0000212301 від 02.08.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 73 335,00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 18 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, про що був складений акт №631/23-31577685 від 13.07.2011 року.

Порушення виявлені відповідачем склали у порушенні п.п.5.3.1.п.5.3.9,п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 73 335,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 73 335,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 02.08.2011 року № 0000212301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 73 335,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат - платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного вище Закону визначено, що до складу валових витрат включаючи, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з приданням електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність віднесення до складу валових витрат по придбанню соняшникового насіння за господарською операцією між позивачем та СГД-ФО Гайдай О.В. за 4 квартал 2010 року в суму 293 338,88 грн.

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з СГД-ФО Гайдай О.В. з яким був укладений договір купівлі-продажу №454/1 від 14.12.2010 року насіння соняшника.

Для підтвердження реального виконання сторонами умов даної угоди, до матеріалів справи були надані документи первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність віднесення до валових витрат витрати по придбанню насіння соняшника у СГД-ФО Гайдай О.В. за результатами даної господарської операції позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, та у ТОВ "Фінвестбуд"- постачальника сільськогосподарської продукції СГД-ФО Гайдай О.В., то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняте та вчинене не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі № 2а-1670/8343/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.