Ухвала суду № 24817346, 23.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/6640/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-1670/6640/11

за позовом Приватного підприємства "Енергобудпроект"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

05.08.2011 року, Приватне підприємство "Енергобудпроект" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив суд, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032301 від 10.03.2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89 975,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000032301 від 10 березня 2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 31 жовтня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" за грудень 2008 року, лютий, квітень, вересень, листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року, про що був складений акт № 351/23-34689847 від 23.02.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні позивачем вимог п.п.7.4.1.п.7.4.5п.7.4ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 71980,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000032301 від 10.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89975,00 грн., в тому числі 71980,00 грн. - за основним платежем, 17995,00 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та правильність формування податкового кредиту за даною господарською операцією.

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", з яким були укладені усні угоди поставки товару, а саме: кабелю, реле, затискача, муфти, тощо та послуги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені господарські операції були виконані, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем у грудня 2008 року, лютому, квітні, вересні. листопаді. грудні 2009 року, січні 2010 року у сумі 71980,00 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини викладені у поясненнях, наданих директором ТОВ "С.ДЖР.ГРУП" на досудовому слідстві по кримінальній справі за статтею ч.2 ст. 205 КК України та закриту за відсутністю складу злочину, слід оцінювати за правилами статті 72 КАС України.

Частина 4 наведеної вище статті каже, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи в чинене воно цією особою.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-1670/6640/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.