Ухвала суду № 24817326, 23.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.Справа № 2а-11979/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-11979/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

06.09.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромпостач" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004012305 від 31.08.2011 року, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі - 50 640, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 000 4012305 від 31.08.2011 року, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі - 50 640,00 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період час з 01.04.2011 року по 30.06.2011 рік, про що був складений акт № 3964/205/30753075 від 26.08.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема, п.14.1.27,пп.14.1.36 ст.14 ,п.138.8ст.138.пп.138.1.1п.138,п.138.2ст.148 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 50 640 грн. (П квартал).

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0004012305 від 31.08.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50 640,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із приписів Податкового кодексу України,

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності до п.п.14.1.27 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення капіталу (крім змін капіталу його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 14.1.36 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів. виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або свої відокремлені підрозділи. а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

Пунктом 139.1.9 ст.139 ПК України. до витрат не включаються витрати. які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер віднесення позивачем до витрат витрати від господарської операції з ПП "ОВД-Трейд".

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "ОВД-Трейд", з яким був укладений договір № 20/04-У від 20.04.2011 року на поставку металоконструкцій, та № 01/05-У від 01.05.2011 року виконання послуг виявлення достовірності виявлених технічних недоліків вузлів та механізмів рухомого складу, що підлягає ремонту, та контролю за якістю технічних недоліків вузлів та механізмів вагонів у Ванному депо "Константинівка".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до суду первинні бухгалтерські документи підтверджують здійснення вказаних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-11979/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.