Ухвала суду № 24817317, 23.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.Справа № 2а-13830/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі № 2а-13830/11/2070

за позовом Спільного Українсько-американське підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Спільне Українсько-американське підприємство «Європоль» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000630848 від 14.10.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000630848 від 14.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 199 350.00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 48 156,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період часу з грудня 2009 року, березень 2010 року - грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, про що був складений акт від 03.10.2011 року №2044/48-021/30751167.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.14.1.18п.14.1ст.14,п.198.2.198.3.198.6ст.198.п.200.17,ст..200.п.201.4.п.201.7ст.201.п.187.1ст.187 ПК України,п.1.7ст.1,п.7.2.3п.7.2п.п.7.4.1п.7.4.п.п.7.7.1п.7.7ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ч.1,ч.2ст.215.ч.1 ч.5 ст.203.ст.206 ЦК України, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкових накладних, виписаних ТОВ «АПО Харківцукорзбут», ТОВ «Компанія Істсервіс», ПП Промтранспоставка», ТОВ «Єва-Дніпро», оскільки правочини з вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку з податку на додану вартість.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000630848 від 14.10.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайний цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з приданням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11ст.201 ПК України).

Податковим органом ставить під сумнів реальний характер господарських операцій з ТОВ "АПО Харківцукорзбут", ТОВ "Компанія Істсервіс", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Єва-Дніпро" та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій.

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "АПО Харківцукорзбут", з яким був укладений договір №397 від 31 грудня 2009 року про поставку цукру білого кристалічного, з ТОв "Єва-Дніпро" з яким був укладений договір № 012601 від 26.01.2011 року поставки Volp GSM-шлюз Elgato К 16, 12 каналів; з ПП "Промтранспоставка" з яким був укладений договір №392 від 2012.2010 року товару (оцет, рис. квасоля, горох, яловичина тушена, печінка тріски); з ТОВ "Компанія Іствервіс" з якою був укладений договір від 16 квітня 2010 року №1604/2 купівлі-продажу касових стрічок, бланків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальність здійснення даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності та їх за місцезнаходженням, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "АПО Харківцукорзбіт" відбулось 16.12 2010 року, тоді як час здійснення господарської операції - липень 2010 року, тому правомірність формування податкового кредиту позивача за результатами даної господарської операції.

Застосування норм права саме в такий спосіб передбачено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Приписи статті 18 наведеного вище Закону кажуть, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Доводи апеляційної скарги про те, що посилений сертифікат відкритого ключа ТОВ "Компанія Істсервіс" був підписаний не директором підприємства не можуть спростовувати висновки суду, оскільки дана обставина не може нести негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі № 2а-13830/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.