Ухвала суду № 24817174, 10.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р.Справа № 2а-8500/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-8500/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків - Надра», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 01.02.2011р. № 0000172310/0, № 0000182310/0 та № 0000192310/0 з урахуванням рішення ДПА Харківської області від 08.04.2011 року № 1464/10/25-103 за розглядом первинної скарги позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 01.02.2011 р. № 0000172310/0, № 0000182310/0 та № 0000192310/0 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області від 08.04.2011 року № 1464/10/25-103.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р., п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст.11, ст.159 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на її правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 34757094, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова.

На підставі направлення від 22.11.2010 року № 829, від 04.01.2011 року № 2, виданого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова згідно наказу про продовження терміну планової виїзної перевірки від 31.12.2010 року № 913, виданого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, згідно з ч. 1, ч. 2. ч. 12 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків - Надра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 36/23-104/34757094 від 18.01.2011 року (том 2 а.с. 114-160), в якому встановлені порушення позивачем: п. 5.9 ст. 5, пп. 7.6.4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 3.583.492, 11 грн., у тому числі за півріччя 2009 року в сумі 3.345443, 12 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 207.970, 68 грн., за рік 2009 в сумі 7.011, 36 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 23.067, 71 грн.; пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, пп. 7.2.1, пп.7.2.6, п. 7.2, ст.. 7. пп. 7.4.1, пп.7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 5.171.155, 0 грн., у тому числі: у червні 2009 року на суму 2.602.453 грн., у липні 2009 року на суму 158.232 грн., у серпні 2009 року на суму 2.195 грн., у вересні 2009 року на суму 423.684 грн., у жовтні 2009 року на суму 1.086 грн., у листопаді 2009 року на суму 1.681.518 грн., у грудні 2009 року на суму 260.087 грн., у січні 2010 року на суму 2.170 грн., у лютому 2010 року на суму 2.728 грн., у березні 2010 року на суму 3.544 грн., у квітні 2010 року на суму 3.661 грн., у травні 2010 року на суму 118 грн., у червні 2010 року на суму 29.679 грн.

01.02.2011 року з посиланням на вищевказаний акт перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення рішення за формою «Р»: № 0000172310/0, яким ТОВ «Харків - Надра» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 4.479.365, 14 грн., з яких 3.583.492, 11 грн. основний платіж, 895.873 грн. штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 15); № 0000182310/0, яким ТОВ «Харків - Надра» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6.463.943, 75 грн., з яких 5.171.155, 0 грн. основний платіж, 1.292.788, 75 грн. штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с.16); а також податкове повідомлення рішення за формою «В4» № 0000192310, яким ТОВ «Харків - Надра» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 20.951, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5.237, 75 грн., усього: 26.188,75 грн. (том 1 а.с. 17).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями, ТОВ «Харків - Надра» розпочало процедуру адміністративного оскарження: 09.02.2011 року підприємство звернулось з первинною скаргою до ДПА в Харківській області, 11.02.2011 року підприємством було подано доповнення до скарги.

За результатами розгляду первинної скарги підприємства та доповнень до скарги, рішенням від 08.04.2011р. № 1464/10/25-103 ДПА у Харківській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 01.02.2011р. № 0000182310/0 в частині визначення ТОВ «Харків - Надра» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2.949.500,00грн., у т.ч. за основним платежем 2.359.600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 589.900грн. та № 0000192310/0 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5.237,75 грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення - рішення № 0000172310/0 залишено без змін, а скарга підприємства без задоволення (том 1 а.с. 18-21).

За наслідками оскарження вказаного вище рішення податкового органу, ТОВ «Харків-Надра» звернулося зі скаргою до Державної податкової адміністрації України, рішенням якої від 24.06.2011 року № 11762/6/25-0115 залишено скаргу підприємства без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 01.02.2011р. № 0000172310/0, № 0000182310/0 та № 0000192310/0 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 08.04.2011р. № 1464/10/25-103 - без змін (том 1 а.с. 22-24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, викладені в акті перевірки № 36/23-104/34757094 від 18.01.2011 року щодо порушення ТОВ «Харків - Надра» п. 5.9 ст. 5, пп. 7.6.4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, пп. 7.2.1, пп.7.2.6, п. 7.2, ст.. 7. пп. 7.4.1, пп.7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що 01.06.2009 р. між ТОВ «Харків-Надра» (у якості покупця) та ТОВ «Карпос» (у якості постачальника) було укладено письмовий правочин № 48/06/09 у формі договору поставки. На момент укладання даного правочину сторони мали правоздатність та дієздатність юридичних осіб.

Придбання товару відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Харків-Надра» наступними проводками:

Дт 281 Кт 6311

Дт 281 Кт 2851

Дт 0281

Дт 644 Кт 6311

Відповідно до умов укладеного договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (ЕХ WORKS...), місце поставки - м. Харків, «склад Постачальника» (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНОКОТЕРМС 2000).

Вказаний договір був оформлений видатковими та податковими накладними, актами послуг за договором поставки, розрахунковими платіжними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Харків-Надра» з ТОВ «Карпос».

З Акта перевірки № 36/23-104/34757094 від 18.01.2011 року вбачається, що ніяких зауважень до розрахункових документів за спірним правочином суб'єкт владних повноважень не висував.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат на загальну суму 14.162.532,01 грн., є необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем приписів п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження валового доходу на суму 121.439, 42 грн., колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачем, що ТОВ «Харків - Надра» на адресу ТОВ «Карпос» були поставлені продукти споживання, побутова техніка та запчастини до побутової техніки на загальну суму 145.727,31 грн., що підтверджено відповідними видатковими та податковими накладними, які в розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність" є первинними документами.

Вказані первинні документи належним чином оформлені, були надані перевіряючим під час перевірки, що відображено в матеріалах перевірки та не заперечувалось представником відповідача при розгляді справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.

Необхідно зауважити, що на стор. 9 акту перевірки (том 2 а.с. 122) перевіряючими зазначено, що товар на адресу ТОВ «Карпос» було поставлено.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Харків-Надра» товар було оприбутковано та в подальшому відвантажено, що належним чином відображено у регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, твердження відповідача про неправомірне врахування зміни балансової вартості товарних залишків не базується на фактичних обставинах.

Необхідно зауважити на непослідовність висновків перевіряючих щодо податкового обліку угоди: з одного боку вартість відвантаженого за нею товару умовно врахована як приріст (збільшення доходу), проте дохід від зазначеного вивантаження у розмірі 121. 439,42 грн. не зменшено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності доводів відповідача про порушення позивачем п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, в акті перевірки відповідачем викладені висновки, згідно яких підприємством ТОВ «Харків - Надра» порушено п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження підприємством валового доходу від продажу товарів на суму 50.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відображено у податковому обліку доходи та витрати від операцій з векселями, які були отримані та передані у якості розрахунків з контрагентами, у відповідності до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України 29.03.2003 р. N 143-10/239, зареєстрованого в Мінюсті України 08.04.2003 р. за N 271/7592. Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами формувався підприємством у додатку К-3 до ряд. 01.4 декларації з податку на прибуток згідно норм п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, договірна вартість векселя № 0226520, який було отримано від комісіонера склала 2058000 грн. - сформувала витрати по рядку 3.2 розділу 3 Додатка К-З до Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року, а його договірна вартість при передаванні у якості розрахунку з постачальником склала 2108000 грн. - сформувала доходи, які відображені у рядку 3.1 зазначеної декларації.

Колегія суддів зазначає, що від'ємне значення фінансових результатів операцій з цінними паперами жодним чином не впливає на податковий облік, що формує результати розрахунків підприємства з податку на прибуток.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки, про заниження позивачем задекларованих показників у ряд. 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємств є необґрунтованими, оскільки наведений рядок Декларації взагалі передбачає відображення сум доходів, отриманих від продажу товарів (робіт, послуг), а відомості про фінансовий результат операцій з цінними паперами має бути відображений у рядку 01.4.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення підприємством податкового кредиту на загальну суму 2.832.506,40 грн. (діючого на час спірних правовідносин) та завищення значення ряд. 26 «Залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» по декларації з ПДВ за червень 2010р. у загальній сумі 20.951,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що господарські правовідносини у перевіреному податковим органом періоді відбувались за угодами, укладеними між ТОВ «Харків - Надра» та ТОВ «Карпос»: договором комісії на реалізацію товару № 04/09/09 від 01.09.2009 р. (ТОВ «Харків - Надра» - комісіонер, ТОВ «Карпос» - комітент), договором комісії на реалізацію товару № 97/11/09 від 01.09.2009 р. (ТОВ «Харків - Надра» - комісіонер, ТОВ «Карпос» - комітент), договором поставки № 48/06/2009 р. (ТОВ «Харків - Надра» - покупець, ТОВ «Карпос» - постачальник), договором поставки № 100/04/10 від 26.03.2010 року (ТОВ «Харків - Надра» - покупець, ТОВ «Карпос» - постачальник). Крім того, між позивачем ТОВ «Харків -Надра» був укладений договір з ІП «Малахіт» № 320/07/09 від 01.04.2009 р.

Так, як вже було зазначено, 01.06.2009 р. між ТОВ «Харків-Надра» (у якості покупця) та ТОВ «Карпос» (у якості постачальника) було укладено письмовий правочин № 48/06/09 у формі договору поставки. На момент укладання даного правочину сторони мали правоздатність та дієздатність юридичних осіб.

Придбання товару відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Харків-Надра» наступними проводками:

Дт 281 Кт 6311

Дт 281 Кт 2851

Дт 0281

Дт 644 Кт 6311

Відповідно до умов укладеного договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (ЕХ WORKS...), місце поставки - м. Харків, «склад Постачальника» (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНОКОТЕРМС 2000).

Вказаний договір був оформлений видатковими та податковими накладними, актами послуг за договором поставки, розрахунковими платіжними документами.

ТОВ «Харків-Надра» (поклажедавець) 01.04.2009 р. з ІП «Малахіт» (зберігач) було укладеного договір зберігання за № 320/07/09. За умовами даного договору товар, отриманий ТОВ «Харків-Надра» від постачальника, переданий на зберігання ІП «Малахіт» на склад за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120. В подальшому на підставі заявки на перескладування в рамках вищезазначеного договору зберігання зберігачем ІП «Малахіт» товар було перескладовано на склад за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257.

Транспортування товару здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), копії яких наявні в матеріалах справи.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані ТОВ «Харків-Надра» шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Також, 26.03.2010 р. між ТОВ «Харків-Надра» (у якості покупця) та ТОВ «Карпос» (у якості постачальника) було укладено письмовий правочин № 100/04/10 у формі договору поставки. В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з поставки, які були оформлені прибутковою та податковою накладними, копії яких є у матеріалах справи.

Придбання товару відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Харків-Надра» наступними проводками:

Дт 281 Кт 6311

Дт 281 Кт 2851

Дт 0281

Дт 644 Кт 6311

Відповідно до умов укладеного договору, поставка товару здійснюється на умовах DDР (DELIVERED DUTY PAID), місце поставки - м. Харків, «склад Покупця» (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНОКОТЕРМС 2000).

Придбаний товар було доставлено постачальником на склад за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, який в подальшому передано на зберігання ІП «Малахіт» на підставі укладеного договору зберігання за № 320/07/09 між ТОВ «Харків-Надра» (поклажедавець) 01.04.2009р. з ІП «Малахіт» (зберігач).

Також, в матеріалах справи міститься копія ТТН, на підставі якої здійснювалося транспортування отриманого товару постачальником.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані ТОВ «Харків-Надра» шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківською випискою.

01.09.2009р. між ТОВ «Харків-Надра» (у якості комітента) та ТОВ «Карпос» (у якості комісіонера) було укладено письмовий правочин № 97/11/09 у формі договору комісії. В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з комісії, які були оформлені видатковими накладними, звітами комісіонера, копії яких є в матеріалах справи.

Операції за договором комісії відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Харків-Надра» наступними проводками:

Передача товару на комісію за видатковими накладними:

Дт 0283

Кт 0281 (видаткова накладна за договором комісії)

Звіт комісіонера:

Дт 3691 Кт 7029

Дт 7029 Кт 643

Дт 281 Кт 2851

Дт 902 Кт 281

Кт 0283

Кошти за товар, реалізований третім особам, комісіонером ТОВ «Карпос» були перераховані на користь комітента ТОВ «Харків-Надра» у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

На суми перерахованих коштів від комісіонера ТОВ «Карпос» комітентом ТОВ «Харків- Надра» були виписані податкові накладні.

За результатом здійсненних фінансово-господарських операцій за договором комісії, комісіонером був складений акт здавання - приймання наданих послуг від 30.06.2009 р. на комісійну винагороду.

Акт на комісійну винагороду проведено у бухгалтерському обліку ТОВ «Харків-Надра» наступними проводками:

- Дт 84 Кт 6331

- Дт 644 Кт 6331

На виконання вимог суду апеляційної інстанції, в підтвердження наведеного, ТОВ «Харків-Надра» також були надані: до договору поставки № 48/06/09 від 01.06.2009р. копії прибуткових та податкових накладних, а також до договору комісії № 97/11/09 від 01.09.2009р. звіти комісіонера (копії).

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «Харків-Надра». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «Харків-Надра» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ «Карпос», взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Карпос», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

З приводу викладеного в акті перевірки та в апеляційній скарзі твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Карпос» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Висновок про нікчемність укладених між ТОВ «Карпос» та позивачем спірних правочинів податковим органом вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.08.2010 р. № 8198/23/34629821 та від 23.09.2010 р. № 88831/23/34629821.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів. Про відсутність зауважень учасників договірних правовідносин один до іншого щодо фактичного виконання договорів підтвердив представник позивача.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Карпос» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Карпос».

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Щодо обґрунтування відповідачем нереальності правочинів ТОВ "Карпос" з позивачем висновками Актів ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.08.2010 р. № 8198/23/34629821 та від 23.09.2010 р. № 88831/23/34629821, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 р. по справі № 2а-1485/11/2070 було визнано незаконними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова по проведенню перевірки, за наслідками якої було складено Акт перевірки від 20.08.2010 р. № 8198/23/34629821, а постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 р. по справі № 2а-1484/11/2070 було визнано незаконними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова по проведенню перевірки, за наслідками якої було складено Акт перевірки ТОВ «Карпос» від 23.09.2010 р. № 8831/23/34629821.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в Актах ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.08.2010 р. № 8198/23/34629821 та від 23.09.2010 р. № 88831/23/34629821, не беруться колегією суддів до уваги в якості допустимих доказів по цій справі.

Щодо посилання податкового органу на базу даних "системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість" по ТОВ "Карпос" (контрагент позивача), яким відображені податкові зобов'язання та податковий кредит частково, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неподання податкової звітності та несплата податку контрагентами, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити на тому, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних та первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 5.9 ст. 5, пп. 7.6.4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, пп. 7.2.1, пп.7.2.6, п. 7.2, ст.. 7. пп. 7.4.1, пп.7.4.4, п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2011 р. № 0000172310/0, № 0000182310/0 та № 0000192310/0 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області від 08.04.2011 року № 1464/10/25-103.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-8500/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 13.04.2012 р.