Ухвала суду № 24816790, 30.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. Справа № 63510/09/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Прухницької Н. Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року в справі за позовом територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2009 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення на користь державного бюджету фінансових санкцій на суму 1700 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що постанова про накладення на відповідача фінансових санкцій не оскаржена та є чинною. Кошти відповідачем не сплачено, а тому такі підлягають стягненню в примусовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року в позові відмовлено повністю.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідно до вимог ст. ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення, яке зазначено в акті, а саме здійснення вантажних перевезень без ліцензійної картки, не передбачено накладення штрафних-фінансових санкцій при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб. Водій, ОСОБА_2, відповідно до наказу № 12 від 20.02.2007 року про прийом на роботу, на момент складення акту № 058894 здійснював перевезення, як працівник ТзОВ «Трансбуд», директором якого є ОСОБА_1, і виконував завдання по виїзній торгівлі, на що підприємством отримано торговий патент № 930789 ДПІ в Тисменицькому районі, тобто це перевезення вантажу здійснювалось у межах одного підприємства, що не потребує отримання ліцензії і ліцензійної картки на автомобіль. Перевезення здійснювалось на орендованому автомобілі, який належить фізичній особі ОСОБА_1, що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 27.02.2007 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що постанова про накладення на відповідача фінансових санкцій не оскаржена та є чинною.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень; державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення; видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов; державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування.

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 058894 від 15 квітня 2008 року, складеним за наслідками перевірки транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1, зафіксовано виявлені порушення, відповідальність за які передбачено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»(А. с. 6).

18 квітня 2008 року, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області Свіщовським Б. Р., винесено постанову № 048221 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»(А. с. 7).

Копії згаданої постанови направлено відповідачу за місцем його проживання рекомендованим листом із повідомленням, який отримано ним 26 квітня 2008 року (А. с. 8)

Пунктами 32-35 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, передбачено можливість скарження постанов про застосування фінансових санкцій.

Відповідачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано доказів оскарження постанови № 048221 від 18 квітня 2008 року про застосування фінансових санкцій, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, така є чинною.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність чинного рішення суб'єкта владних повноважень про застосування до відповідача фінансових санкцій та невиконання такого рішення відповідачем, є безумовними підставами для стягнення фінансових санкцій з останнього.

Законність постанови № 048221 від 18 квітня 2008 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій не є предметом доказування у даній адміністративній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переконаний, що достатня кількість наявних у справі доказів та взаємний зв'язок у сукупності дають змогу зробити висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області -задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року в справі № 2а-1167/09/0907 -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області (р/р 31110106700002 в УДК в м. Івано-Франківську, МФО 836014, код платежу -21081100, код одержувача -20568100) фінансові санкції застосовані за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі постанови про застосування фінансових санкцій № 048221 від 18 квітня 2008 року в сумі 1700 (тисячу сімсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Постанову складено в повному обсязі 05 червня 2012 року