Ухвала суду № 24811693, 11.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2012 року м. Київ К-46782/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009

у справі №7/212-2007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал»

до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Свалявської МДПІ від 21.08.2006 №0000681650/0/359-1500/20458698-4943/10/23 про зменшення ТОВ «Перевал»бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 33355,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові повністю, у зв'язку з неправильним застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2007 року, за наслідками якої складено акт №7/1502/20458698 від 15.08.2007.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення стало те, що позивач, імпортуючи товар, до складу податкового кредиту включав суму податку на додану вартість обчислену із загальної суми митної вартості та мита, а до складу податкових зобов'язань при реалізації названого товару -суму, обчислену із ціни реалізації, яка нижча за його митну вартість.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена вірно -відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»-із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та не вбачає підстав для їх скасування з мотивів наведених у касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук