Ухвала суду № 24811124, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року м. Київ К-13780/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Господарського суду Сумської області від 02.10.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009

у справі №АС3/488-08

за позовом Підприємства споживчої кооперації «Гермес»

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «Гермес» (далі по тексту -позивач, ПСК «Гермес») звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту -відповідач, Глухівська МДПІ Сумської області) від 27.08.2008 №0000662321/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Сумської області від 02.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.12.2006 по 31.03.2008, за результатами якої був складений акт перевірки від 15.08.2008 №1016/23/34135436.

В акті перевірки зазначено, що позивач отримав за надання послуг з оренди нежитлових приміщень магазину «Вікторія»(тобто орендну плату) через касу підприємства без застосування реєстраторів розрахункових операцій з оформленням прибуткових касових ордерів на суму 14020,00 грн., чим порушив п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків акта перевірки відповідач, керуючись ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», прийняв рішення від 27.08.2008 №0000662321/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 70100,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Договір найму (оренди) майна не відноситься до договорів про надання послуг, а отже найм (оренда) не є послугою.

Правовідносини щодо найму (оренди) регулюються главою 58 Цивільного кодексу України, а правовідносини щодо надання послуг главою 63 Цивільного кодексу України.

Тобто, Цивільний кодекс України не відносить правовідносини з найму (оренди) до правовідносин з надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України (глава 58 ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України (глава 58 ЦК України), предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За договором же про надання послуг, відповідно до ст. 901 ЦК України (глава 63 ЦК України), одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об'єкти цивільних прав.

Отже, договір оренди не може бути віднесений до договорів про надання послуг, а отже оренда (найм) майна не є різновидом послуг, правовідносини з яких регулюються главою 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення».

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки здавання позивачем в оренду нежитлових приміщень магазину «Вікторія»не є послугами, то на розрахунки по договорам оренди не розповсюджується дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Тому рішення від 27.08.2008 №0000662321/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 70100,00 грн. прийняте відповідачем безпідставно та необґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 02.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис) Н.Є. Маринчак (підпис) М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова