Ухвала суду № 24810082, 22.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2012 р. м. Київ К-1021/10

К-1021/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009

у справі № 2-а-8751/08 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Містерія-ДК»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2008 № 0000482330/0, № 000049233/0, №000055233.

Висновок суду вмотивований тим, що податковий орган у силу норми підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР) не довів не відповідність ціни реалізації позивачем автомобілів з пробігом рівню звичайних цін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм підпунктів 1.20.1, 1.20.5, 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР та пунктів 4.1 та 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення бюджетного відшкодування та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №1019/2330/33762412 від 17.05.2008. За висновками вказаного акту ПП «Містерія-ДК»порушило норми підпункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 ат 7.7.7. пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищило суму бюджетного відшкодування у податковому обліку за лютий 2008 року на 25383, 00 грн.; завищило від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у податковому обліку за грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року на загальну суму 370929,00 грн.(261039,00 грн., 25383,00 грн. та 84507,00 грн. відповідно); занизило суму бюджетного відшкодування у грудні 2007 року на 291898,00 грн. та січні 2008 року на 169369,00 грн.; завищило суму залишку від`ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за січень 2008 року на 847014,00 грн. та за лютий 2008 року на 847014,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.05.2008: № 0000482330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на 25383,00 грн., № 000049233/0 - про збільшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року та січень 2008 року на загальну суму 461267,00 грн. (грудень 2007 року - на 291898,00 грн., січень 2008 року - на 169369,00 грн.), №000055233 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 25294,00 грн.( у т.ч. 19457,00 грн. - основний платіж, 5837,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що ПП «Містерія-ДК»здійснювало автомобілів з пробігом, імпортованих на територію України, за цінами нижче митної вартості, яка визначена у вантажних митних деклараціях, оформлених у режимі імпорту на автомобілі (ВМД).

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства (підпункт 4.3 ст.4 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності -однорідного товару) також на внутрішньому ринку.

Разом з тим, як встановлено у судовому процесі, за рівень звичайних цін при донарахуванні ПП «Містерія-ДК»суми податкових зобов'язань з операцій з продажу автомобілів на внутрішньому ринку згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, була взята митна вартість товару, задекларована позивачем при ввезенні товару на митну територію України в режимі імпорту.

Відповідно до статті 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Оскільки формування цін на внутрішньому ринку відбувається в умовах, які не можна вважати співставними з правилами визначення митної вартості товару, що ввозиться на митну територію України, податковий орган визначив рівень звичайних цін при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації імпортованих автомобільних кузовів фізичним особам на рівні митної вартості, яка визначена у ВДМ, з порушенням норм підпунктів 1.20.1 та 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на це висновок судів про недоведеність податковим органом факту невідповідності ціни продажу автомобілів рівню звичайних цін відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко