Постанова № 24809990, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року 08:30 № 2а-3538/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області

до

Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

про

стягнення заборгованості в сумі 4 146, 47 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (далі –УПФУ, позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»(далі –ПАТ «Укргазбуд», відповідач) про стягнення заборго-ваності в сумі 23 428,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач має заборгованість по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 23 428,23 грн. (в т.ч. основний борг на суму 19 543, 60 грн., фінансова (штрафна) санкція в розмірі 2 811, 79 грн. та пеня на суму 1 072, 81 грн.), яка підлягає з нього стягненню як добровільно не сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 2а-3538/12/2670.

Надіслана на адресу відповідача копія ухвали була отримана останнім 04 квітня 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

20 квітня 2012 року до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача від 19.04.2012р. № 220 проти позову, в яких він просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на відсутність заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період листопад-грудень 2011 року в зв’язку з її повним погашенням, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень. Крім того, відповідач заперечував проти заборгованості по штрафним санкціям на суму 2 811, 79 грн. і пені на суму 1 072, 81 грн., нарахованих йому позивачем згідно рішення від 28.10.2011р. № 334 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, посилаючись на винесення цього рішення в період дії мораторію введеного Господарським судом міста Києва у справі № 23/668-б-15/518-б-50/199-б про визнання банкрутом Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд».

03 травня 2012 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача від 27.04.2012р. № 04/3427 про зменшення позовних вимог по справі № 2а-3538/12/2670, в зв’язку з частковим погашенням раніше заявленої суми заборгованості, до 4 146, 47 грн. (в т.ч. основний борг в сумі 4 113,56 грн., штрафні санкції на суму 23,11 грн. та пеня в сумі 9,80 грн.).

Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).

Разом з тим, згідно з п. 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. № 2464-VI (набрав чинності 01 січня 2011 року), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Пунктом першим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»(далі –Закон № 2464-VI) передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Спеціалізоване управління підводно-технічних робіт «Укрпідводтрубопровідбуд»(далі – Відокремлений підрозділ), яке згідно довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 334792, № 702/2000 та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2012р. та 20.04.2012р., являється відокремленим підрозділом ПАТ «Укргазбуд», без права юридичної особи, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням УПФУ від 21.09.2011р. № 25166/02.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що на платників єдиного внеску покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктом першим ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини восьмої ст. 9 цього Закону, платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

В силу частиною 12 ст. 9 зазначеного Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, (далі - Інструкція) органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Згідно п. 6.2 Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону є недоїмкою.

Пунктом 6.5 Інструкції встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Крім того пунктами 7.1 –7.2, 7.11 і 7.12 вищевказаної Інструкції визначено наступне. За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом (2464-17) покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 7.1 Інструкції).

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону (2464-17) до платників, визначених підпунктами 2.1.1-2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органи Пенсійного фонду застосо-вують штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників (пп. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції).

У разі якщо платник єдиного внеску чи банк отримали рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби (п. 7.11 Інструкції).

Згідно п. 7.12 Інструкції суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

З матеріалів справи вбачається, що Відокремленим підрозділом відповідача було подано до органу Пенсійного фонду звіти про нарахування єдиного внеску за листопад-грудень 2011 року, де були самостійно визначені суми єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірах 18 283, 96 грн. та 9 999, 44 грн., відповідно на загальну суму 28 283, 40 грн.

28 жовтня 2011 року позивачем було прийнято Рішення № 334 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»до ПАТ «Укргазбуд» визначено штрафні санкції в розмірі 2 811, 86 грн. та нарахована пеня на суму 1 072, 81 грн. за період з 20.05.2011р. по 02.09.2011р.

Також, 02 лютого 2012 року УПФУ виставило відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю-9 на загальну суму 31 326, 64 грн., в тому числі 27 442, 04 грн. –недоїмки, 2 811, 79 грн. –фінансових санкцій та 1 072,81 грн. –пені, що була частково погашена підприємством.

Зазначене рішення було отримано відповідачем 08 листопада 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2004р. за № 23-668-б було порушено провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд»(ідентифікаційний код –14277604)(далі –АТФ «Укргазбуд») за заявою Закрито акціонерного товариства «Торговий дім «Укргазбуд»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.

Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. по справі № 23/668-б-15/518-б-50/199-б було продовжено строк розпорядження майном боржника –АТФ «Укргазбуд»на строк до 27 січня 2012 року, що не заперечується відповідачем.

Станом на день розгляду справи № 2а-3538/12/2670 відомості про винесення Господарським судом міста Києва постанови про визнання АТФ «Укргазбуд»(нині –ПАТ «Укргазбуд») банкрутом до суду не надходили.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неправомірність нарахування позивачем штрафних санкцій та суми пені в період дії мораторію, введеного Господарським судом міста Києва у справі № 23/668-б-15/518-б-50/199-б, у зв’язку з наступним.

По-перше, відповідачем не було надано до суду жодних доказів щодо оскарження вище згадуваного рішення УПФУ від 28.10.2011р. № 334 в адміністративному або судовому порядку.

По-друге, відповідно до ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (із змінами та доповненнями) мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 Закону № 2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань (в даному випадку нарахування сум штрафних санкцій і пені) та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов’язань зі сплати єдиного внеску, який є предметом спору по даній справі, настав у позивача після 11 жовтня 2004 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство АТФ «Укргазбуд», дія мораторію на виконання цих зобов’язань не розповсюджувалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону №2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція, зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 23.05.2006р. по справі № 21-104во05, від 07.11.2006р. по справах № 21-772во06 і № 21-772во06 та від 04.07.2011р. по справі № 21-144а11.

Відповідно до даних особових карток відповідача сума заборгованості ПАТ «Укргазбуд»по єдиному внеску в розмірі 23 428, 23 грн. була частково погашена за рахунок добровільної сплати. Доказів щодо оскарження відповідачем в адміністративному або судовому порядку дій органу Пенсійного фонду щодо зарахування сум сплачених коштів в рахунок погашення наявної заборгованості по єдиному внеску до суду не надано.

Станом на 27 квітня 2012 року заборгованість по єдиному внеску становить 4 146, 47 грн., в т.ч. основний борг в сумі 4 113,56 грн., штрафні санкції на суму 23,11 грн. та пеня в сумі 9,80 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»(місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 19, корпус 2, ідентифікаційний код 14277604) на користь Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (місцезнаходження: 09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 3, ідентифікаційний код 20591090) суму заборгованості по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 4 146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 47 коп., в тому числі 4 113, 56 грн. –недоїмки, 23, 11 грн. –штрафних санкцій та 9, 80 грн. –пені.

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Дегтярьова