Постанова № 24808982, 15.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4045/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ "Укренергопроект" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022270 від 24.04.2012 року, -

Встановив:

24 травня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ "Укренергопроект" звернувся до суду з позовом до відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на №0000022270 від 24.04.2012 року, в якому послався, що зазначеним податковим повідомленням-рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю "ВФ "Укренергопроект" було збільшено податок з податку на додану вартість в сумі 139848 грн.75 коп., в тому числі за основним платежем - 111879 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 27969 грн.75 коп.

Підставою для прийняття такого рішення стала документальна позапланова невиїзна перевірка "ВФ "Укренергопроект" та складений за її результатами Акт від 12.03.2012 року № 286/23-31530673.

На думку позивача вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Зазначена перевірка проведена на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 27.02.2012 року №380. При цьому Листом від 13 січня 2012 року за № 561 ДПІ в Артемівському районі м. Луганську (податкова інспекція де на той час перебував позивач) запитало у платника податків пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин із ТОВ "Ваел плюс". Однак, листом від 17.01.2012 року № 01/01 платник податків надав письмове пояснення та всі документи по взаємовідносинам з ТОВ "Ваел Плюс» за період грудень 2010 року - вересень 2011 року, тобто позивач виконав вимоги ДПІ. Пізніше листом від 14 березня 2012 року за № 14/03 позивач надав МДПІ додаткові документи.

Крім того, позивач не отримував ніякого наказу МДПІ від 27.02.2012 року № 380 про початок проведення перевірки, не розписувався за його отримання, що є недотримання з боку МДПІ приписів пункту 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України. Таким чином позивач вважає, що у податкового органу були відсутні підстави призначати позапланову невиїзну перевірку позивача відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78, ст. 79,2 ст. 79 Податкового кодексу України.

В Акті перевірки встановлено, що ТОВ «ВФ Укренергопроект» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року безпідставно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг на загальну суму 111880 грн. від ТОВ "Ваел Плюс".

В основу цього висновку покладено посилання МДПІ на Акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ваел Плюс" від 11.11.2011 року №804/23-33352187. Даним актом нібито встановлено нереальність здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) ТОВ «Ваел Плюс», відсутність у останнього необхідним трудових ресурсів та виробничих потужностей, відсутність керівника ТОВ "Ваел Плюс" на місцем реєстрації, тощо.

Таким чином, МДПІ дійшла висновку, що господарські операції між ТОВ "Ваел Плюс" та ТОВ "ВФ "Укренергопроект" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Отже, як вважає відповідач, опираючись на результати вищезазначеного акту та враховуючи відсутність достатніх підстав для підтвердження факту здійснення операцій з поставки товару від ТОВ "Ваел Плюс" на адресу ТОВ "ВФ "Укренергопроект" за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року встановлено нереальність здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) ТОВ "Ваел Плюс" на адресу ТОВ "ВФ "Укренергопроект". Внаслідок чого, зроблений висновок про безпідставність формування позивачем за відповідний період податкового кредиту з ПДВ та валових витрат від операцій з ТОВ "Ваел Плюс".

Однак, позивач вважає, що зазначені вище висновки МДПІ є незаконними, зробленими з перевищенням повноважень органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Господарська операція позивача підтверджується укладеним договором за № 407 від 04.07.2011 року; податковими накладними від 18.07.2011 року № 214; від 21.07.2011 року № 245; від 25.07.2011 року № 266; від 28.07.2011 року № 296; від 04.08.2011 року № 126; від 15.08.2011 року № 195; видатковими накладними № 217 від 27.07.2011 року; № 245 від 05.08.2011 року; № 266 від 30.08.2011 року; № 296/07 від 27.09.2011 року; № 126/08 від 28.09.2011 року; № 195/08 від 29.09.2011 року; платіжними дорученнями про сплату вартості отриманої продукції. Всі ці документи складені відповідно до чинного законодавства та були надані під час проведення перевірки.

Як передбачено підпунктом п. 201.10. ст.. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 кодексу).

Згідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, позивач на час формування податкового кредиту з ПДВ та декларування відповідних сум у податковій декларації з ПДВ за липень - серпень 2011 року мав всі первинні, бухгалтерські документи, тобто мав всі законні права на декларування вказаних витрат у податковому кредиті з ПДВ.

Таким чином, висновок щодо порушення позивачем норм п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень - серпень 2011 року на суму 118879 грн. - є хибним, зробленим без достатнього документального та нормативного обґрунтування.

Крім того, перед початком перевірки позивачем надані до МДПІ господарські договори, видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, документи бухгалтерського обліку, тощо.

Також, під час перевірки МДПІ були надані пояснення та документальне підтвердження того, що оскільки продукція має маленьку вагу та відноситься до "ручна поклажа" поставка вибувалась власними силами без найму транспортного засобу, та відповідно товарно-транспортні накладні не виписувались.

Розрахунки за придбаний товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків.

З огляду на наведене та оцінюючи документи, що має позивач та які надані до матеріалів перевірки, позивачем в липні-серпні 2011 року здійснені господарські операції та проведена податкова звітність, яка відповідає діючому законодавству, що документально підтверджено наявними укладеними договорами між зазначеними суб'єктами господарювання, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, що стало підставами включення до складу податкового кредиту та валових витрат оспорюваного періоду.

На час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти ТОВ "ВФ "Укренергопроект" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Ваел Плюс» виконало свої зобов'язання за договором поставки № 407 від 04.07.2011 року, про що надало необхідні документи, в тому числі рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні. В свою чергу ТОВ "ВФ "Укренергопроект" прийняло ці товари, поставило їх власним транспортом та сплатило, а в подальшому, реалізувало цю продукцію та отримало прибуток. Ці документи також були надані позивачем МДПІ під час проведення перевірки.

До того ж, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року № 2а-10971/11/1270 дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки відносно ТОВ "Ваел Плюс" та складання Акту від 11.11.2011 року № 804/23-33352187 визнані протиправними. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 року v справі № 2а-10971/11/1270 постанова суду першої інстанції залишена без змін. Отже, вказане рішення суду набуло чинності, та є обов'язковим до виконання всіма особами.

За наведених обставин, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати спірне податкове повідомлення -рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення, в яких не погоджується з позовними вимогами, послався, що у акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ "Ваел Плюс". На підставі відсутності господарських операцій з продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Ваел Плюс», встановлено неможливість здійснення операцій з продажу товарів ТОВ «Ваел Плюс» на адресу ТОВ «ВФ «Укренергопроект».

Господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійсненні операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна; які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано.

За таких обставин у відповідача були підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо ( неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

24 квітня 2012 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області ДПС на підставі Акту від 12.03.2012 року № 286/23-31530673 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВФ «Укренергопроект» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ «Ваел Плюс» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року» було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022270 (а.с. 33-42, а.с. 49).

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 139848 грн.75 коп., в тому числі за основним платежем - 111879 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 27969 грн.75 коп.

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладанні угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року щодо придбання позивачем товару у контрагента ТОВ «Ваел Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст. 203, ч.1 ст. 207, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між позивачем та контрагентом ТОВ «Ваел Плюс» на загальну суму 671280 грн., у т.ч. ПДВ 111880 грн.

Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, причиною виникнення спору по справі стало питання щодо включення до складу податкового кредиту сум по операціях з придбання товарів по операціях з ТОВ "Ваел Плюс".

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

При цьому враховуючи спірний період суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Суд вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Згідно зі ст. 198 Податкового Кодексу України:

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що 04.07.2011 року між ТОВ "ВФ "Укренергопроект" та його контрагентом ТОВ «Ваел Плюс» було укладено договір № 407 (а.с.51-52), за умовами якого ТОВ «Ваел Плюс» поставило та передало у власність для ТОВ "ВФ "Укренергопроект" продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікацій № 1,2,3 до даного Договору, які є невід`ємною його частиною на загальну суму 635316 грн., в тому числі ПДВ 105886 грн.

Укладаючи договір із зазначеним контрагентом, позивач переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Ваел Плюс», згідно відомостей сайту ДПА України, ТОВ «Ваел Плюс» було зареєстровано в якості платника ПДВ.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Укладена угода була виконана, позивачем було отримано товар (послуги) від вказаного контрагента, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкові накладні ( а.с.60,64) :

податкова накладна від 18.07.2011 року № 214 на загальну суму 107400 грн. (у тому числі ПДВ - 17900 грн.);

податкова накладна від 21.07.2011 року № 245 на загальну суму 163416 грн. (у тому числі ПДВ - 27236 грн.)

податкова накладна від 25.07.2011 року № 266 на загальну суму 82620 грн. (у тому числі ПДВ - 13770 грн.)

податкова накладна від 28.07.2011 року № 296 на загальну суму 194400 грн. (у тому числі ПДВ - 32400 грн.)

податкова накладна від 04.08.2011 року № 126 на загальну суму 87480 грн. (у тому числі ПДВ - 14580 грн.)

Всього на загальну суму 635316 грн., в тому числі ПДВ - 105886 грн.

Вказані податкові накладні оформлені належним чином.

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Так, на підтвердження здійснення поставок товару позивачем до перевірки та до суду надані видаткові накладні № 214 від 27.07.2011 року; № 245 від 05.08.2011 року; № 266 від 30.08.2011 року; № 296/07 від 27.09.2011 року; № 126/08 від 28.09.2011 року; № 195/08 від 29.09.2011 року (а.с.65-69); платіжні доручення про сплату вартості отриманої продукції (а.с.53-59).

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору з ТОВ «Ваел Плюс», на підставі якої відповідну суму коштів включено до складу податкового кредиту позивача, оформлена належним чином.

Доводи відповідача про:

неможливість фактичного здійснення постачальником ТОВ "ВФ "Укренергопроект" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

відсутність у постачальників ТОВ "ВФ "Укренергопроект" необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

порушення ч. 1, ч.5 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ВФ "Укренергопроект" з постачальником ТОВ «Ваел Плюс», -

викладені у акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами.

Доводи відповідача стосовно неналежного оформлення первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності на увагу не заслуговують.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товарів від ТОВ «Ваел Плюс» підтверджено вказаними податковими та видатковими накладними, копії яких були надані відповідачеві, копії сертифікаті якості товару, здійснення позивачем оплати отриманого товару підтверджується платіжним дорученням, які також надавались відповідачеві при перевірці.

Крім того, позивачем надані відповідні докази: а саме копія договору № 8/59, копії податкових та видаткових накладних, які свідчать про подальшу реалізацію товару, отриманого від ТОВ «Ваел Плюс», на адресу ГП «ЛАРЗ».

Таким чином, на момент перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс» виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

Доводи відповідача стосовно, що вказаний вище договір між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ваел Плюс» є нікчемним договором, на увагу не заслуговують.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано .

Угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та ТОВ "Ваел Плюс" - з другої сторони, недійсним, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо самостійного визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

За таких обставин, відповідач не довів суду правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, про що зазначено у акті перевірки позивача з посиланням на матеріалами відповідної перевірки його контрагента ТОВ "Ваел Плюс".

Крім того, як встановлено в судовому засіданні постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року № 2а-10971/11/1270 дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки відносно ТОВ "Ваел Плюс" та складання Акту від 11.11.2011 року № 804/23-33352187 визнані протиправними. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 року v справі № 2а-10971/11/1270 постанова суду першої інстанції залишена без змін.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 15.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ "Укренергопроект" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022270 від 24.04.2012 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську №0000022270 від 24.04.2012 року, яким ТОВ "ВФ "Укренергопроект" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139848 грн.75 коп., в тому числі за основним платежем - 111879 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 27969 грн.75 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ "Укренергопроект" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1399 грн. 00 коп. (одна тисяча триста дев'яносто дев`ять грн. 00 коп).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 19 червня 2012 року.

СуддяО.П. Островська