Постанова № 24808920, 08.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3542/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Гришиній О.Ю.,

за участю

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.06.2012),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 01.06.2012 №25/9/10),

представника відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 20.03.2012 №1/9/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Штерівська» до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000082310 від 26.03.2012,-

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Штерівська» (надалі - позивач, ТОВ ЦЗФ «Штерівська» до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Антрацитівська ОДПІ Луганської області) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000152342/0 від 22.03.2011.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Антрацитівською ОДПІ Луганської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ЦЗФ «Штерівська» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств при відображенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Дельфа ІНГ» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт №216/23-35958904 від 16.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ ЦЗФ «Штерівська» абз.1 п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 173702, 00 грн.

Висновки Антрацитівської ОДПІ Луганської області засновані на тому, що контрагент ТОВ ЦЗФ «Штерівська» - ТОВ «Дельфа ІНГ», по операціях з яким сформовано валові витрати та податковий кредит спірного періоду, не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Дельфа ІНГ» з ТОВ ЦЗФ «Штерівська» суперечать положенням господарського та цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

В основу такого висновку відповідач поклав результати перевірки платника податків ТОВ «Дельфа ІНГ», за висновками перевірки якого встановлено відсутність у ТОВ «Дельфа ІНГ» об'єктів оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників, що на думку позивача, є неприпустимим.

Позивач стверджує, що укладення правочинів із ТОВ «Дельфа ІНГ» мало на меті настання реальних наслідків у вигляді придбання та подальшого перепродажу отриманого товару кінцевому споживачу. Здійснення господарських операцій ТОВ ЦЗФ «Штерівська» із ТОВ «Дельфа ІНГ», факт поставки товару підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Позивач вказує, що ДПІ в м.Красному Лучі Луганської області було проведено перевірку ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Дельфа ІНГ» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено довідку №65/23/3598904 від 09.09.2011. Перевіркою встановлено реальність господарських відносин із ТОВ «Дельфа ІНГ» ті відсутність будь-яких порушень податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, про що надав заяву про уточнення позовної заяви, згідно якої у зв'язку із невірним зазначенням номеру податкового повідомлення-рішення, просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №0000082310 від 26.03.2012. Уточненні позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Ухвалою суду від 08.06.2012 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі - Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на Антрацитівську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на таке.

До Антрацитівської ОДПІ Луганської області надійшов акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 11.11.2011 за № 1797/231/37288372 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа ІНГ», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011. За висновками акту Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 11.11.2011 за № 1797/231/37288372, ТОВ «Дельфа ІНГ» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу. Перевіркою ТОВ «Дельфа ІНГ» встановлено відсутність на підприємстві працюючих, автотранспортних засобів, складських приміщень, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Висновки зазначеного акту були взяті до уваги при формуванні висновків акту перевірки ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники відповідача додатково зазначили про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що також свідчить про безтоварність господарських операцій. У задоволенні адміністративного позову просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 16.03.2012 Антрацитівською ОДПІ Луганської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток підприємств при відображенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Дельфа ІНГ» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт №216/23-35958904 від 16.03.2012 (а.с. 140-152).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» абз.1 п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податок на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 в сумі 173702, 00 грн., у тому числі за півріччя 2011 року (II квартал 2011 року) в сумі 123051,00 грн., за II-III квартали 2011 року 173702,00 грн.

Висновки відповідача про порушення ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» абз.1 п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» із ТОВ «Дельфа ІНГ» ґрунтуються на висновках акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 11.11.2011 за № 1797/231/37288372 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа ІНГ», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними підприємствами, що на думку податкового органу свідчить про безтоварність господарських операцій.

На підставі акту перевірки №216/23-35958904 від 16.03.2012 Антрацитівською ОДПІ Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082310 від 26.03.2012, згідно якого ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 173702,00 грн. (а.с.139).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарської операції, укладеної ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» із ТОВ «Дельфа ІНГ», що є підставою для виникнення права на податковий кредит, формування валових витрат та визначення податкових зобов'язань.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що між ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» із ТОВ «Дельфа ІНГ» укладено договір №30/05 від 30.05.2011, предметом якого є доставка та передання у власність ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» матеріалів, запчастин, обладнання, вугілля у кількості і якості згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору та накладних (а.с.97-98).

Згідно специфікацій №1 від 30.05.2011, №2, №3 від 01.06.2011, №4 від 01.07.2011 предметом договірних відносин є поставка вугілля.

Специфікаціями визначено, що продавець ТОВ «Дельфа ІНГ» здійснює поставку вугілля на склад покупця ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» за адресою: м.Красний Луч, вул. Луганське шоссе, 1а (а.с.99- 102).

Будівлі та споруди складу за адресою: м.Красний Луч, вул. Луганське шоссе, 1а, належать ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 18.04.2011, зареєстрованого КП «БТІ Краснолуцької міської ради» (а.с.90-92).

На підтвердження виконання вищезазначеного договору №30/05 від 30.05.2011, а саме здійснення операцій з придбання та поставки вугілля позивачем були надані акти приймання передачі вугілля (а.с.153,37-39, 46-49), видаткові накладні (а.с.57), податкові накладні (а.с.155-162).

Оплата вугілля за договором №30/05 від 30.05.2011 підтверджується платіжними дорученнями (а.с.190-192).

ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» після придбання вугілля здійснювався хімічний аналіз вугільної продукції, що підтверджується посвідченнями про якість вугілля та результатами аналізів лабораторії, який здійснювався за договором з ДП «Донбасантрацит» ВП «Шахта ім.Ізвестій» (а.с.170-176, 93-94).

Подальша реалізація придбаного позивачем у ТОВ «Дельфа ІНГ» вугілля підтверджується договором поставки вугілля №06/03-2011 від 03.06.2011, укладеним між ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» та ТОВ «ДВ нафтодобувна компанія», податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання - передачі, квитанціями про приймання вантажу, платіжними дорученнями (а.с.103-110, 156-189).

Вказані документи досліджувалися перевіряючими під час проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки та не заперечувалось представниками відповідача у судовому засіданні.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача під час судового розгляду не відсутність товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем оплачено товар з врахування його доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск, та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, висновок про наявність встановленого порушення, як то відсутність товарно-транспортних накладних, в акті перевірки відсутній.

Судом також встановлено, що питання додержання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа ІНГ» за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 було предметом перевірки ДПІ в м.Красному Лучі Луганської області, за наслідками якої податковим органом складений акт № 595/23-35958904 від 09.12.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЦЗФ «Штерівська», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа ІНГ» за період з 01.05.2011 по 31.07.2011» (а.с.204-215).

В акті перевірки 595/23-35958904 від 09.12.2011 зроблено висновок про наявність порушення ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.07.2011, та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 815159,00 грн.

За наслідками зазначеної перевірки податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ податковим органом не виносилося.

Позивачем були оскаржені в судовому порядку до Луганського окружного адміністративного суду дії ДПІ у м. Красний Луч щодо внесення на підставі акту перевірки № 595/23-35958904 від 09.12.2011 коригувань до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині зменшення самостійно задекларованих позивачем за податковими деклараціями з ПДВ за травень-липень 2011 року сум податкових зобов'язань та податкового кредиту; дії щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЦЗФ «Штерівська», яка оформлена актом № 595/23-35958904 від 09.12.2011; дії ДПІ у м. Красний Луч щодо викладення в акті перевірки №595/23-35958904 від 09.12.2011 висновків про завищення ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» за період травень-липень 2011 року податкових зобов'язань з ПДВ.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 у адміністративній справі №2а-1270/150/2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 задоволені частково позовні вимоги ТОВ «ЦЗФ «Штерівська», а саме визнано протиправними дії ДПІ у м. Красний Луч щодо викладення в акті перевірки №595/23-35958904 від 09.12.2011 висновків про завищення ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» за період травень-липень 2011 року податкових зобов'язань з ПДВ на суму 58627 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 873786 грн. та заниження ПДВ що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 815159 грн.; зобов'язано ДПІ у м. Красний Луч відобразити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» самостійно задекларовані ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» за податковими деклараціями з ПДВ за травень-липень 2011 року суми податкових зобов'язань та податкового кредиту (а.с.111-126).

Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовим рішенням у адміністративній справі № 2а-1270/150/2012, яке набрало законної сили, встановлені обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період травень-липень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ «Дельфа ІНГ» на підставі належним чином оформлених податкових накладних та документів первинного бухгалтерського обліку.

Отже, визнання незаконними у судовому порядку дій щодо викладення в акті перевірки №595/23-35958904 від 09.12.2011 висновків про завищення ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» за період травень-липень 2011 року податкових зобов'язань з ПДВ на суму 58627 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 873786 грн. та заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 815159 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Дельфа ІНГ», та також набрання постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-1270/150/2012 законної сили, доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період травень-липень 2011 року по взаємовідносинам із ТОВ «Дельфа ІНГ» та, як наслідок, є правомірним формування позивачем складу валових витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Дельфа ІНГ» за цей же період.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо висновку раніше проведеної перевірки по взаємовідносинам ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» із ТОВ «Дельфа ІНГ». У висновках довідки №65/23/35958904 від 09.09.2011 «Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Дельфа ІНГ», за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 по 30.06.2011» зазначено, що звіркою ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Дельфа ІНГ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки; звіркою ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Дельфа ІНГ».

По-друге, посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» із ТОВ «Дельфа ІНГ» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» із ТОВ «Дельфа ІНГ» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер операцій з придбання вугілля, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати по господарських операціях із ТОВ «Дельфа ІНГ», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення ТОВ «ЦЗФ «Штерівська» грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств».

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1737,02 грн. (а.с.2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 08 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Штерівська» до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000082310 від 26.03.2012,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби №0000082310 від 26.03.2012, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Штерівська» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 173 702,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Штерівська» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1737,02 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 12 червня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова