Ухвала суду № 24808065, 14.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-7232/09/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172300/0 від 09 квітня 2009 року.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що позивач - публічне акціонерне товариство «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» зареєстроване 28.09.1995 року Старокостянтинівською райдержадміністрацією Хмельницької області (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 624697).

На підставі акту від 30.03.2009 року №667/223/05471885, про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за листопад-грудень 2008, січень 2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення 09 квітня 2009 року № 0000172300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року у розмірі 221023,00 грн., за грудень 2008 року у розмірі 261405,00 грн., за січень 2009 року у розмірі 192659,00 грн.

В порушення п.п.1.20.1.,п.п.1.20.2 п.1.20, п.1,43 ст. 1 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97 зі змінами та доповненнями, п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», п.4.1. ст..4, п.п.7.7.1., п.п.7.7.2, п.п.7.7., п.п.7.4.5., п.7.4., п.п.7.5.1., п.7.5. ст..7 Закону України від 03.04.1997 року за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем завищено за листопад 2008 року бюджетне відшкодування в сумі 210999,00 грн., за грудень 2008 року бюджетне відшкодування в сумі 261405, грн., за січень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 192659,00 грн. по господарських операціях з продажу щебеневої продукції для ТОВ «Український граніт» за цінами нижчими від цін, які діяли на ринку реалізації ідентичних товарів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного договору (видаткової накладної), який би вказував на те, що в звітних місяцях на ринку щебеневої продукції в Старокостянтинівському районі продаж щебеню відповідних фракцій здійснювався за цінами, застосованими відповідачем в акті виїзної позапланової перевірки для визначення звичайної ціни продажу зазначеного товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Як встановлено Хмельницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, основним покупцем щебеневої продукції позивача у 2008, 2009 роках є ТОВ «Український граніт».

Відповідно до п.1.1. договору №01/08-П від 1 січня 2008 року, укладеного між ТОВ «Український граніт» та позивачем, останній зобов'язався передати у власність покупця щебінь, відсів гранітний, грунт та вскришу (надалі-товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість. Асортимент товару, його кількість, умови поставки визначаються в додатках до договору, або накладних, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору). Ціна на товар формулюється постачальником на кожну партію товару і регулюється в виставлених рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1 договору). Розрахунок за отриманий товар здійснюється сторонами в національній валюті України на основі 100% попередньої оплати. (п.4.1 договору).

Одночасно 1 січня 2008 року, позивач та ТОВ «Український граніт» уклали дилерський договір №1 терміном до 31 грудня 2008 року (п.7.1. договору), відповідно до п.1.1. якого позивач надав партнеру (ТОВ «Український граніт») невиняткові права на поширення на території України, Російської Федерації, Білорусії, Польщі продукції позивача (за змістом п.1.3. договору щебеневої продукції), а також право іменувати себе «офіційний дилер ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що асортимент, кількість, умови поставки, ціна продукції та інші умови визначаються в договорі поставки № 01/08-П від 1 січня 2008 року, укладеному між позивачем та партнером. За умовами дилерського договору позивач поставляє партнеру продукцію за партнерськими (оптовими) цінами (п.1.5 договору), а партнер (ТОВ «Український граніт») в усіх рекламних та інформаційних матеріалах щодо продукції позивача, договорах реалізації продукції зобов'язаний посилатись на ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр», як на виробника продукції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

П.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не було надано жодного договору купівлі-продажу щебеневої продукції, укладеного на ринку цієї продукції в Старокостянтинівському районі, який би відповідав умовам договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Український граніт».

Ціни продажу продукції оптовими партіями позивачем своєму дилеру - ТОВ "Український граніт" не можуть вважатись співставними з цінами реалізації цієї продукції в подальшому цим дилером суб'єктам господарювання.

Посилаючись на інформацію від покупців щебеневої продукції ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» яка надана відповідачем, а саме: ТОВ «Торгівельно-будівельний сервіс «Пріоритет», ДП «Старокостянтинівський молочний завод», ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське», Хмельницька державна сільськогосподарська станція, ТОВ «Будвест ЛТД Ко», Хмельницький ПВТП «Алмаз», Старокостянтинівський ЖЕК, ДП «Хмельницький облавтодор» філії Старокостянтинівської «ДРБУ-71» про вартість купленої продукції, неможливо прирівнювати таку до вартості продукції за якою купував ТОВ «Український граніт», оскільки вищезазначені покупці купували товар невеликими обсягами за роздрібними цінами, в той момент коли ТОВ «Український граніт» купувало у ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» весь асортимент продукції оптовими партіями.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що позивач реалізовував щебеневу продукцію для ТОВ «Український граніт» за цінами нижчими від цін, які діяли на ринку реалізації ідентичних товарів, а відтак твердження Старокостянтинівської ОДПІ про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету є безпідставним.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.