Постанова № 24808036, 07.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/1430/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області і Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області, в якому просили зобов'язати відмінити рішення, яким їм було виділено в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) для вирощування сільськогосподарських культур одноосібно під дією повітряних ліній електропередач ПЛ-330 кВ в прогоні опор №350-351, що проходять вздовж їхніх земельних ділянок, а також виділити їм земельні частки (паї) в безпечному для життя та здоров'я місці.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просила скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні апелянти підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили щодо її задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилалися на порушення з боку суду першої інстанції норм матеріального права та не врахування всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлялися завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та необхідності скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Педосіївської сільської ради №10 від 08.12.2000 року, позивачам було видано Державні акти на право приватної власності на землю від 20.06.2001 для товарного сільськогосподарського виробництва, однак вздовж їх земельних ділянок проходять повітряні лінії електропередач 330 кВ в прогоні опор №350-351, що унеможливлює здійснення сільськогосподарських робіт на їх земельних ділянках.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_2, тим самим, визнаючи правомірним рішення Педосіївської сільської ради №10 від 08.12.2000 року виходив з того, що відповідач, приймаючи вказане рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, оскільки позивачам виділено земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснювати яке на санітарно-захисних зонах чинним законодавством не заборонено і крім того, точне розташування таких ділянок в натурі (на місцевості) невідоме.

Надавши правову оцінку діям відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає зроблені ним висновки в оскаржуваній постанові від 22.02.2012 року помилковими, такими, що порушують права та інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у сфері публічно-правових відносин.

Висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступних встановлених обставинах.

Згідно ст. 76 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач встановлюються охоронні зони.

Статтею 112 ЗК України передбачено, що уздовж ліній електропередач створюються охоронні зони для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також для зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля.

Відповідно до п.8.57 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів "Захист від елекромагнітних випромінювань", затверджених Наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173 з метою захисту населення від дії електричного поля повітряних ліній електропередач (ПЛЕ) встановлюються санітарно-захисні зони, території яких розташовуються вздовж трас ПЛЕ по обидва їх боки. Розміри цієї території визначаються від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту до відстаней, на яких забезпечується гранично допустимий рівень поля, встановлений діючими санітарними нормами. Для ПЛ електропередачі напругою 330 кВ встановлюється межа санітарно-захисної зони в одну сторону 30 м.

Згідно п. 5.59 вищевказаних Правил, сільськогосподарські угіддя, що знаходяться на території санітарно-захисних зон ПЛЕ, можуть бути використані для вирощування сільськогосподарських культур, що не потребують ручної обробки, тобто повинні бути виключені умови для тривалого перебування людини в зоні дії електричного поля.

Суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи, відмову в задоволенні заявленого позову мотивував тим, що позивачі вказують про неправомірність видачі їм земельних ділянок під ПЛ-330 кВ в прогоні опор №350-351, що проходять вздовж їх земельних часток (паїв) при тому, що точне розташування таких ділянок в натурі (на місцевості) невідоме.

Однак таке твердження суду спростовується поясненнями позивачів, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки.

Як слідує з матеріалів справи, згідно рішення одинадцятої сесії сільської ради XXIII скликання від 23 серпня 2000 року №11, позивачам надали дозвіл на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) для вирощування сільськогосподарських культур одноосібно.

Державні акти на право приватної власності на землю видані 20 червня 2001 року.

ОСОБА_2 і ОСОБА_2 пояснили суду, що тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки для обробки земельних часток (паїв) вони не мають, однак згідно зі ст. 14 Конституції України мають право обробляти земельні паї вручну і з того виживати. В такому випадку, їх тривале перебування в зоні дії електричного поля буде негативно впливати на стан їх здоров'я, у зв'язку з чим вони змушені звернутися до суду за захистом своїх прав.

Пунктом 8 ст. 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення , невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин. Крім прав є величезна кількість інтересів, як загальних, так і персоніфікованих.

Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

Ознакою спору є мета його учасників - доведеності правомірності своїх інтересів, їх захист усупереч інтересам протилежної сторони. Особа-позивач очікує на захист своїх суб'єктивних інтересів.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З метою захисту прав, свобод та інтересів позивачів, колегія суддів вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково, зобов'язавши відповідачів виділити земельні частки (паї) ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в безпечному для здоров'я та життя місці. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за відсутністю належного обґрунтування.

Зважаючи на те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, встановивши помилковість застосування судом норм матеріального права до спірних правовідносин, враховуючи не повне з'ясування обставин, необхідних для правильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно встановив всі обставини справи, порушив норм матеріального права, відтак, ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії, - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати Хмельницьку районну державну адміністрацію Хмельницької області виділити земельні ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3 в безпечному для здоров'я і життя місці.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" червня 2012 р. .

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Смілянець Е. С.

/підпис/ Сторчак В. Ю.

З оригіналом згідно:

секретар