Рішення № 24804104, 14.06.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/726/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого -судді - Непоради М.П.

при секретарі - Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Одеси, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2012 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся заступник прокурора м. Одеси в інтересах Одеської міської ради з позовною до ОСОБА_1 та УЖКГ та ПЕК ОМР, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вищевказані позовні вимоги були мотивовані тим, що керуючий КП «Домоуправління №18»ОСОБА_2 всупереч ст.ст. 58, 61 ЖК УРСР, тобто без відповідного рішення районної адміністрації та ордеру на житлове приміщення, 01.04.2009 року незаконно уклав договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1 та вселив останню у квартиру АДРЕСА_1.

Також 02.11.2009 року з метою подальшої приватизації вищевказаної квартири ОСОБА_2 підписав заяву про передачу у приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2, довідку про склад сім'ї наймача та лист на ім'я начальника управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОМР керівника органу приватизації з проханням оформити приватизацію та видати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Вищевказані дії ОСОБА_2 дали підставу Управлінню житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОМР 04.11.2009 року видати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_1, яке зареєстроване КП ОМБТІ та РОН 10.12.2009 року.

Тим самим, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю ордеру на вселення у житлове приміщення відповідно до інформації, наданої Київською районною адміністрацією №01-11/1090 від 26.05.2011 р. та №01-11/1833 від 19.08.2011 р., без належних на те підстав ОСОБА_2, на думку позивача, незаконно розпорядився комунальною власністю.

На підтвердження цього до суду позивачем було надано постанову Київського районного суду по кримінальній справі № 1-1005\2011 про припинення карної справи по звинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.367 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. «В»ст.1, ст.6 ЗУ «Про амністії у 2011 році».

На підставі вищевикладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позові обставини.

Відповідач ОСОБА_1 та її авдокат позов не визнали, посилаючись на те, що підставою вселення у спірну квартиру був той факт, що у 1988 році у результаті пожежі було вщент зруйновано житло, яке було надано для проживання працівникам Одеського мебельного комбінату (будинки літнього типу по вул. Московська 108\8), де ОСОБА_1 працювала до 1998 року. Надалі ОСОБА_1 пропрацювала на посаді двірника КП «Домоуправління №18»більше 10 років та з 1999 року мешкала в службовому приміщенні -квартирі АДРЕСА_4.

Третя особа ОСОБА_2, відповідач УЖКГ та ПЕК ОМР в судове засідання не з'явилися, з позовом ознайомлені, сповіщались належним чином про час та місце слухання справи, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги заступника прокурора м. Одеси не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вищевказаний висновок суду ґрунтується на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1, відповідно до відомостей, які містяться у її трудовій книжці (видана 20.08.1971 року), пропрацювала на посаді двірника з 04.01.1999 року (наказ №231 від 31.03.1999) до 01.10.2009 року та звільнена у зв'язку з виходом на пенсію (наказ №43 §2 від 01.10.2009), тобто більше 10 років.

ОСОБА_1 з січня 1989 року мешкала в службовому приміщенні будинку №4а по вул.П.Шклярука, що підтверджується довідкою, виданою КП «Домоуправління - 18»від 27.02.2012 року № 47, розрахунковими книжками, видані на її ім'я з 1989 по 2011 роки про присвоєння їй лицьових рахунків платника комунальних платежів №180254,254,904254, а також даними з паспорту громадянина України № КК 289592, де на сторінці № 12 зроблено відмітку про реєстрацію у спірній квартирі 22.02.2008 року., - тобто задовго до призначення ОСОБА_2 на посадку керівника КП «Домоуправління - 18».

Рішенням Одеської міської ради № 2093-V від 21.12.2007 року затверджена Програма забезпечення службовим житлом двірників комунальних підприємств «Житлово-комунальний сервіс»у 2008-2017 роках, відповідно до п. 6 якої службове житло надається відповідно до Постанови ради міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 „Про службові жилі приміщення" та головним розпорядником коштів за рахунок місцевого бюджету визначено управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.

Відповідно до п. 2 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою РКМ УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», службові жилі приміщення може бути надано двірнику житлово-експлуатаційної організації.

Пунктом 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою РКМ УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове приміщення, не менше, як десять років.

Реєстрація місця проживання перебування фізичних осіб в Україні здійснюється відповідно до положень Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ.

Постановою КМУ від 28 липня 2004 № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»затверджено зразок письмової заяви про реєстрацію місця проживання. Заявою передбачено першочергове звернення громадянина до уповноважених осіб житлової контори, у повноваження яких входить перевірка викладених у цій заяві відомостей, а саме питання правомірності займання вказаного приміщення. У зазначеній постанові визначені підстави для реєстрації місця проживання заявника, до яких належать - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі ж відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації, потрібна згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів. Таким чином, розпорядження стосовно надання згоди на реєстрацію ОСОБА_1 за постійним місцем проживання (АДРЕСА_5) надав керівник ДУ №18 ОСОБА_2 -уповноважений на те відповідно до статуту ДУ №18.

Посилання позивача на те, що договір найму житлового приміщення, укладеного 01.04.2009 року між КП «Домоуправління -18»в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено з порушенням норми ст. 61 ЖК УРСР, є необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 2.2.3. та п.п. 2.2.4. п. 2 Статуту ДП «Домоуправління-18»ОСОБА_2 на той час був уповноваженою особою на укладання відповідних угод.

Відповідно до норм ст. 47 Конституції України (норми прямої дії), кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, недотримання порядку надання службового приміщення, передбаченого Розділом ІІ Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою РКМ УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», не може бути підставою для визнання особи такою, яка займає службове приміщення безпідставно.

Суд критично ставиться до обставин, встановлених у постанові Київського районного суду м.Одеси по справі №1-1005/2001 від 22.12.2001 року щодо безпідставності проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_4

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі»від 18.12.2009 року №14, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 з 04.01.1999 року мала усі правові підстави для проживання у 2-х кімнатах квартири спільного заселення АДРЕСА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об'єктів приватизації належать у т.ч. й житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції)), де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

За ч. 4 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Як вбачається з матеріалів справи, підготовку та оформлення документів про передачу у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житлового приміщення у гуртожитку здійснювало КП «Міське агентство з приватизації житла»(ІНН 20993536). Остаточне рішення Одеська міська рада стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житлового приміщення у гуртожитку приймала на підставі розпорядження органу приватизації від 04.11.2009 року.

Таким чином, процес приватизації квартири АДРЕСА_4 - відбувся у відповідності до норм чинного законодавства та видане свідоцтво про право власності на зазначену житло від 04.11.2009 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дійсним.

Таким чином, аналіз всіх вищевикладених доказів в їх сукупності дозволяє суду зробити висновок про те, що позов заступник прокурора м. Одеси не обґрунтований та з тих підстав задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 40, 42, 44, 60 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, абз. 2 ч. 1 ст. 46 ЖК України, Постанови КМУ «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», п. 2 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, п. 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, п. 6 Програми забезпечення службовим житлом двірників комунальних підприємств «Житлово-комунальний сервіс»у 2008-2017 роках, ст.ст. 10, 11, 57, 208-209, 213-215, 218, 223 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : Непорада М. П.