Ухвала суду № 24800672, 21.06.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2011 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі - Медведєвій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Завод «Дніпропрес»«Про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні з роботи з 24.09.2011р. по 13.11.2011р. - день фактичної виплати. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що працював у ВАТ «Завод «Дніпропрес» на посаді фінансового директора згідно з наказом №1136-к від 15.11.2010р. Наказом № 755-к від 23.09.2011р. його було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією відповідача законодавства про працю, умов колективного та трудового договору.

Вказує на те, що у день звільнення розрахунку не отримав, та, враховуючи його особисті обставини, зокрема, знаходження на його утриманні двох дітей-немовлят, змушений був переписати заяву про звільнення на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, оскільки це було умовою погашення заборгованості відповідачем.

Після цього відповідач вніс до його трудової книжки записи за №45 наступного змісту: «запис за №44 вважати недійсним», та за №46: «звільнений в зв'язку з ліквідацією ВАТ «Завод «Дніпропрес»згідно п.1 ст.40 КЗпП України». В останньому записі номер і дата наказу залишено незмінними - №755к від 23.09.2011р.

Повний розрахунок з ним було проведено 14.11.2011р., у зв'язку з чим вважає, що на його користь необхідно стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні з роботи по день фактичного розрахунку за період з 24.09.2011р. по 13.11.2011р. у сумі 37284,10грн.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Позивач у поданій до суду заяві просив задовольнити позов у повному обсязі та розглянути справу без його участі за поданими доказами. Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про перенесення судового засідання у зв'язку з його хворобою, але будь-які підтверджуючі хворобу документи не надав, у зв'язку з чим судом ухвалено про заочний розгляд справи в порядку ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою ст.21 КЗпП України визначено, що трудовий договір -це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді фінансового директора на підставі наказу №1136-к від 15.11.2010р. (а.с.8-12).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008р. було порушено провадження по справі №Б15/365-08 про банкрутство ВАТ «Завод «Дніпропрес»та введено процедуру розпорядження майном підприємства (а.с.13). А постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011р. по справі №Б15/365-08 ВАТ «Завод «Дніпропрес»було визнано банкрутом, стосовно нього було відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора -арбітражного керуючого Барановського О.М. (а.с.14-16).

На виконання даної постанови 14 липня 2011р. ліквідатором видано накази:

- №1 «Про виконання обов'язків»(а.с.17), згідно з яким Барановський О.М. повідомив про початок виконання своїх обов'язків ліквідатора (п.1.), зобов'язав відповідних посадових осіб передати йому печатки та штампи підприємства, бухгалтерську та іншу документацію, у тому числі….. інформацію про заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства станом на момент порушення справи про банкрутство та поточну заборгованість (списки працівників та суми заборгованості по кожному… (п.2), а відділ кадрів -попередити персонально всіх працівників про звільнення не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення (п.3 наказу).

- №2 «Про заплановане вивільнення працівників»(а.с.18), відповідно до якого директор по персоналу зобов'язаний був в строк до 18.07.2011р. попередити письмово усіх працівників відповідача про їх звільнення 19.09.2011р. на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства (п.1 наказу) та подати до центру зайнятості «Звіт про заплановане вивільнення працівників»(ф.№ 4-ПН).

До 18.07.2011р. позивача письмово повідомили про звільнення 19.09.2011р. за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, що підтверджується повідомленням №560 від 14.07.2011р. (а.с.19). Однак 19.09.2011р. відповідач розрахунок з ним не провів, трудову книжку та копію наказу про звільнення не видав і позивач продовжував працювати по 23.09.2011р. включно у звичайному режимі, виконуючи свої функціональні обов'язки, та подав відповідну заяву про звільнення за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю та умов колективного договору.

23.09.2011р. позивача було звільнено з займаної посади на підставі наказу №755-к від 23.09.2011р. за ч.3 ст.38 КЗпП України та видано трудову книжку (а.с.12).

У листопаді 2011р. позивачем було подану іншу заяву про звільнення, змінивши підставу звільнення на ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, в зв'язку з чим відповідачем було внесено до його трудової книжки записи за №45 наступного змісту: «запис за №44 вважати недійсним», та за №46: «звільнений в зв'язку з ліквідацією ВАТ «Завод «Дніпропрес»згідно п.1 ст.40 КЗпП України». В останньому записі номер і дата наказу залишено незмінними - №755к від 23.09.2011р. (а.с.12).

Статтею 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. А ст.117 КЗпП України передбачено, що у випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що заробітна плата працівникам відповідача виплачувалася шляхом перерахування грошових коштів на особисту електронну картку (зарплатна картка), що знаходиться на обліку та обслуговуванні в ПАТ «Юнекс Банк»у м.Дніпропетровську.

Як вбачається з витягу з особистого рахунку, виданого ПАТ «Юнекс Банк»у м.Дніпропетровську 22.11.2011р., розрахунок з позивачем було здійснено 14.11.2011р. (а.с.21).

До суду з даним позовом позивач звернувся 12.12.2011р. у строки, передбачені ч.1 ст.233 КЗпП України.

Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з довідкою №1565 від 21.09.2011р. середньомісячна зарплата позивача становить 26866грн.50коп. (а.с.22), а відповідано до довідки №1566 від 23.09.2011р. середньоденна зарплата становить 1065грн.26коп. (а.с.23).

Кількість робочих днів, які підлягають компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, становить: вересень 2011р. (з 24.09. по 30.09.) -5 днів, жовтень 2011р. (з 01.10 по 31.10) -21 день, листопад 2011р. (з 01.11 по 13.11.) -9 днів. А всього 35 робочих днів.

Таким чином сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні становить: 1065,26грн. (середньоденна заробітна плата) х 35 р/днів = 37284,10грн.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, то власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати моральну шкоду працівнику.

Необхідно погодитись також, що затримкою виплати заробітної плати позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що він був позбавлений нормального життєвого спілкування з оточуючими близькими людьми, не мав можливості користуватися належними йому грошовими коштами, утримувати малолітніх дітей та дружину, що знаходиться у декретній відпустці, чим було порушено його життєвий уклад.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер, обсяг й глибину фізичних та душевних страждань, характер немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стану здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також керується принципами розумності та справедливості. При цьому, суд враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсації) моральної шкоди, якого б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання відповідача за неправомірні дії, що не відповідає принципам цивільного законодавства, визначених статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною суму відшкодування моральної шкоди позивача в розмірі 3000грн., у стягненні іншої частини необхідно відмовити у зв'язку з недостатньою обґрунтованістю та перебільшенням.

Крім того, на підставі ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача судовий збір в сумі 372грн.84коп., оскільки при подачі позову позивач звільнений від його сплати.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2011р. по 13.11.2011р. у сумі 37284грн.10коп., на відшкодування моральної шкоди - 3000грн., а всього 40284грн.10коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»на р/р 31210206700004 УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, код платежу 22030001, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37989274, код ЄДРПОУ суду 02891368, МФО банку 805012, судовий збір в сумі 372грн.84коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Строк апеляційного оскарження рішення -10 днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя