Ухвала суду № 24799555, 21.06.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0603/526/11

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Широкової Л.В.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2012 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 3250,25 доларів США, а саме: заборгованість по кредиту -1959,28 доларів США, заборгованість по процентам-1290,97 доларів США та штрафи в сумі 250,00 грн.(фіксована частина), 1282,20 грн. (процентна складова). У разі неможливості стягнення суми боргу в доларах США стягнути еквівалентну суму в гривнях - 25644,47 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 271,77 грн. та витрати з ІТЗ в сумі 120,00 грн. В позові до ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. В обгрунтування вимог зазначає, що всупереч ст.524 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має бути виражене у гривні, у вищезазначеному договорі ціна договору та всі боргові зобов'язання виражені виключно в іноземній валюті.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав взятих зобов'язань за умовами договору, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 526, ч.2 ст. 1050 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" 13.02.2008 року укладено кредитний договір №207801-CRED, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.08.2009 року (а.с.11-13).

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за Графіком погашення кредиту та відсотків ( додаток №1 до кредитного договору №207801-CRED). Згідно з п.5.10 договору при порушенні позичальником строків платежу більше ніж на 120 днів позичальник зобов'язаний сплатити штраф в сумі 250,00 грн. + 5% від суми позову.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 13.02.2008 року був укладений договір поруки (а.с.13 звороту).

Станом на 06.07.2010 року ОСОБА_2 має заборгованість 3444,45 доларів США : 1959,28 дол. США - заборгованість за кредитом, 1290,97 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.5.10 кредитного договору 31,69 дол. США - штраф ( фіксована частина), 162,51 дол. США - штраф процентна складова).

Згідно ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики.

При порушенні зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Таким чином, у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача ОСОБА_2 майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з останнього на користь банку заборгованості за кредитним договором.

Посилання апелянта на те, що банк видав кредит та здійснює розрахунки по ньому в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ, та що кредитний договір укладений з порушенням вимог ст.524 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.192 та ч. 3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена пп. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування та проведення розрахунків в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постановлене рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, зібраним доказам, а тому підстав для скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Рішення в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_3 не оскаржується та його законність судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313-315 ПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: