Ухвала суду № 24797606, 14.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5132/11/0170/11

14.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об`єднання Київського району м. Сімферополя"- ОСОБА_2, довіреність №02 від 03.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державна податкова служба - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-5132/11/0170/11 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 14.02.12

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об`єднання Київського району м. Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.12 адміністративний позов Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об`єднання Київського району м. Сімферополя" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0014732301/0 від 17.09.2007р., № 0014732301/1 від 30.11.2007р., №0014732301/2 від 12.02.2008р. про визначення Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційне об`єднання Київського району м. Сімферополя" податкових зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 225106,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 150071 грн. та за штрафними санкціями у сумі 75035,50 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволені.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" звернулося до Господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання незаконним та скасування п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р., а також визнання незаконним та скасування податкових повідомлень - рішень №0014732301/0 від 17.09.2007р., №0014732301/1 від 30.11.2007р., №0014732301/2 від 12.02.2008р.

Постановою Господарського суду АР Крим від 19.03.2008р. позовні вимоги задоволено частково: скасовано п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р.; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0014732301/0 від 17.09.2007р. та №0014732301/1 від 30.11.2007р. та №0014732301/2 від 12.02.2008р.; в частині позовних вимог до ДПА в АР Крим позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. постанову Господарського суду АР Крим від 19.03.2008р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0014732301/0 від 17.09.2007р. та №0014732301/1 від 30.11.2007р. та №0014732301/2 від 12.02.2008р.; в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р. та в частині вимог до ДПА в АР Крим - відмовлено.(т. 2 а.с.188-199)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011р. постанову Господарського суду АР Крим від 19.03.2008р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008р.скасовано; провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.2 розд. 4 "Висновок" акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №5796/23-2/054805823 від 11.09.2007р. закрито; в решті позовних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с. 236-239).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2012року позовну заяву Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" в частині позовних вимог до Державної податкової адміністрації в АР Крим залишено без розгляду.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя»є юридичною особою, ідентифікаційний код 05480523, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т. 2 а.с.13).

Згідно статуту підприємства, основним видом діяльності позивача є утримання в технічно справному стані експлуатуємого житлового фонду, санітарне утримання житлових будинків і прилеглих територій, а також контроль за дотриманням громадянами правил користування житловими приміщеннями та прилеглими територіями(т.2 а.с.5).

У періоді, що перевірявся позивач був платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво платника від 14.08.1997р. за №000824475, від 13.06.2007р. №1000463321, що підтверджується актом перевірки від 11.09.2007р. №5796/23-2/05480523.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі з 08.08.2007р. до 05.09.2007р. проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт №5796/23-2/05480523 від 11.09.2007р. (т.1, а.с.25-33).

Із зазначеного акту вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог п.п. 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період, який перевірявся всього у сумі 150071грн.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтуються на тому, що в періоді, який перевірявся позивач здійснював операції, які не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.п.3.2.7 ст.3.2. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема отримував із бюджету субсидії, дотації. За рахунок отриманих коштів позивач придбавав товари, роботи, послуги суми ПДВ по яких у повному обсязі включав до складу податкового кредиту звітного періоду. Згідно пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Таким чином, на думку відповідача, позивач був зобов'язаний здійснювати розрахунок сум ПДВ, що відносяться до складу податкового кредиту в частині використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях перевіряємого періоду. Оскільки різниця у тарифах по пільговим категоріям громадян фінансується за рахунок бюджету, у вигляді пільг (субвенцій), дотацій та субсидій, відтак використані позивачем товари (роботи, послуги) при наданні послуг таким пільговим категоріям громадян, частково використовуються в оподатковуваних операціях звітного періоду, а частково ні.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі 17.09.2007р. винесено податкове повідомлення-рішення №0014732301/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 225106,50грн., у тому числі за основним платежем 150071,00 грн. та за штрафними санкціями 75035,00 грн. (т.1, а.с.13).

Позивачем було оскаржено зазначене повідомленн-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції в м.Сімферополь, Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим.

За наслідками розгляду скарг позивача, які залишені без задоволення рішенням ДПІ в м. Сімферополі від 23.11.2007р. за вих.. №70352/10/25-023(а.с.11-13) та рішенням ДПА в АР Крим від 31.01.2008р. за вих. №231/10/25-023 (а.с.17-22), Державною податкової інспекцією в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення-рішення від 30.11.2007р. №0014732301/1, від 12.08.2008р. за №0014732301/2.

Не погодившись із зазначеними рішенням відповідача позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.12 з адміністративним позовом.

Спеціальним законодавчим актом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в періоді, за який була проведена перевірка, був Закон України «Про податок на додану вартість»168/97-ВР від 03.04.1997р. (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168).

Відповідно до пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп. 3.2.7. п.3.2. ст. 3 Закону №168 не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Із наведених норм випливає, що операції із надання житлово-комунальних послуг населенню є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а операції із отримання позивачем в якості компенсації різниці у тарифах із бюджету субвенції (дотації) не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Позивачем у періоді, який перевірявся надавалися послуги з житлово-комунальних послуг населенню вартість яких є регульованою, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та тарифи на зазначені послуги були встановлені рішенням виконкому Київської районної ради м. Сімферополя №37 від 29.03.2005р. (т.1, а.с.23,24).

Під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу.

Як вбачається із експертного висновку №32 від 16.11.2011р. за період з липня 2005року до березень 2007р., тобто у перевіряємому періоді, позивачем отримана дотація із бюджету у загальній сумі 405440грн. (додаток №2 до експертного висновку)(т.3, а.с.20).

Операція із отримання позивачем дотації із державного бюджету у сумі 405440грн. згідно пп. 3.2.7. п.3.2. ст. 3 Закону №168 не є об'єктом оподаткування.

Згідно п.7.4.1. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що позивач при формуванні податкового кредиту перевіряємого періоду повинен був включати до його складу тільки ту частку сплачених сум ПДВ, яка відповідає частці використання отриманих товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно висновку експертизи №32 від 16.11.2011р.(т.3, а.с.13) експертом встановлено, що за період з 01.07.2005р. до 31.03.2007року КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя»кошти, отримані як дотація із бюджету на погашення від'ємного значення, яке виникло між витратами за надання житлово-комунальних послуг та доходами від їх продажу населенню за регульованими тарифами, направила на оплату робіт, послуг отриманих від постачальників, а саме на адресу ТОВ «КС-Сервіс»як сплату за вивіз сміття, згідно договору від 01.07.2005р. та на адресу СРСП-545, як сплату за техобслуговування та ремонт ліфтів, згідно договору №0106 від 01.01.2006р.

За період з липня 2005року до березня 2007року позивачем перераховані грошові кошти на адресу вищезазначених постачальників у сумі 405440,00грн.(додаток №1 до експертного висновку)(т.3, а.с.15-19).

При цьому, експертним дослідженням встановлено, що за вказаний вище період позивачем не включалися суми ПДВ, які входили у вартість придбаних робіт, послуг (вивіз сміття та ремонт ліфтів) за рахунок дотацій із бюджету, до податкового кредиту, а відтак, вказані суми ПДВ не були включено до декларації з ПДВ за перевірений період(додаток 3-7 до експертного висновку)(т.3, а.с.21-103).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону №168, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин справи.

Крім того, слід зазначити наступне.

Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державна податкова адміністрація України №327 від 10.08.2005р., зареєстрованим Міністерством юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (чинного на момент складання акту перевірки, далі Порядок) встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 1.7. Порядку встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно пп. 2.3.2. Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

При складанні акту перевірки від 11.09.2007р. за №5796/23-2/05480523, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, посадовими особами відповідача були порушені вимоги вищезазначеного порядку, зокрема акт перевірки не містить посилань на первинні документи позивача щодо отримання останнім із бюджету субсидій (дотацій), їх розміру, періоду отримання та напрямків спрямування отриманих коштів; змісту та обсягу господарських операцій, а також посилань на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку позивача які підтверджують викладені в акті обставини, зокрема щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого за придбані товари (роботи, послуги) які у свою чергу використовувалися в межах оподатковуваних та неоподатковуваних операціях звітного періоду.

Зазначене свідчить про поверхневий підхід до проведення перевірки та унеможливлює визначити зміст та обсяг господарських операцій, за якими відповідач зменшив податковий кредит позивача за перевірений період та, як наслідок нарахував податкові зобов'язання.

Більш того, як вбачається із акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач при визначенні розміру завищення позивачем податкового кредиту, та як наслідок податкових зобов'язань, виходив із питомої ваги пільгового обігу у загальному обсязі продажу(т.1, а.с.33).

Такий порядок та спосіб визначення частки сплачених сум ПДВ, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту, у разі використання придбаних товарів частково у межах оподатковуваних операцій, а частково ні, не визначений жодним нормативно-правовим актом.

За таких обставин, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ст.2 КАС України, зокрема вони прийняті необґрунтовано, не засновані на законі, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко