Ухвала суду № 24797582, 07.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5077/09/10/0170

07.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Малого приватного підприємства "Увіс"- ОСОБА_2, довіреність б/н від 24.10.11

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-5077/09/10/0170 за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 13.12.11

за позовом Малого приватного підприємства "Увіс" (вул. Северна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.11 позовні вимоги Малого приватного підприємства "Увіс" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000202301/0 від 19.03.2009 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 475689,42 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 237844,71 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000192301/0 від 19.03.2009 року про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 243301,65 гривень, в тому числі 162201,10 гривень основного платежу та 81100,55 гривень штрафних санкцій.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету на користь Малого приватного підприємства "Увіс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 гривень.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.11 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Мале приватне підприємство «Увіс»юридична особа з 14.10.1994р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію, та довідки Управління статистики у Красноперекопському районі з ЄДРПОУ та Статутом МПП «Увіс»з доповненнями (а.с. 8-15).

10.02-02.03.2009р. Красноперекопською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка МПП «Увіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.09.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 345/23-0/19449257 від 05.03.2009р. (а.с. 17-63).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. П.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. п. 5.2. п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5. абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, яке виразилося у заниженні МПП «Увіс»податку на прибуток у сумі 476105,42грн., у тому числі: 2кв. 2006р. -499,56грн.; 3кв. 2006р. -195,70грн.; 4кв. 2006р. -112,45грн.; 1кв. 2007р. -34,00грн.; 2кв. 2007р. -28,00грн.; 3кв. 2007р. -299 480,89грн.; 4кв. 2007р. -176358,46грн.; 1кв. 2008р. --37,25грн.; 2кв. 2008р. --4,50грн.; 3 кв. 2008р. --46,50грн.

2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, яке виразилось у заниженні позивачем у перевіреному періоді суми ПДВ на загальну суму 162201.10грн., у тому числі: у липні 2007р. -162201,00грн.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивачем були надіслані на адресу відповідача заперечення на акт перевірки (вих. № 15 від 12.03.2009р.), за результатами розгляду яких Красноперекопською ОДПІ була надана відповідь за вих. №1462/10/23-0 від 18.03.2009р., в якій висновки акту перевірки підтверджені, а заперечення позивача не прийняті до уваги (а.с. 64-66, 67-71).

У зв'язку з цим, висновки акту перевірки № 345/23-0/19449257 від 05.03.2009р. були покладені Красноперекопською ОДПІ в основу податкових повідомлень-рішень від 19.03.2009р.: № 0000202301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 714158,13грн., в тому числі 476105,42грн. основного платежу та 238052,71грн. штрафних санкцій, та №0000192301/0 про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 243301,65грн., в тому числі 162201,10грн. основного платежу та 81100.55грн. штрафних санкцій.

Як слідує з акту перевірки та вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали виявлені відповідачем порушення по наступним епізодам:

1) позивач -векселедавець не відніс до складу валових доходів суми заборгованості по векселям, отримувачі яких ліквідовані без правонаступництва (ПП «Горняк»та ПАФ ім. Фріча), тобто, у порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»МПП «Увіс»занизило валові доходи на загальну суму 558333,39грн., в т.ч по періодах: 3кв. 2007р. -на суму 173000,00грн., 4кв. 2007р. -на суму 385333,39грн.

2) по господарській операції з надання позивачу маркетингових послуг ПП «Югрекламполіграфсервіс»позивачем, у порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в липні 2007р. завищено суму податкового кредиту на загальну суму 162201,10грн., та у порушення абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 3кв. 2007р. завищено валові витрати на суму 811 005,50грн. через те, що ці витрати не пов'язані з подальшим використанням отриманих маркетингових послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства;

3) позивач, внаслідок списання кредиторської заборгованості на загальну суму 112137,05грн., в тому числі у зв'язку із закінченням строку позовної давності на суму 93447,54грн., відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повинен був одночасно зменшити валові витрати на суму оприбутковуваного товару у 3 кв. 2007р. у сумі 93447,54грн., однак не зробив цього, внаслідок чого зависив валові витрати у 3 кв. 2007р. у розмірі 93447,54грн.;

4) у порушення п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач у 3 кв. 2007р. зависив валові витрати на суму 425,00грн. через віднесення до їх складу витрат по авансовим звітам та документам на відрядження, в той час як такі витрати не були пов'язані з основною діяльністю підприємства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та з вказаними висновками відповідача частково не погоджується та вважає їх частково необґрунтованими, з наступних підстав.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 01.04.2006р. по 30.09.2008р. МПП «Увіс»задекларовано валовий дохід в сумі 1082054,00грн. Перевіркою повноти визначення скорегованого валового доходу за цей період встановлено його заниження в сумі 558 333,39грн., в т.ч. по періодам: 3кв. 2007р. -173000,00грн., 4кв. 2007р. -385 333,39грн.

Перевіркою встановлено, що вексель №613240213740 був виданий ПП «Горняк»згідно даних, наведених у попередньому акті планової документальної перевірки №221/23-1 від 19.09.2003р. за отримане обладнання МПП «Увіс»від ПП «Горняк». Так, витрати на придбання обладнання, отриманого від ПП «Горняк», відповідно до договору б/н від 02.12.2002р. на суму 331666,66грн. віднесені до складу валових витрат та відображені у декларації про прибуток підприємства. Відповідно сума ПДВ у розмірі 66333,33грн. віднесена до складу податкового кредиту. Розрахунки за отримане обладнання між МПП «Увіс»та ПП «Горняк»були проведені шляхом передачі векселя №613240213704 від 05.12.2002р., термін погашення якого 05.12.2007р. номінальною вартістю 173000,00грн., векселедавець -МПП «Увіс», а також взаєморозрахунок на суму 225000,00грн. -кредиторська заборгованість МПП «Увіс». Проте, згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2007р. по справі №А2/2322-07 суд постановив припинити юридичну особу -Приватне підприємство «Горняк», копію постанови направити управлінню з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для внесення державним реєстратором відповідного запису до ЄДРПОУ, постанова набирає законної сили з 14.09.2007р.

Як зазначив відповідач, відповідно до ст.70 Уніфікованого закону про переказні та прості векселя позовні вимоги до акцептанту (особи, що прийняла на себе зобов'язання платежу по переказному векселю), які витікають з переказного векселя, погашаються по закінченню трьох років, які рахуються з дати настання терміну платежу. Відповідно до ст.77 цього закону ті ж самі вимоги розповсюджуються на векселедавця простого векселя.

Таким чином, після закінчення вказаного терміну векселедавець повинен включити суму боргу по векселю до валового доходу на підставі п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», коли така сума відповідно до абз. 4 п.п. 1.22.1 даного Закону набирає статусу безповоротної фінансової допомоги.

Відповідач вважає, що оскільки відповідно до ч.3 ст.205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання закінчується неможливістю його виконання у випадку ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво по цьому зобов'язанню, а в силу ч.1 ст.263 ЦК України термін позовної давності призупиняється, якщо пред'явленню позовної заяви заважала надзвичайна або невідворотна при даних умовах подія (непереборна сила), то іншими словами, якщо підприємство-кредитор ліквідується без призначення правонаступництва, то господарське зобов'язання відносно векселів, одержувачем яких він є, зупиняється. При цьому обіг позовної давності відносно заборгованості по таким векселям буде зупинено і дана обставина буде являтися підставою для включення боржником -векселедавцем суми заборгованості по векселю, одержувач якого ліквідований без правонаступництва, у валовий дохід.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що у порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»МПП «Увіс»мало збільшити свої валові доходи на загальну суму 558333,39грн., в т.ч по періодах: 3кв. 2007р. -на суму 173000,00грн., 4кв. 2007р. -на суму 385333,39грн.

Разом з тим, проведеною по справі судово-економічною експертизою встановлено наступне.

На дослідження був наданий договір про спільну фінансово-господарську діяльність від 28.05.2000р., укладений між Приватною агрофірмою ім. І.М. Фріча та МПП «Увіс», відповідно до якого вказані особи беруть на себе зобов'язання про спільні дії в цілях досягнення загальних господарських цілей по забезпеченню ефективної діяльності ввірених сторонами організацій, наданню на взаємовигідній основі фінансової та господарської допомоги один одному, як з метою отримання прибутку, так і без неї.

В силу п. 1.2 договору сторони домовились про спільні дії з погашення кредиторської заборгованості перед іншими організаціями шляхом передачі один одному векселів, товарів, матеріально-технічних цінностей, послуг, фінансів.

Пунктом 2.2 договору обумовлено, що ПАФ ім. І.М. Фріча зобов'язується здійснювати розрахунки з кредиторами (відповідно до спільно затвердженого списку між МПП «Увіс»та ПАФ ім. І.М. Фріча) простими векселями (з наступною їх передачею МПП «Увіс»з боку кредитора) зі строком та умовами погашення, обумовленими в окремій угоді з кожним кредитором.

Як зазначено у висновку експерта, з наданого на дослідження акту приймання-передачі векселя від 17.07.2002р. слідує, що МПП «Увіс»передав, а ПАФ ім. І.М. Фріча прийняв вищевказаний вексель з наступними характеристиками: вексель № 613244859747 від 17.07.2002р., векселедавець -МПП «Увіс», номінальна вартість -38333,99грн., дата погашення -17.07.2004р.

Крім того, з наданого на дослідження акту приймання-передачі векселя від 05.12.2002р. слідує, що МПП «Увіс»передав, а ПП «Горняк»прийняв вексель з наступними характеристиками: вексель № 613240213704, векселедавець -МПП «Увіс», дата складання -05.12.2003р., сума -173000,00грн. До акту була додана копія простого векселя № 613240213704 від 05.12.2003р.

Відповідно до ст. 1 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі векселем є безумовний наказ оплатити визначену суму коштів.

В силу ст. 27 даного Закону всі трассати (векселедавці), акцептанти, індосанти (особи, які поставили передавальний надпис) та особи, які забезпечують платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем.

Держатель векселя має право пред'явити позов до кожної з цих осіб та до всіх разом.

Крім того, відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, а саме положення щодо індосаменту (ст. 11-20), права регресу у випадку неплатежу (ст. 43-50, 52-54).

Згідно ст.70 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі №358 від 07.06.1930р. позовні вимоги, що випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються за спливом трьох років з дня строку платежу.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу платника податку відноситься сума безповоротної фінансової допомоги, якою, згідно з п. 1.22.1 даного Закону, є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, що залишилась нестягнутою по закінченню строку позовної давності.

Як зазначено у висновку судової експертизи, визнане раніше зобов'язання за правилами бухгалтерського обліку у випадку, якщо не існує ймовірність його погашення, включається до складу доходів. У випадку оформлення зобов'язання векселем у особи, яка виписала вексель в забезпечення своєї заборгованості постачальнику, виникає зобов'язання оплатити грошову суму по векселю та припиняється зобов'язання за договором купівлі-продажу. Факт ліквідації векселедержателя не означає, що заборгованість за векселем припиняється, адже природа векселя дозволяє передавати права у ньому відображені, при цьому здійснення індосаменту (передавального напису) робить індосанта (особу, яка поставила передавальний напис на векселі) умовно зобов'язаною за ним перед третьою стороною, і у випадку, якщо вексель не буде оплачений векселедавцем, то держатель векселя може вимагати оплати від індосанта.

За таких обставин, за висновком експерта, заниження валового доходу в сумі 558 333,39грн. наданими на дослідження документами МПП «Увіс»не підтверджується. Розбіжність з даними акту в розмірі 558 333,39грн. у бік зменшення валового доходу утворилась внаслідок того, що в акті не врахований той факт, що вексельна заборгованість не є безповоротною фінансовою допомогою та не відноситься до складу валового доходу, вексель є особливою формою оформлення зобов'язань та передавальний напис на ньому є зобов'язанням по його погашенню у всіх осіб, які його поставили при його пред'явленні.

Також судова колегія не погоджується з висновками ДПІ про заниження позивачем суми ПДВ на загальну суму 162201,10грн. та завищення валових витрат в сумі 811 005,50грн. по господарським операціям з ПП «Югрекламполіграфсервіс».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В розумінні п.1.32 ст. 1 даного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Встановлено, що 03.07.2007р. між МПП «Увіс»(Замовник) та ПП «Югрекламполіграфсервіс»(Виконавчець) був укладений договір №03/07/07 про надання маркетингових та консультаційних послуг, у п. 1.1 якого сторони обумовили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових та консультаційних досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому договорі (а.с.123-126).

Об'єктом маркетингових досліджень, в силу п. 1.2 даного договору, є продукція (нафта, бензини автомобільні, дизельне пальне, газовий конденсат та інше) нафтопереробних підприємств України.

Напрямки маркетингових та консультаційних послуг визначені сторонами у п. 2.1 договору.

В силу п. 5.2 договору після повного виконання вказаного договору Сторони договору підписують Акти виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору та є підставою для проведення розрахунків.

Розмір плати та порядок розрахунків визначені сторонами у п. 6.1-6.3 договору, де зазначено, що Замовник за цим договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 3 230 000,00грн., в т.ч. ПДВ 538 333,33грн., шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Виконавця. Строки оплати -протягом 2-х банківський днів з моменту повного виконання умов цього договору. Підставою для оплати є акт здавання-приймання наданих послуг.

31.07.2007р. сторонами підписаний Акт здавання-приймання наданих послуг за вищевказаним договором (а.с.131).

Як зазначено у висновку експерта, на дослідження був наданий зведений бухгалтерський регістр по розрахункам з контрагентами ПП «Югрекламполіграфсервіс»- відомість 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками») МПП «Увіс»за 3 квартал 2007р., при дослідженні якого встановлено, що по ПП «Югрекламполіграфсервіс»сальдо розрахунків станом на 01.07.2007р. відсутнє, відображена господарська операція по приходу по рахунку 28 «Товари»на суму без ПДВ 811 005.50грн. (Дт 281-Кд 631), ПДВ -162 201,10грн. (Дт 6414-Кд 631), відображений прихід послуг на суму без ПДВ -237093,40грн. (Дт 92-Кд 631), здійснено оплат по рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»на суму 1 210 300,00грн. (з ПДВ), сальдо станом на 30.09.2007р. відсутнє.

Як зазначив експерт та підтверджується матеріалами справи, відображення господарської операції у бухгалтерському обліку по бухгалтерській проводці Дт 28-Кд 631 підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2007р. за договором № 03/07/07 від 03.07.2007р., з якого слідує, що відповідно до розділу 3 договору Виконавець (ПП «Югрекламполіграфсервіс») у період з 03.07.2007р. по 31.07.2007р. провів чотири консультації працівників Замовника (МПП «Увіс»); провів дві відкриті доповіді досліджень з повним описом всіх питань відповідно до узгоджених напрямків досліджень; передав керуючому складу Замовника адреси потенційних контрагентів, примірники розрахунків з ними, схеми, проекти цивільно-правових договорів; визначив діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку. Відповідно до договору Виконавець передав, а Замовник прийняв у повному обсязі надані послуги загальною вартістю 973206,60грн., в тому числі 20% ПДВ в розмірі 162201,10грн.

Як зазначив експерт, вказаний акт здачі-приймання наданих послуг містить всі необхідні реквізити для того, щоб вважатися первинним бухгалтерським документом, на підставі якого здійснюються записи господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства.

Оплата в сумі 1 210 300,00грн. підтверджується виписками банку по поточному рахунку МПП «Увіс»: платіж №2 від 05.07.2007р. в сумі 323 000,00грн., платіж №4 від 10.07.2007р. в сумі 887 300,00грн. за послуги по договору №03/07/07 від 03.07.2007р.

Стосовно зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача, то, як встановлено експертом, МПП «Увіс»(Покупець) 16.05.2007р. був укладений договір № 01-11 на придбання нафтошламу з Підприємством «Антос ЛТД»(Продавець), відповідно до якого позивач придбав у останнього нафтошлам за витратними накладними №1 від 05.07.2007р. та №2 від 10.07.2007р., всього у кількості 512,214тон за ціною без ПДВ 125,00грн. на загальну суму без ПДВ 64026,76грн., з ПДВ 76 832,12грн. На дослідження експерту також був наданий рахунок № 12-07/07 від 12.07.2007р. на залізничні послуги від постачальника ЗАТ НГПЗ «Крим»на суму без ПДВ 8 333,33грн., ПДВ 20% - 1 666,67грн.

При цьому, додатковою угодою №1 від 03.06.2007р. до даного договору передбачено, що частково сума коштів за отриманий товар буде сплачена ПП «Югрекламполіграфсервіс».

В свою чергу, 05.07.2007р. між МПП «Увіс»(Продавець) та ТОВ «Борей-Крим»(Покупець) був укладений договір № 01-12, відповідно до умов п. 1 якого Продавець продає, а Покупець покупає нафтошлам (товар) за ціною 2300грн. за одну метричну тону, в т.ч. ПДВ 383,33грн.

Як встановлено експертом, на виконання даного договору, за витратними накладними № 3 від 13.07.2007р. та № 4 від 13.07.2007р. МПП «Увіс»поставив, а ТОВ «Борей-Крим»отримав нафтошлам у кількості 343,745 тон за ціною 1709,17грн. без ПДВ та в кількості 168,469 тон за ціною 1758,63грн. без ПДВ, всього в кількості 512.214 тон на загальну суму з ПДВ 1060550,90грн. Відвантаження підтверджується підписом отримувача та довіреністю серії ЯОИ № 205503 від 13.07.2007р. (найменування цінностей -залишки нафтові важкі). До витратних накладних додаються рахунки-фактури та податкові накладні. Крім того, у наданій відомості 3.1 аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками (по рахунку 36) МПП «Увіс»за 3 квартал 2007р. відображена реалізація товарів ТОВ «Борей-Крим»(Дт 36Кт702) в загальній сумі з ПДВ 1060550,90грн.

Експертом зазначено, що при співставленні представлених оборотно-сальдових відомостей та картки рахунку 281 «Товари»МПП «Увіс»за 3 квартал 2007р. з первинними документами по приходу та витратам встановлено, що на склад оприбуткований товар нафтошлам (Дт 281 Кт 631) в кількості 512,214 тон на загальну суму 883 365,59грн., в т.ч. від Підприємства «Антос»по прибутковим накладним № ПН-0000001 від 05.07.2007р. та № ПН-0000002 від 10.07.2007р. на суму 64 026,76грн. (21058,63грн. + 42968.13грн.), від ПП «Югрекламполіграфсервіс»по акту № УСО-000027 від 31.07.2007р. на суму 811 005,50грн. (266 742,60грн. + 544 269,90грн.), від ЗАТ НПГЗ «Крим»по рахунку № СВ-0000026 від 12.07.2007р. на суму 8 333.33грн. (2740,87грн. + 5592,46грн.). Відображено також списання нафтошламу зі складу по собівартості (Дт 902 Кт 281) в кількості 512,214 тон на загальну суму 883 365,59грн. (592823,49грн. +290542,10грн.)

Як зазначив експерт, відповідно до ПСБУ № 9 «Запаси»- це активи підприємства, які містяться для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності; знаходяться в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва; містяться для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Крім того, згідно з п. 2.2 Методологічних рекомендацій по бухгалтерському обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну № 2 від 10.01.2007р., запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первинною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема, інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

За таких обставин, експерт дійшов висновку про те, що оскільки законодавчо не заборонено включення до собівартості товарів інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів, а визначено тільки дві умови, яких необхідно дотримуватися для того, щоб відносити понесені витрати до складу валових, а саме: мати розрахункові та інші документи для підтвердження понесених витрат; витрати повинні бути спрямовані на використання у власній господарській діяльності відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діяльність повинна бути спрямована на отримання доходу, МПП «Увіс»обидві умови дотримані, а саме: понесені витрати від ПП «Югрекламполіграфсервіс»підтверджуються актом № УСО-000027 від 31.07.2007р. на суму 811 005,50грн., який має всі необхідні реквізити для того, щоб вважатися первинним документом, та додатковою угодою №1 від 03.06.2007р. до договору № 01-11 від 16.05.2007р. придбання нафтошламу у постачальника підприємства «Антос ЛТД»передбачена оплата за придбаний товар частково ПП «Югрекламполіграфсервіс»; товар нафтошлам, за яким була сформована первинна собівартість, в тому числі з витратами від ПП «Югрекламполіграфсервіс», був проданий та за ним отриманий дохід, що підтверджується витратними накладними №3 від 13.07.2007р. та №4 від 13.07.2007р. для покупця ТОВ «Борей-Крим».

Встановлено, що у законодавчих актах України, зокрема, в п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, завищення валових витрат в сумі 811 005,50грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними акту на 811 005,50грн. в бік збільшення валових витрат утворилась за рахунок того, що в акті не прийняті акти виконаних робіт в якості первинних документів, які підтверджують понесені витрати.

Стосовно висновку Красноперекопської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за вказаною господарською операцією на суму 162 201,10грн. та визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 243301,65грн., в тому числі 162201,10грн. основного платежу та 81100,55грн. штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0000192301/0 від 19.03.2009р., то вказані висновки судова колегія також вважає безпідставними виходячи з наступного.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як зазначено у висновку судово-економічної експертизи по даній справі, на дослідження були надані податкові накладні від ПП «Югрекламполіграфсервіс»№ 5/2 від 05.07.2007р., № 10 від 10.07.2007р. з номенклатурою послуг -маркетингові та консультаційні дослідження відповідно до договору від 03.07.2007р. на загальну суму 973 206,60грн. (в т.ч. ПДВ -162 201,10грн.) Вказані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2007р. під № 3 та № 5.

Відповідні податкові накладні по спірним господарським операціям складені платником ПДВ з дотриманням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.1997р. за № 233/2037, з наступними змінами і доповненнями, а факт використання понесених витрат за цими господарськими операціями, в тому числі зі сплати ПДВ, у господарській діяльності позивача, встановлено судом при перевірці правильності формування валових витрат по цій операції.

Враховуючи викладене, необхідні умови для включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем дотримані, у зв'язку чим донарахування відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ за даним епізодом позивачу в розмірі 162201,10грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 81100,55грн. є безпідставним та необґрунтованим, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192301/0 від 19.03.2009р.

Перевіряючи правомірність висновків ДПІ про завищення позивачем валових витрат в сумі 465 277,83грн., 93447,54грн., 425грн. та завищення валових доходів на 24 617,29грн., експертом встановлено наступне.

На дослідження надано наказ б/н від 30.10.2007р. «Про списання кредиторської та дебіторської заборгованості», яким наказано списати з балансу МПП «Увіс»у зв'язку із закінченням строку позовної давності кредиторську заборгованість з відображенням у податковій звітності відповідно до п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заборгованість по іншим платежам -1170,46грн., ВАТ «Міжрайагробуд»- 250,00грн., Красноперекопське РТП -448,80грн., ПП Галогян -100,00грн., Фірма «Авітек»- 1937,86грн., Воїнське КХП -10194,92грн., СТОВ «Дніпропетровське»- 97535,00грн., ПП «Меандр»- 500,01грн. Загальна сума кредиторської заборгованості, що списується, складає 112 137,05грн.

З наданих на дослідження зведених бухгалтерських регістрів МПП «Увіс»за 3 кв. 2007р. (відомість 3.1 аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками по рахунку 36, відомість 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками по рахунку 63, журнал № 6 по кредиту рахунків 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний доход», 72 «Доход від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 74 «Інші доходи», 75 «Надзвичайні доходи», 76 «Страхові платежі», 79 «Фінансові результати») відображено списання сум кредиторської заборгованості на загальну суму 112 137,05грн.

З експертизи вбачається, що висновок в акті перевірки про те, що при списанні на валові доходи МПП «Увіс»кредиторської заборгованості, в тому числі по векселям, необхідно було одночасно зменшити валові витрати, нормативно не обґрунтований, оскільки п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що витрати відносяться до складу валових при їх придбанні, при цьому необхідно дотримання тільки 2-х умов: необхідно мати розрахункові та інші документи для підтвердження понесених витрат та витрати повинні бути придбані для використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, МПП «Увіс»обидві умови дотримані, а корегування валових витрат у тому випадку, якщо вони не оплачені діючим законодавством, не передбачено.

Експертом також зазначено, що на дослідження був наданий звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № АО-0000021 від 09.07.2007р., відповідно до якого директору МПП «Увіс»Стефуришину В.В. були сплачені добові в розмірі 125,00грн. (Дт 92 Кт 372.1). Як слідує з відряджувального посвідчення № КУ-0000001 від 02.07.2007р., виданого директору МПП «Увіс»Стефуришину В.В., відрядженому на підприємство «Антос ЛТД», м. Одеса, на 5 днів для укладення договору поставки палива, на підставі наказу №6 від 02.07.2007р. директор МПП «Увіс»вибув з м. Красноперекопськ 02.07.2007р., прибув на підприємство «Антос ЛТД»02.07.2007р. та вибув з нього 06.07.2007р., прибув у м. Красноперекопськ на МПП «Увіс»06.07.2007р.

При дослідженні картки рахунку 3721 МПП «Увіс»за 3 квартал 2007р. встановлено, що суми по вищевказаним звітам про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, відображені у повному обсязі.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що можливо відносити до складу валових витрати на відрядження у тому випадку, якщо є інші документи, які встановлюють або посвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини.

На дослідження був наданий договір №01-11 від 16.05.2007р., укладений між Підприємством «Антос ЛТД»та додаткова угода до нього від 03.06.2007р., а також накладні на поставку товару від цього постачальника від 05.07.2007р. та від 10.07.2007р., відповідно до положень п. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»накладні на відвантаження товару за липень 2007р., які свідчать про господарські зв'язки між суб'єктами, а отже відряджувальні витрати в сумі 125грн. можуть бути прийняті в якості валових витрат.

Експертом також зазначено, що на дослідження був наданий звіт про використання коштів, наданих на відрядження під звіт № АО-0000023 від 12.07.2007р., відповідно до якого директору МПП «Увіс»Стефуришину В.В. були видані під звіт грошові кошти в розмірі 300,00грн. Кошти були витрачені: добові з 10 по 11.07.2007р. -2 дня -сума 50,00грн., СПД ОСОБА_4 за проживання чек № 276 від 10.07.2007р. -сума 250,00грн.

Як слідує з відряджувального посвідчення та наказу, виданого директору МПП «Увіс»Стефуришину В.В., відрядженому до ТОВ «Борей-Крим», м. Феодосія, на 2 дня для укладення договору купівлі-продажу нафтопродуктів та узгодження обсягів поставок та якості товару, на підставі наказу №7 від 10.07.2007р. директор МПП «Увіс»вибув з м. Красноперекопськ 10.07.2007р., прибув в м. Феодосію 10.07.2007р. до ПП ОСОБА_3, вибув 11.07.2007р., прибув у м. Красноперекопськ на МПП «Увіс»11.07.2007р.

Таким чином, оскільки відряджувальне посвідчення не містить даних про перебування директора МПП «Увіс»Стефуришина В.В. у ТОВ «Борей-Крим», м. Феодосія відповідно до наказу, експерт дійшов висновку про те, що висновок акту про завищення валових витрат в сумі 300грн. наданими на дослідження документами підтверджується.

Всього, як зазначено експертом, наданими на дослідження документами по зведеним бухгалтерським регістрам підтверджується завищення валових витрат в сумі 1665,28грн. за 2006р. (а.с.171 зворотній бік), у зв'язку з чим експерт дійшов висновку про те, що недонарахування позивачем податку на прибуток підприємств по МПП «Увіс»підтверджується в сумі 416грн. за 2006р. (1665,28грн. х 25%), в іншій же частині (928201,42грн.) висновки акту перевірки не підтверджуються.

Судова колегія, дослідивши висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, не знаходить підстав не довіряти даному висновку експерта.

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні №0000202301/0 від 19.03.2009р., штрафні санкції до позивача застосовані на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, а саме -в розмірі 50% від суми недоплати.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наведене, судова колегія доходить висновку про правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 416,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 208,00грн. (416,00грн. х 50%).

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що відповідачем не доведено правомірності спірних податкових повідомлень - рішень про донарахування позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 162201,10грн. та застосування штрафних санкцій на суму 81100,55грн., а також про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 475689,42грн. (476105,42грн. - 416,00грн.) та застосування штрафних санкцій в розмірі 237844,71грн. (238052,71грн. -208,00грн), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання їх протиправними та скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко