Ухвала суду № 24797487, 26.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4992/11/0170/5

26.03.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

розглянувши апеляційну скаргу Державної міжрайонної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 18.08.11 у справі № 2а-4992/11/0170/5

за позовом Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим (вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левадія" (вул.Чехова,буд.33, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про стягнення заборгованості в сумі 18 334,55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 позовні вимоги Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левадія" про стягнення заборгованості в сумі 18334,55 грн., - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левадія" податковий борг з земельного податку у розмірі 14736,43 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю "Левадія" на р/р № 33212811700024 в ГУДКУв АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740709; код платежу 13050100, одержувач: державний бюджет м. Феодосія.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 03.08.1998 року проведено державну реєстрацію юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ серії АЕ №760502 станом на 25.02.2011 року. (а.с.5)

Згідно з довідкою №406 від 16.12.2008 року відповідач з 13.08.1998 року перебуває на податковому обліку в Феодосійській МДПІ за № 50.(а.с.7)

З матеріалів справи вбачається, відповідач є, зокрема, платником земельного податку.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинному на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту -Закон №2181) було передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»було встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати земельного податку на час виникнення спірних правовідносин були передбачені Законом України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535 -ХІІ (далі по тексту -Закон № 2535).

Відповідно до ст. 2 Закону №2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про плату за землю»сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 14 Закону №2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Враховуючи вимоги податкового законодавства, відповідачем 29.01.2010 року до Феодосійської МДПІ АР Крим було надано податковий рахунок земельного податку, який зареєстровано за № 2852.(а.с.9)

Відповідно до вказаного розрахунку, сума, що підлягає сплаті у 2010 році становить 21588,76 грн., у тому числі 1799,06 грн. щомісячно, починаючи з січня по листопад 2010 року, та 1799,10 грн. у грудні 2010 року.

З даних облікової картки платника податків вбачається, що відповідачем не було проведено своєчасно та у повному обсязі сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку за 2010 рік, у зв'язку з чим за період з травня по грудень 2010 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 14271,42 грн.

Посадовими особами Феодосійської МДПІ в АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати податкового зобов'язання з земельного податку за результатами якої складено акт № 310/15-3/30027917 від 28.07.2010 року, в якому зафіксовано порушення відповідачем ст. 17 Закону України «Про плату за землю», п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з земельного податку за березень та квітень 2010 року. (а.с. 12-13)

На підставі даних акту перевірки позивачем 14.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006801503/0 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 465,01 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 17.09.2010 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 98112 0026107 1. (а.с.15)

Згідно ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів того, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства та не наведено доказів сплати визначених у ньому штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 465,01 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача (основний платіж та штрафні санкції) з земельного податку за 2010 рік становить 14736,43 грн.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3598,12 грн. заборгованості з земельного податку за січень-лютий 2011 року, то судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порядку податкової звітності 31.01.2011 року до Феодосійської МДПІ було подано розрахунок земельного податку №3169, відповідно до якого сума земельного податку за 2011 рік становить 21588,76 грн., у тому числі 1799,06 грн. щомісячно, починаючи з січня по листопад 2011 року, та 1799,10 грн. у грудні 2011 року.

Згідно з відомостями, наданими податковим органом, відповідачем у визначені законодавством строки не сплачена сума податку за січень-лютий 2011 року.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно ж пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011 року) стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Згідно з п.п. 59.3. ст.. 59 Податкового Кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

При цьому за приписами пункту 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи з викладеного, порядок стягнення податкового боргу, що виник у 2011 році, визначається нормами Податкового кодексу України, а порядок стягнення податкового боргу, що виник до 01.01.2011 року - нормами Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

Враховуючи приписи пункту 95.2 статті 95 ПК України, виникнення у позивача права на звернення до суду із вимогами про стягнення податкового боргу, що виник у 2011 році, обумовлюється фактом надсилання податкової вимоги на суму боргу та спливу 60 календарних днів з дня її надсилання.

Але, позивачем не представлено доказів направлення податкової вимоги на суму боргу відповідача, який виник у 2011 року, в розмірі 3598,12 грн., а саме: не надано доказів направлення на адресу відповідача відповідних податкових вимог.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції та вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3598,12 грн., яка виникла в 2011р.

Податкова вимога від05.06.2007р. №1/462, яка виписана відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не може біти підставою для виникнення права стягнення податкового боргу, якій виник у 2011році, згідно зі ст.95 Податкового кодексу України.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної міжрайонної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.08.11 у справі № 2а-4992/11/0170/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко