Рішення № 24796462, 19.06.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 120/1202/12 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,

позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в червні 2012 року до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем зареєструвала шлюб 24 вересня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 99.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя з відповідачем не склалось. Причиною розірвання шлюбу вказує різні погляди на життя та ведення спільного господарства.

Донька проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини, має постійне місце роботи.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, з огляду на зазначені в позові обставини.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав, просив розірвати шлюб та не заперечував проти стягнення з нього аліментів у визначеному позивачкою розмірі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши подані докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Судом встановлено, що сторони одружені 24 вересня 2005 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 99 (арк. справи 3).

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюбно-сімейні відносини сторони не підтримують і відновлювати не мають наміру.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності до ст. 109 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася, шлюб існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Примирення між ними неможливе. Сторонами не заявлено про спір щодо визначення місця проживання дитини та наявність майнового спору між ними.

За таких обставин суд, оцінивши належність, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, вважає, що підстави, на які посилається позивачка, наполягаючи на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

У відповідності зі ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст.ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України частина заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися, як аліменти, визначається судом. При цьому розмір аліментів на одну дитину за будь-яких обставин не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності з вимогами п. 1 ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.

Передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримання малолітньої дитини судом не встановлено. ОСОБА_2 працює інспектором авіаційної безпеки у міжнародному аеропорті «Сімферополь». Домовленості між батьками щодо способу утримання дитини не досягнуто.

Оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконує у відношенні своєї малолітньої дитини передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки з його утримання, чим порушує право дитини на достатній рівень життя, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує вищенаведені обставини майнового і сімейного стану відповідача і визначає аліменти на утримання дитини у відсотковому співвідношенні - у розмірі однієї четвертої частини від заробітку (доходу) її батька - ОСОБА_2

Відповідно до вимог статей 81, 88 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені до суду з позовом про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Крім того, суд не вирішує питання щодо повернення позивачці суми судового збору, сплаченого за подачу позову про розірвання шлюбу, оскільки такі вимоги не заявлялись.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць згідно із положеннями статті 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

На підставі ст.ст. 105, 112, 180-183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини -задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 99 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - «ОСОБА_1».

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище - «ОСОБА_2».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Абрикосово Первомайського району Автономної Республіки Крим, аліменти у розмірі однієї четвертої частини його заробітку (доходу), але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, щомісяця, починаючи з 07 червня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 214,60 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКУ, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя М. Сич