Постанова № 24795768, 13.06.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 року Справа № 5013/580/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Фузейникової В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 117/10 від 26.12.11

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року у справі №5013/580/11

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Теплоенергетик" м. Кіровоград

про стягнення 6086228 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати від 30.05.2012р. апеляційна скарга Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року у справі №5013/580/11 передана для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чоха Л.В., Кузнецова І.Л.

Ухвалою суду від 31.05.2012р. апеляційна скарга Комунального підприємства "Теплоенергетик" прийнята до провадження даною колегією суддів.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 р. ( суддя Мохонько К.М.) в задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплоенергетик" від 03.04.12р. про визнання наказу від 18.07.11р. таким, що не підлягає виконанню частково відмовлено.

В частині основного боргу ухвала суду мотивована тим, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4673816 грн. 55 коп. офіційно не була підтверджена на дату набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"( надалі Закон ).

В частині заборгованості зі сплати пені, 3 % річних та інфляційних витрат ухвала суду мотивована тим, що процедура судового врегулювання спору щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені розпочалась до набрання чинності Законом і судове рішення, яке набрало законної сили з'явилось 05.07.11р., вже після набрання чинності Законом. Пункт 2.2 Закону не може бути прямо застосований до правовідносин сторін, так як на момент набрання чинності Законом заборгованості з пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідача перед позивачем не було, а були тільки заявлені позовні вимоги, що не є тотожним поняттям. В бухгалтерському обліку станом на 04.06.11р. дана заборгованість не була відображена. Судового рішення, яке б набрало законної сили, станом на 04.06.11р. також не було.

Не погодившись з ухвалою суду Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що обов'язок Комунальне підприємство "Теплоенергетик" щодо погашення за судовим наказом по справі № 5013/580/11 основного боргу та штрафних санкцій відсутній, у зв'язку з списанням даної заборгованості. Сума основного боргу у розмірі 4 637 816, 55 грн., що підлягає стягненню з боржника відповідно до наказу господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2011 року по справі № 5013/580/11, яка виникла за період з жовтня 2009 року по 01 січня 2010 року підлягає списанню відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природній газ та електричну енергію" (далі Закон).

Крім того в апеляційній скарзі наявне твердження, що позиція Господарського суду Кіровоградської області щодо виникнення боргу у сумі 4 673 816, 55 грн. лише з 05 липня 2011 року, є такою, що не відповідає дійсності та суперечить чинному законодавству, оскільки дана заборгованість існувала станом на 31 грудня 2009 року і не сплачена на набрання чинності Законом.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" вважає, що заборгованість зі сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат, як така, що нарахована на заборгованість за спожитий природній газ у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 року та не сплачена на дату набрання чинності Законом, підлягає списанню в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (далі Порядок).

Просить ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16 травня 2012 року скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Боржник в підтвердження своєї заяви не наводить жодного доказу. який би надавав суду підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість в сумі 4 637 816,55 грн. виникла саме за період січень-квітень 2010р., а тому не підлягає списанню відповідно до Закону.

Згідно п.4 Порядку, підлягає списанню заборгованість, яка обліковується в бухгалтерському обліку станом на 04.06.11р.. Враховуючи, що постанова Дніпропетровського апеляційного суду по даній справі набрала чинності 05.07.11р. (після набрання чинності Законом), штрафні санкції не підлягають списанню, оскільки станом на 04.06.11р. дана заборгованість зі штрафних та фінансових санкцій на була відображена в бухгалтерському обліку. Крім того, п.7 Порядку передбачена спеціальна процедура списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій по якій відсутнє судове рішення, що набрало законної сили -підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання. Договорів щодо списання заборгованості зі сплати пені,штрафних та фінансових санкцій між позивачем та відповідачем не укладалося. Вважає ухвалу господарського суду такою що прийнята з дотриманням всіх вимог процесуального законодавства у відповідності з нормами матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі. Просить ухвалу суду залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.05.11р. позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4 673 816 грн. 55 коп. боргу, 799 016 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 245 343 грн. 3 % річних, 100 000 грн. пені та судові витрати. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.11р. апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, рішення суду від 24.05.11р. без змін.

18 липня 2011 року виданий наказ про примусове виконання рішення та постанови.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.11р. касаційна скарга позивача залишена без задоволення, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.11р. без змін.

Постановою державного виконавця від 07.09.11р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5013/580/11 від 18.07.11р.

Згідно протоколу № 1 засідання комісії КП «Теплоенергетик»від 06.09.2011р.. на підставі п.2.2 ст.2 Закону та п.7 Порядку вирішено списати з бухгалтерського обліку кредиторську заборгованість ДК «Газ України»із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та інфляції), які нараховані підприємству на заборгованість за природний газ, спожитий з 01 січня 2010р. по 01 січня 2011р., стягнена рішенням суду за договором № 06/09-1420-БО-18 у сумі 1 144 359,14 грн. А відповідно до протоколу № 3 від 28.11.2011р. вирішено списати з бухгалтерського обліку підприємства кредиторську заборгованість за спожитий природний газ перед ДК «Газ України», що не сплачена станом на 28.11.2011р. за договором № 06/09-1420-БО-18 в сумі 4 673 816,55 грн.

Відповідач звернувся до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що заборгованість перед ДК «Газ України»з основного боргу в сумі 4 673 816,55 грн. та 1 144 359,14 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат списана підприємством на підставі Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", а тому відсутній обов'язок відповідача, щодо сплати позивачу грошових коштів за рішенням суду.

Колегія суддів частково погоджується з ухвалою господарського суду і вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно ст..1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" діяла Закону поширюється на відповідача.

Відповідно до пп.2.1.1. п.2.1. ст..2 Закону, на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Дана норма закону стосується лише заборгованості за поставлений природний газ і не стосується штрафних та фінансових санкцій, нарахованих за поставлений газ. Розповсюджується на заборгованість, що обліковувалась в бухгалтерському обліку станом на 01.01.2010р. і не сплачена станом на 04.06.2011р.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням суду з відповідача стягнуто 4 673 816,55 грн. заборгованості за газ поставлений позивачем за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно. При цьому, згідно розрахунку 3% річних (т.1 а.с. 7), здійсненого позивачем, який господарським судом, а також апеляційною та касаційною інстанцією визнано правильним, заборгованість в сумі 4 673 816,55 грн. виникла після 01.01.2010р., а саме в березні -квітні 2011 року. Станом на 01.01.2010р. заборгованість складала 2 106 887,83 грн., яка 11.02.2010р. була погашена. І станом на 04.06.2011р. була заборгованість за газ поставлений у січні -квітні 2010 року.

Оскільки заборгованість в сумі 4 673 816,55 грн. не обліковувалася в бухгалтерському обліку відповідача станом на 01.01.2010р., а заборгованість в сумі 2 106 887,83 грн., яка обліковувалась на 01.01.2010р. станом на час вступу Законом в силу була погашена, то господарський суд правильно відмовив в задоволенні заяви в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу у сумі 4 673 816,55 грн.

Що стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів не погоджується в цій частині з ухвалою суду у зв'язку з наступним.

Відповідно до пп.2.2. п.2.1. ст..2 Закону, на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно даної норми, підлягає списанню заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій не залежно від того чи встановлена вона рішенням суду, чи нарахована кредитором. При цьому, списання заборгованості не ставиться в залежність від набрання рішенням суду про стягнення штрафних та фінансових санкцій законної сили до вступу в дію Закону або після. Закон також не вимагає, щоб заборгованість із штрафних та фінансових санкцій обіковувалась в бухгалтерському обліку. Головне, щоб ці штрафні та фінансові санкції були нараховані на заборгованість за природний газ спожитий з 01.01.1997р. по 01.01.2011р. і не були сплачені станом на 04.06.2011р.

Як встановлено матеріалами справи, штрафні та фінансові санкції відповідачу нараховані на заборгованість за природний газ спожитий з жовтня 2009 року по квітень 2010 року. Нараховані за період з жовтня 2010р. по 09.12.2010р.

Таким чином дана заборгованість підлягає списанню відповідно до вимог Закону.

Механізм списання встановлений постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".

Згідно ст..6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідачем дотримано вимог порядку, створена комісія, складено протокол, який затверджено головою комісії 06.09.2011р.

Таки чином заборгованість вважається списаною 06.09.2011р., а тому обов'язок божника щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих рішенням суду, відсутній.

За таких обставин, у відповідності до ч.4 ст.117 ГПК України, заява відповідача про визнання наказу таким що не підлягає виконанню в частині стягнення 100 000 грн. пені, 245 343 грн. 3% річних та 799 016 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Посилання господарського суду в ухвалі на п.5 Порядку щодо необхідності акту звіряння заборгованості є неправильним, оскільки відповідач відноситься до учасників процедури, зазначених в п.4 Порядку, а п.5 Порядку прямо передбачено, що він не розповсюджується на підприємства зазначені у п.4.

Що стосується п.7 Порядку, до даний пункт регулює процедуру списання заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій щодо яких до вступу Закону в силу почато судову процедуру врегулювання спору і відсутнє судове рішення.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що Порядком передбачено саме механізм списання, а визначення заборгованості яка підлягає списанню та умов на яких підлягає списанню заборгованість визначається Законом. При цьому, як зазначалося вище, Закон не вставить списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій в залежність від наявності судового рішення та часу вступу його в силу.

У зв'язку з вищенаведеним апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню. Ухвалу суду слід скасувати частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 101 -106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року у справі №5013/580/11 скасувати частково.

Визнати наказ господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2011р. по справі № 5013/580/11 таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення 799 016 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 245 343 грн. 3% річних, 100 000 грн. пені.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18 червня 2012р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В. Чоха

___ І.Л. Кузнецова