Рішення № 24795515, 13.06.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2012 р. Справа № 5019/541/12

За позовом Приватного підприємства "Агросоюз-2000"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія"

про стягнення 675 884 грн. 41 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI"

до відповідача Приватного підприємства "Агросоюз-2000"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія"

про визнання недійсним договору № 794/2 про переуступку боргу від 27.07.2011 р. із змінами та доповненнями внесеними до нього додатковою угодою № 1 від 03.08.2011 р.

Суддя Войтюк В.Р.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_3 дов. № 15 від 01.02.12 р.

від відповідача: ОСОБА_4 дов. від 07.05.12 р.

від третьої особи: ОСОБА_5 дов. від 03.01.12 р.

У судовому засідання 06 червня 2012 року було оголошено перерву.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Агросоюз-2000»звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро XXI»заборгованості за договором поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р. та договором № 794/2 від 27.07.2011р. про переуступку боргу у сумі 675 884 грн. 41 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро XXI»подало зустрічний позов до Приватного підприємства «Агросоюз-2000»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна насіннєва компанія»про визнання недійсним договору № 794/2 від 27.07.2011р. про переуступку боргу.

Первинний позов ПП «Агросоюз-2000»обґрунтовує таким.

01.11.2010 року між ПП «Агросоюз-2000»(Постачальник) та ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»(Покупець) укладено договір поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р. У відповідності до п.1.1. договору поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р. постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти та оплатити засоби захисту рослин, а саме Альфа Епоксил у кількості 10015 кг. Загальна вартість товару становить 3204800,00 грн. з врахування ПДВ.

Постачальник свої зобов'язання за договором поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р. виконав в повному обсязі, однак ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»лише частково виконала свої зобов'язання оплативши товар лише в сумі 3172752,00 грн. і залишок боргу складає 32048,00 грн.

27 липня 2011 року між ПП «Агросоюз-2000»(Кредитор), ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»(Первісний боржник) та ТОВ «Агро XXI»(Новий боржник) було укладено договір № 794/2 переуступки боргу. Також, 3 серпня 2011 року було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої було внесено зміни в договір № 794/2.

У відповідності до пункту 1 договору № 794/2 в редакції додаткової угоди № 1 Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає на себе обов'язок виконання зобов'язань за договором поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р. на суму 32048,00 грн. з урахуванням інфляції, штрафних санкцій, відсотків та збитків, який укладений між ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»(Первісний боржник) та ПП «Агросоюз-2000) (Кредитор). Таким чином, ТОВ «Агро XXI»є новим боржником ПП «Агросоюз-2000»за договором поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р.

Пунктом 4 договору № 794/2 2 в редакції додаткової угоди № 1 передбачено, що Новий боржник зобов'язується сплатити борг до 30.12.2011р.

ТОВ «Агро XXI»свої зобов'язання за договором № 794/2 не виконало та має борг за договором № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р. у сумі 32048,00 грн., які позивач за первісним позовом просить стягнути. Також, просить стягнути пеню в розмірі 1260,84 грн., 20 % річних у розмірі 1615,57 грн., штраф у розмірі 640960,00 грн.

Зустрічний позов первинний позивач заперечує посилаючись на таке.

Застосування ТОВ «Агро XXI»до господарських відносин та в обґрунтування зустрічного позову загальних засад цивільного законодавства є неправомірним, оскільки відносини між сторонами регулюється Господарським кодексом України, який і визначає загальні засади господарювання.

ТОВ «Агро XXI», посилаючись на ч. 1. ст. 203 ЦК України не вказує, яким саме чином порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади. Поданням зустрічного позову ТОВ «Агро XXI»намагається видати законне право учасників господарських правовідносин на укладення невідплатного правочину за порушення моральних засад суспільства і таким чином уникнути відповідальності за грошовим зобов'язанням.

Вважає, що при укладенні спірного договору загальні вимоги ст. 203 ЦК України були дотримані. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Первинний відповідач позовні вимоги до нього заперечує, посилаючись на таке.

Відповідно до умов пункту 3 договору № 794/2 про переуступку боргу Первісний боржник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів передати Новому боржнику оригінали наступних документів: договору № 30/10-1хсз від 01.11.2010р., договору № 01/12-1хсз від 01.12.2010р., акту звірки кредитора і первісного боржника, інші документи, що стосуються даних договорів і підтверджують заборгованість. Первісний боржник, в порушення умов договору, не передав ТОВ «Агро XXI»жодних документів.

Окрім того, ТОВ «Агро XXI»зазначає, що первісний позивач, в порушення договірних зобов'язань, не виставив рахунок на оплату.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р. покупець оплачує товар згідно виставленого рахунку-фактури в строк до 15.12.2010р.

Згідно з умовами пункту 4.4. договору поставки № 01/12-1 хсзр (у договорі зазначена помилкова нумерація 4.2.) оплата по договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку, виставленого постачальником. ,

ТОВ «Агро XXI»зазначає, що не отримувало від позивача жодного рахунку на оплату. Доданий позивачем до позовної заяви рахунок-фактура № СФ-0000281 від 01.11.2010р. відповідачу за первісним позовом не виставлявся. Якщо такий рахунок виставлявся для ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія», то згідно вказаного рахунку ТОВ «Агро XXI»платіж здійснити не могло, оскільки термін його дійсності сплив ще до підписання договору № 794/2 про переуступку боргу (згідно зі змістом рахунку-фактури № СФ-0000281 від 01.11.2010р. цей рахунок дійсний до сплати лише до 15.12.2010р.).

Пунктом 4 договору №794/2 про переуступку боргу від 27.07.2011р. сторонами було узгоджено новий строк оплати - до 30.12.2011р. Однак, у зв'язку із зміною строку оплати, первісний позивач не виставив для ТОВ «Агро XXI»нового рахунка-фактури, чим порушив вимоги пунктів 4.1. та 4.4. договору поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р., які передбачають здійснення оплати лише на підставі виставленого постачальником рахунку.

Також, ТОВ «Агро XXI»зазначає, що товариство не отримувало претензію ІШ «Агросоюз-2000»№9 від 31.01.2012р.

Відповідно до ч. З ст. 220 Господарського кодексу України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Аналогічне положення міститься у ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, згідно якої, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Вважає, що внаслідок прострочення зі сторони позивача (не виставлення рахунку-фактури), а також внаслідок прострочення зі сторони ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»(не передача документів, які підтверджують заборгованість) у ТОВ «Агро XXI»не настав строк виконання зобов'язання. У задоволенні первісного позову просить відмовити.

Зустрічний позов первинний відповідач обґрунтовує таким.

Підставою для подання ТОВ «Агро XXI»зустрічного позову є:

- невідповідність спірного договору № 794/2 від 27.07.2011р. про переуступку боргу положенням цивільного законодавства, зокрема, принципам добросовісності, розумності та справедливості;

- невідповідність спірного договору меті діяльності ТОВ "Агро XXI";

- порушення спірним договором прав ТОВ "Агро XXI".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. З ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а згідно пункту 6 частини 1 статті З Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів 'цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ТОВ «Агро XXI»зазначає, що згідно положень цивільного законодавства, будь-який договір має укладатись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. З та ч. 3. ст. 509 ЦК України), а при визначенні умов договору сторони мають враховувати вимоги розумності та справедливості (ч. 1. ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

27.07.2011р. між ПП «Агросоюз-2000»(Кредитор), ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»(Первісний боржник) та ТОВ «Агро XXI»(Новий боржник) було підписано договір № 794/2 переуступки боргу. Зазначений договір покладає на ТОВ «Агро XXI»обов'язок оплатити поставлений Первісному боржнику товару в розмірі 6 288 048,00 грн. Однак, спірний договір № 794/2 про переуступку боргу не передбачає, жодних прав для ТОВ «Агро XXI», в тому числі права на отримання компенсації від ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»за прийняття боргу у надзвичайно великому розмірі (6 288 048,00 грн.)

ТОВ «Агро XXI»зазначає, що відсутність у спірному договору умови про компенсацію робить неможливим виконання Новим боржником прийнятого від Первісного боржника обов'язку щодо оплати товару.

ТОВ «Агро XXI»обґрунтовує зустрічний позов також положеннями частини 1 статті 79 Господарського кодексу України, згідно якої господарські товариства створюються з метою одержання прибутку. Позивач за зустрічним позовом, зазначає, що згідно пункту 2.1. його статуту (у редакції від 04.11.10р, яка діяла на момент підписання спірного правочину) товариство створено з метою задоволення суспільних потреб у продукції виробничо-технічного та іншого призначення, товарах народного споживання, роботах і послугах, отримання прибутку та реалізації економічних та соціальних інтересів учасників та працівників товариства.

Вважає, що вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. У господарських відносинах у зміст справедливості включається вимога рівноваги між втратою і придбанням («справедливого обміну»). Вимога розумності передбачає зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників.

ТОВ «Агро XXI»вважає, що спірний договір не є справедливим, добросовісним та розумним для ТОВ «Агро XXI», оскільки взагалі не враховує інтересів товариства, не передбачає для ТОВ «Агро XXI»рівних умов, не передбачає справедливого обміну матеріальними цінностями, а лише покладає на ТОВ «Агро XXI»обов'язок сплатити борг, і, як наслідком, спірний договір спрямований на заподіяння майнової шкоди товариству у надзвичайно великому розмірі (6 288 048,00 грн.). Окрім того, спірний договір суперечить меті діяльності ТОВ «Агро XXI», оскільки переведення боргу без надання відповідної компенсації матиме наслідком збиткову діяльності ТОВ «Агро XXI», а не отримання прибутку.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що спірний договір суперечить п. 6 ч. 1 ст. З та ч. 3. ст. 509, ч. 1. ст. 627 ЦК України, оскільки при його укладенні сторонами не було враховані вимоги щодо розумності та справедливості договору, та ч. 1 ст. 79 ГК України, оскільки спрямований на заподіяння майнової шкоди товариству. Тому просить визнати недійсним спірний договір на підставі ч.1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" письмових пояснень та відзиву на зустрічний позов не надало, представник у судовому засіданні первісний позов просить задоволити з підстав зазначених позивачем, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити оскільки вважає його безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що первинний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов слід задоволити з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Таким чином, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) загальних вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, є самостійною підставою недійсності правочину.

Серед вимог, що встановлені частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, та яка необхідна для чинності правочину, є вимога про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. в

Враховуючи положення частини 1 статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що будь-який господарський договір, у тому числі договір про переведення боргу, має укладатись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Окрім того, норма частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України обмежує свободу визначення умов договору вимогами розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що 27 липня 2011 року між ПП «Агросоюз-2000»(Кредитор), ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»(Первісний боржник) та ТОВ «Агро XXI»(Новий боржник) було укладено договір № 794/2 переуступки боргу. Зазначений договір покладає на ТОВ «Агро XXI»обов'язок оплатити поставлений Первісному боржнику товару в розмірі 6288048,00 грн. При цьому, спірний договір № 794/2 про переуступку боргу не передбачає жодних прав для ТОВ "Агро XXI", у тому числі права на отримання компенсації від ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»за прийняття боргу у надзвичайно великому розмірі.

Оцінивши умови договору № 7940\2 від 27.07.2011р. про переуступку боргу суд констатує, що при визначенні умов спірного договору сторони не врахували вимоги ст.ст. З, 509, 627 Цивільного кодексу України та не визначили умови договору на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. У господарських відносинах у зміст справедливості включається вимога рівноваги між втратою і придбанням («справедливого обміну»). Вимога розумності передбачає зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників.

Вищий господарський суд України в ухвалі від 06 березня 2008 р. у справі № 3/170-2/42 витлумачив справедливість та розумність наступним чином: «Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно положень ст. З, ч. З ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Суб'єкт цивільного права є добросовісним, коли він діє без умислу заподіяти шкоди іншим особам. Вимога справедливості зводиться до не заподіяння шкоди особі та всьому, що їй належить».

Спірний договір не є справедливим, добросовісним та розумним для ТОВ «Агро XXI», оскільки взагалі не враховує інтересів товариства, не передбачає для ТОВ «Агро XXI»рівних умов, не передбачає справедливого обміну матеріальними цінностями, а лише покладає на ТОВ «Агро XXI»обов'язок сплатити борг, і, як наслідком, спірний договір спрямований на заподіяння майнової шкоди первісному відповідачу у надзвичайно великому розмірі 6288048,00 грн.

Отже, зміст спірного договору не відповідає вимогам закону, а саме: вимогам частини 1 статті 3, частини 3 статті 509 та частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, оскільки зміст спірного договору визначений без врахування вимог добросовісності, розумності та справедливості.

Окрім того, спірний договір не відповідає меті діяльності ТОВ «Агро XXI»та ст.1 Закону України "Про господарські товариства" і ст.79 Господарського кодексу України

Відповідно до положень частини 1 статті 79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до пункту 2.1. статуту ТОВ "Агро XXI" (у редакції від 04.11.2010р., яка діяла на момент, підписання спірного правочину) товариство створено з метою задоволення суспільних потреб у продукції виробничо-технічного та іншого призначення, товарах народного споживання, роботах і послугах, отримання прибутку та реалізації економічних та соціальних інтересів учасників та працівників товариства.

Суд зазначає, що положення чинного законодавства не передбачають можливості існування іншої мети створення і діяльності господарського товариства, ніж одержання прибутку.

Безоплатно прийнявши борг від іншого господарського товариства (ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»), ТОВ «Агро XXI»фактично надало благодійну допомогу Первісному боржнику. Однак, надання благодійної допомоги одним суб'єктом господарювання іншому суб'єкту господарювання суперечить положенням Закону України «Про благодійництво та благодійні організації».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Обов'язковою умовою пожертви, відповідно до вимог статей 729, 730 Цивільного кодексу України Кодексу, є цільова спрямованість - наявність конкретної мети, що наперед встановлена договором. Цільова спрямованість благодійництва також підтверджена рішенням Конституційного Суду України від 28.10.2009р. у справі № 1-36/2009.

Зміст спірного договору не встановлює конкретної мети, тому безоплатне прийняття боргу не можна розглядати пожертвою, а відтак - благодійництвом. Окрім того, ТОВ «Агро XXI»не є благодійною організацією, а господарюючим суб'єктом. ТОВ «Агро XXI»не зареєстровано Міністерством юстиції України як благодійна організація і не набуло відповідних прав та обов`язків.

Безоплатне прийняття боргу від іншого господарського товариства також не є фінансовою послугою для ТОВ «Агро XXI», оскільки операція з переведення боргу не міститься в переліку фінансових послуг згідно статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та не відповідає критеріям фінансової послуги, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону (фінансова послуга -операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів).

Серед видів діяльності згідно статуту ТОВ «Агро XXI»не передбачено безоплатного прийняття боргу.

Відповідачами не надано жодних доказів того, що укладення спірного договору зі сторони первинного відповідача переслідувало мету отримання прибутку

Отже, спірний договір суперечить п. 6 ч. 1 ст. З та ч. 3. ст. 509, ч. 1. ст. 627 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладенні сторонами не було враховані вимоги щодо розумності та справедливості, статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки договір вчинений з наміром завдати шкоди іншій особі, частині 1 статті 79 Господарського кодексу України, оскільки спірний договір не відповідає меті діяльності ТОВ «Агро XXI». Таким чином, спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Указане кореспондується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах по справі № 5021/1197/2011 від 10.01.12 р., по справі № 5020/9/449 від 07.04.10 р., по справі № 17/109 від 20.09.11 р., по справі № 5020/1/050 від 02.04.09 р. та іншими.

Щодо первинного позову окрім того, що він грунтується на договорі, який визнано недійсним, суд зазначає ще таке.

Дослідивши умови договору поставки, зокрема пункти 4.1. та 4.4. № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010р., суд встановив, що оплата має здійснюватись покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку, виставленого постачальником. Позивач за первинним позовом доказів виставлення рахунку відповідачу за первинним позовом не надав. Доданий позивачем за первинним позовом до позовної заяви рахунок-фактура № СФ-0000281 від 01.11.2010р. відповідачу за первинним позовом не виставлявся, а термін дійсності цього рахунку сплив ще 15.12.2010р., тобто до дати укладення спірного договору № 794/2 про переуступку боргу.

Відповідно до умов пункту 3 договору № 794/2 про переуступку боргу Первісний боржник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів передати Новому боржнику оригінали наступних документів: договору № 30/10-1хсз від 01.11.2010р., договору № 01/12-1хсз від 01.12.2010р., акту звірки кредитора і Первісного боржника, інші документи, що стосуються даних договорів і підтверджують заборгованість. Жодних підтверджуючих документів про виконання свого обов'язку щодо передачі документів Первісний боржник (ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія») суду не надав.

Суд критично оцінює пояснення представника позивача за первісним позовом про надіслання ТОВ «Агро XXI»претензії № 9 від 31.01.2012р. Відповідно до статті 6 ГПК України претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказів надіслання претензії або вручення її під розписку позивач за первісним позовом відповідно до вимог законодавства суду не надав. >у*

Відповідно до частини 3 статті 220 Господарського кодексу України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі частиною 1 статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Зважаючи на викладені вище обставини суд констатує, що мало місце прострочення зі сторони позивача за первісним позовом (не виставлення рахунку-фактури), так і зі сторони ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія»(не передача документів, які підтверджують заборгованість). Тому, у відповідача за первісним позовом не настав строк виконання зобов'язання.

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.49, ст.82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задоволити.

3.Визнати недійсним договір № 794/2 про переуступку боргу від 27 липня 2011 року із змінами та доповненнями внесеними до нього додатковою угодою №1 від 3 серпня 2011 року, що укладений між Приватним підприємством «Агросоюз-2000», Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна насіннєва компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро XXI».

4. Стягнути з Приватного підприємства "Агросоюз-2000" (65104, м.Одеса, вул.Ільфа і Петрова, 18, код 30692730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХI" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 62-А код 34438102) 536 грн. 50 коп. судового збору.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 62-А код 32171362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХI" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 62-А код 34438102) 536 грн. 50 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено: "15" червня 2012 р.

Суддя Войтюк В.Р.