Рішення № 24795512, 11.06.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5019/477/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" (далі -Товариство) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець) про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 11 376 грн. 92 коп.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 за дов. від 15 квітня 2011 року № 03,

відповідача: ОСОБА_3 за дог. від 11 червня 2012 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2012 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 серпня 2008 року між Підприємцем та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є позивач, був укладений договір № 183, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок постачати електроенергію на об'єкти відповідача, зокрема, магазин в АДРЕСА_1 5 січня 2012 року згідно завдання № R035332С від 30 грудня 2011 року працівниками позивача було проведено огляд електролічильника № 2484850, розташованого на вищезазначеному об'єкті, під час якого було виявлено, що реальні показники даного приладу є набагато вищими за показники, відображені в звітах відповідача про використану електроенергію.

24 січня 2012 року на підставі заяви відповідача від 10 січня 2012 року комісією у складі працівників Товариства та представника ДП "Рівнестандартметрологія" в присутності споживача було проведено експертизу вищезазначеного електролічильника, оформлену актом № 37.

Оскільки під час проведення вищезазначеної експертизи було встановлено, що рахівний механізм даного приладу справний і самохід відсутній, позивачем було здійснено донарахування вартості спожитої електроенергії згідно фактичних показників вказаного лічильника та виставлено Підприємцю рахунок на суму 11 376 грн. 92 коп.

Оскільки даний рахунок відповідачем не було оплачено, позивач, посилаючись на статті 509, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 173, 193, 275 Господарського кодексу України (далі -ГК України), а також статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", просив суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 27 березня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/477/12, розгляд якої було призначено на 5 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 5 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 26 квітня 2012 року.

Ухвалою від 26 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 15 травня 2012 року.

Ухвалою від 15 травня 2012 року розгляд справи було відкладено на 24 травня 2012 року.

Ухвалою від 24 травня на підставі клопотання позивача строк розгляду даної справи продовжено на п'ятнадцять днів -до 11 червня, розгляд справи відкладено на 6 червня 2012 року.

Ухвалою від 6 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2012 року.

До початку судового засідання на адресу суду надійшли пояснення Товариства від 7 червня 2012 року № 02-08, в яких позивач зазначив, що під час укладення вищезазначеного договору на постачання електричної енергії в його базу даних було помилково введено невірний тип лічильника № 2484850 -Ф68700В. Проте, під час проведення вказаної експертизи було встановлено, що даний прилад з № 2484850 є лічильником типу ЦЭ6807Б.

У судовому засіданні представник Товариства позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що даний прилад є несправним, у зв'язку з чим останнім було неправильно обліковано спожиту відповідачем електричну енергію. На підтвердження своєї позиції представником було надано листи заводу-виробника від 2 квітня 2012 року № 152/39 та від 28 травня 2012 року № 0672, в яких вказується на те, що збільшення показників даного приладу на 10 000 кВт можливе при відмові комірок пам'яті EEPROM. Крім того, позивачем не було проведено повірку даного приладу у встановлений строк, що виключає можливість нарахування вартості спожитої електроенергії за даними вказаного приладу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2008 року між Підприємцем та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є Товариство, був укладений договір № 183 про постачання електричної енергії, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок постачати електричну енергію на об'єкти відповідача в передбачених цією угодою обсягах, а Підприємець в свою чергу -оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 10-21).

Додатком № 3 до цього договору, підписаним відповідачем 19 вересня 2008 року (а.с. 22), закріплено перелік об'єктів і точок обліку Підприємця на які здійснюється постачання електроенергії за вищезазначеною угодою, серед яких також визначено магазин в АДРЕСА_1 Зі змісту вказаного додатку також вбачається, що облік електроенергії, спожитої відповідачем на вказаному об'єкті, здійснюється на підставі показників електролічильника № 2484850 типу Ф68700В.

У той же час з наявних у матеріалах даної справи доказів, зокрема, копії акту № 37 від 24 січня 2012 року (а.с. 35), листа заводу вимірювальних приладів "Энергомера" від 23 квітня 2012 року № 152/50 (а.с. 79), а також копії листа Товариства від 5 березня 2012 року № 10281 (а.с. 46), вбачається, що вищезазначений прилад обліку електроенергії № 2484850 є лічильником типу ЦЭ6807Б. Вказаний факт також не заперечується представниками сторін.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору "Про зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків", підписаного споживачем 19 вересня 2008 року (а.с. 23).

За пунктом 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Про порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Абзацом 2 пункту 2 вищезазначеного додатку встановлено, що після зняття показників засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого для після зняття показників і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

Судом також встановлено, що на виконання умов вказаного договору відповідач щомісячно складав звіти про використану ним електроенергію, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 28-33). Так, згідно звіту Підприємця за липень 2011 року, останнім було вказано наступні показники по лічильнику № 2484850: попередній -18919, теперішній -19181, різниця -262.

Абзацом 1 пункту 3.33 "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Правила), передбачено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку.

На виконання вищезазначеного пункту Правил 8 липня 2011 року та згідно з завданням на зйом показників № R035332С від 1 липня 2011 року працівниками позивача було проведено огляд вказаного лічильника відповідача, під час якого було зафіксовано наступний показник -019122 (а.с. 36), що фактично відповідає показнику, зазначеному відповідачем у своєму звіті.

Відповідно до поданого Підприємцем звіту про використану в грудні 2011 року електроенергію, лічильник № 2484850 мав наступні показники: попередній -20192, теперішній - 20337, різниця -145 (а.с. 32).

Проте під час наступного огляду цього лічильника, проведеного працівниками постачальника 5 січня 2012 року на підставі завдання № R035332С від 30 грудня 2011 року, було виявлено показник, що дорівнює 030458 (а.с. 37).

20 січня 2012 року на підставі заяви Підприємця від 10 січня 2012 року позивачем було проведено заміну лічильника № 2484850. У матеріалах даної справи наявна копія наряду на роботу по заміні вказаного лічильника від 18 січня 2012 року, зі змісту якої вбачається, що даний прилад було демонтовано з показником 030525 (а.с. 34).

24 січня 2012 року на вимогу споживача працівниками Товариства за участю представника ДП "Рівнестандартметрологія" та в присутності самого відповідача було проведено експертизу лічильника № 2484850, оформлену актом № 37, під час якої було встановлено, що даний прилад непридатний для подальшого використання через прострочений термін держповірки та невідповідність метрологічних характеристик. У той же час згідно висновку даної експертизи рахівний механізм цього приладу є справним, самохід відсутній.

Не погоджуючись із результатами даної експертизи, відповідач звернувся до Товариства із заявою від 17 лютого 2012 року з вимогою направити лічильник № 2484850 типу ЦЭ6807Б для додаткової експертизи на завод-виробник (а.с. 45), у зв'язку з чим позивач листом від 5 березня 2012 року № 10281 направив вказаний прилад товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський електротехнічний завод "Энергомера".

Водночас у матеріалах даної справи наявний адресований позивачу лист від 23 квітня 2012 року № 152/50 за підписом директора по якості заводу вимірювальних приладів "Энергомера" (а.с. 79), в якому зазначається, що при проведенні випробувань приладу ЦЭ6807Б зав. № 2484850 самохід та інші несправності, що впливають на облік спожитої електричної енергії, не виявлено. По метрологічним параметрам лічильник знаходиться в класі точності. Облік спожитої електричної енергії ведеться у відповідності з технічними умовами.

Оскільки заводом-виробником під час проведення випробувань даного приладу не було виявлено жодних збоїв в роботі рахункового механізму, а також невідповідності у його метрологічних характеристиках, суд дійшов висновку про те, що вказаним лічильником було правильно обліковано спожиту відповідачем електроенергію.

Водночас суд критично оцінює наданий представником відповідача лист товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна" від 28 травня 2012 року № 0672, а також лист заводу вимірювальних приладів "Энергомера" від 2 квітня 2012 року № 152/39, оскільки дані листи містять лише оціночні судження про можливість виходу з ладу приладів обліку електроенергії типу ЦЭ6807Б із зазначенням причин, які можуть спонукати до появи таких несправностей.

У той же час зі змісту листа заводу-виробника від 23 квітня № 152/50 чітко вбачається, що збоїв у роботі приладу типу ЦЭ6807Б № 2484850, за яким відбувався облік спожитої відповідачем електричної енергії, вказаним підприємством не було виявлено.

Крім того, слід зазначити, що лист від 2 квітня 2012 року № 152/39, на який вказував представник відповідача, а також лист від 23 квітня 2012 року № 152/50 підписано однією посадовою особою -директором заводу вимірювальних приладів "Энергомера" по якості Зюліним Р.Ю.

Посилання представника відповідача на невиконання обов'язку постачальника щодо здійснення планових повірок даного лічильника у встановлені законом строки суд також вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.7 Правил для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Абзацом 1 пункту 3.24 Правил встановлено, що планова повірка розрахункових засобів обліку має здійснюватись за рахунок власників цих засобів обліку в терміни, встановлені нормативними документами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Абзацом 2 вказаного пункту встановлено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює контроль за вчасним проведенням повірки розрахункових засобів обліку відповідно до договору.

Суд звертає увагу на те, що згідно з абзацом 3 пункту 3.24 Правил, якщо повірка розрахункових засобів обліку не виконана в передбачені терміни з вини електропередавальної організації, електропередавальна організація не має права на виставлення додаткових рахунків, виставлення яких пов'язане з похибкою показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Проте заявлена до відповідача позовна вимога не пов'язана з похибкою показників засобу обліку електроенергії, оскільки ґрунтується на виявленій Товариством невідповідності реальних показників лічильника тим показникам, які були зазначені Підприємцем у своїх звітах.

Крім того, за статтею 26 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, підлягають державним приймальним та контрольним випробуванням метою затвердження типів цих засобів або контролю їх відповідності затвердженим типам і обов'язковим вимогам нормативних документів з метрології.

Затверджені типи засобів вимірювальної техніки заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки у порядку, встановленому нормативним документом з метрології цього органу (частина 2 вищезазначеної статті).

Згідно з даними Державного реєстру засобів вимірювальної техніки міжповірочний інтервал лічильників електричної енергії ЦЭ6807Б (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки 13119-06) -не більше 12 років.

Водночас судом встановлено, що лічильник № 2484850 типу ЦЭ6807Б проходив держповірку у 2002 році, що підтверджується актом проведення експертизи лічильника № 37 від 24 січня 2012 року, нарядом на роботу по заміні вказаного лічильника від 18 січня 2012 року та не заперечується самими представниками сторін.

За таких обставин посилання представника відповідача на те, що позивачем не було виконано покладений на нього обов'язок щодо здійснення повірки вказаного розрахункового засобу у встановлені терміни, не відповідає фактичним обставинам справи.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до звіту про використану електроенергію. Обсяги спожитої електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається відповідно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів відповідних класів напруги та тарифних груп на відповідні обсяги електричної енергії.

За пунктом 4 вказаного додатку відповідно до визначеної згідно вищезазначеного пункту величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

На виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок за активну електроенергію № 9919935420 від 6 лютого 2012 року, згідно якого відповідачу було проведено донарахування вартості спожитої електроенергії у відповідності до фактичних показників у розмірі 11 376 грн. 92 коп.

Оскільки дана сума не була оплачена відповідачем у встановлений договором строк, позивач просив стягнути дану суму в судовому порядку.

У той же час суд не погоджується з вказаним розрахунком позивача з огляду на таке.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство виходило із того, що у період з липня 2011 року по січень 2012 року Підприємцем було додатково спожито 10 333 кВт/год. Крім того, останній має борг в розмірі 512 грн. 39 коп.

Однак позивачем не було надано жодного доказу того, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 512 грн. 39 коп., а також не було вказано у порушення яких зобов'язань виник даний борг.

Водночас з наданої позивачем копії виставленого відповідачу рахунку № 9919935420 від 6 лютого 2012 року (а.с. 38), а також додатку до цього рахунку (а.с. 39) вбачається, що вказана сума складається з вартості електроенергії, яка була спожита на декількох об'єктах споживача. Згідно вказаного додатку по лічильнику № 2484850 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 9 183 грн. 37 коп. (без ПДВ).

Крім того, з наявних у матеріалах справи копій звітів про використану у грудні 2012 року -січні 2012 року електроенергію вбачається, що останній показник, вказаний Підприємцем по лічильнику № 2484850 є 20337.

Цей же показник відображений самим позивачем у додатку до рахунку № 9919935420 від 6 лютого 2012 року як попередній.

Поточним показником вказаного лічильника у вищезазначеному додатку вказано 30525, що відповідає даним, внесеним в акт проведення експертизи цього лічильника № 37 від 24 січня 2012 року, а також даними, які було занесено в наряд на роботу по його демонтажу з магазину відповідача (а.с. 34-35).

Відтак, обсяг фактично спожитої електроенергії, яка не була врахована відповідачем в його звітах, складає 10 188 кВт/год. (30525-20337). Вказаний обсяг також збігається з розрахунками позивача, що містяться у вищезазначеному додатку.

З наданих позивачем письмових пояснень від 7 червня 2012 року № 02/08 (а.с. 89-90), вбачається, що згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18 листопада 2011 року № 2227 тариф для відповідача за вищезазначеним договором у звітний період складав 87,62 коп./кВт/год. (без ПДВ).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, сума заборгованості за розрахунком суду складає: 10 188 кВт/год. * 87,62 коп. = 8 926 грн. 73 коп. (без ПДВ) та 8 926 грн. 73 коп. * 1,2 = 10 712 грн. 07 коп. (з ПДВ).

У зв'язку з вищевикладеним вартість неоплаченої Підприємцем електроенергії, спожитої останнім згідно показників лічильника № 2484850 складає 10 712 грн. 07 коп.

Оскільки дана сума боргу підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і на момент прийняття рішення відповідач не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що позивач не довів суду у встановленому законом порядку своїх вимог до відповідача щодо стягнення з нього решти нарахованої суми заборгованості, в іншій частині позову слід відмовити.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки Товариство звернулося до суду із позовом про стягнення з Підприємця 11 376 грн. 92 коп., позивач на підставі вищезазначеної норми мав сплатити судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Водночас з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 23 березня 2012 року № 2001502183 вбачається, що за подачу даної позовної заяви Товариство перерахувало до Державного бюджету України 1 610 грн. 00 коп. судового збору.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що переплачену суму судового збору в розмірі 0 грн. 50 коп. слід повернути позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (35440, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_3) на користь публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) 10 712 (десять тисяч сімсот дванадцять) грн. 07 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, а також 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 44 коп. судового збору.

Повернути публічному акціонерному товариству "АЕС Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) з Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 червня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко