Рішення № 24794869, 12.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/3916-2012 12.06.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство

13056"

треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор";

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті інвест компані";

3) товариство з обмеженою відповідальністю "І-тел;

4) комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю б/н від 17.04.2012 року;

ОСОБА_3 -представник за довіреністю б/н від 22.09.2011 року;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.05.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(далі -позивач, банк за договором) та відкритим акціонерним товариством «Київське автортранспортне підприємство 13056»(далі -відповідач, іпотекодавець за договором) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 08.05.09 року та зареєстровано в реєстрі за № 192 (далі - іпотечний договір).

У відповідності до умов договору іпотекою забезпечені зобов'язання позичальників за кредитними договорами, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор»за кредитним договором № 7 від 08.02.2008 року та кредитним договором № 87 від 08.10.2008 року; товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті інвест компані»за кредитним договором № 41 від 11.05.2007 року, кредитним договором № 66 від 01.08.2008 року, кредитним договором № 67 від 01.08.2008 року та кредитним договором № 89 від 15.10.2008 року; товариства з обмеженою відповідальністю «І-тел»за кредитним договором № 59 від 21.07.2008 року.

Відповідно до п. 7.1 іпотечного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальниками зобов'язань по кредитних в цілому або в тій чи іншій його частині/ або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки.

Загальна заборгованість позичальників за кредитними договорами становить 260 343 379,51 грн.

Відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.05.2009 року укладеним між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та відкритим акціонерним товариством «Київське автортранспортне підприємство 13056»в рахунок погашення частини заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор», товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті інвест компані»та товариства з обмеженою відповідальністю «І-тел» в розмірі 46 551 296,00 грн. за кредитними договорами, шляхом набуття публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/3916-2012, розгляд справи призначено на 10.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2012 року розгляд справи відкладено на 21.05.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третіх осіб.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб, розгляд справи відкладено на 29.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третіх осіб, а також невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 12.06.2012 року та продовжено строк розгляд справи на п'ятнадцять днів.

В судове засідання 12.06.2012 року з'явились представники відповідача та надали пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову. Окрім того представники відповідача в повному обсязі підтримали клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.2 ст. 80 ГПК України. Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання, в зв'язку з необґрунтованістю.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки повноважних представників третіх осіб суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду справи.

У відповідності до положень п. 3.8. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.201 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК України строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів. З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням позивача, ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2012 року продовжено строк розгляд справи на п'ятнадцять днів. Таким чином, відповідно до вищевикладеного надане позивачем клопотання про продовження строків розгляду справи, не підлягає задоволенню.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(далі -позивач, банк за договором) та відкритим акціонерним товариством «Київське автортранспортне підприємство 13056»(далі - відповідач, іпотекодавець за договором) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 08.05.09 року та зареєстровано в реєстрі за № 192 (далі - іпотечний договір).

У відповідності до статуту публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів 02.09.2011 року (протокол № 5), в зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про акціонерні товариства», з метою приведення установчих документів банку у відповідність з чинним законодавством України, рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 4 від 28.04.2010 року) найменування банку змінено на публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк». Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»є повним правонаступником відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 статті 12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

14.07.2009 року між сторонами у справі було укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 08.05.2009 року.

Відповідно до умов договору предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальника у розмірах, зазначених у кредитному договорі, що складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Згідно умов іпотечного договору відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13056" виступає майновим поручителем за зобов'язаннями:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Якіра, 19, ідентифікаційний код 30308795 ( позичальник-1) по кредитному договору № 7, укладеного 08.02.2008 року та кредитному договору № 87, укладеного 08.10.2008 року з відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»;

- відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», місцезнаходження: м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, ідентифікаційний код 03Т30071 (позичальник-2) по кредитному договору № 56, укладеного 16.07.2008 року та кредитному договору № 57, укладеного 16.07.2008 року з відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас Фарма», місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Стрілецької Дивізії, 230, ідентифікаційний код 33200048 (позичальник-3) по кредитному договору № 53, укладеного 07.07.2008 року з відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»;

- товариства з обмеженою відповідальністю «І-Тел», місцезнаходження: м. Київ, вул. Якіра, 19, ідентифікаційний код 31409393 (позичальник-4) по кредитному договору № 59, укладеного 21.07.2008 року з відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті Інвест-Компані», місцезнаходження: м. Київ. вул. Якіра, 19, ідентифікаційний код 23150908 (позичальник-5) по кредитному договору № 41, укладеного 11.05.2007 року, кредитному договору № 66, укладеного 01.07.2008 року; кредитному договору № 67, укладеного 01.08.2008 року та кредитному договору № 89, укладеного 15.10.2008 року з відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк».

Згідно положень іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, а саме:

- корпус служби перевезень, літера Б, загальною площею 160,20 кв.м.;

- нежила будівля-центральна електрощитова літера Н, загальною площею 28,10 кв.м.;

- будівля ковально-зварювального блоку, літера К, загальною площею 382,30 кв.м.;

- нежила будівля-приміщення начальника 1-ї автоколони, літера 3, загальною площею 41,60 кв.м.;

- будівля автозаправочної станції, літера О, загальною площею 16,00 кв.м.;

- виробничий корпус № 2 (два), літера Л, загальною площею 3 937,10 кв.м.;

- будівля блоку допоміжних цехів № 2, літера Е, загальною площею 1 405,80 кв.м.;

- будівля центрального складу запчастин, літера М, загальною площею 499,10 кв.м.;

- будівля складів матеріальних, літера Д, загальною площею 255,50 кв.м.;

- будівля профілакторію поточного ремонту, літера Ж, загальною площею 682,60 кв.м.;

- будівля блоку допоміжних цехів № 1, літера Г, загальною площею 621, 60 кв.м.;

- адміністративно-побутовий корпус, літера А, загальною площею 565,30 кв.м.;

- нежила будівля-приміщення начальників 2-х автоколон, літера В, загальною площею 74,60 кв.м.;

- будівля мийки автомобілів, літера И, загальною площею 864,70 кв.м.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальників у розмірах, зазначених у вищевказаних кредитних договорах, що складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 2.7 іпотечного договору, у випадку виконання позичальниками зобов'язань за кредитним договором не в повному обсязі, іпотека зберігає силу в повному обсязі.

У відповідності п. 7.1. іпотечного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальниками зобов'язання по кредитному договору в цілому або в тій його частині та /або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, встановлених даними договором, в цілому або в тій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями п. 7.3. іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»та умовами цього договору.

Відповідно до п. 7.6 іпотечного договору, за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку: шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальниками, а саме: товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор»зобов'язань за кредитним договором № 7 від 08.02.2008 року та кредитним договором № 87 від 08.10.2008 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті інвест компані»зобов'язань за кредитним договором № 41 від 11.05.2007 року, кредитним договором № 66 від 01.08.2008 року, кредитним договором № 67 від 01.08.2008 року та кредитним договором № 89 від 15.10.2008 року та товариством з обмеженою відповідальністю «І-тел»зобов'язань за кредитним договором № 59 від 21.07.2008 року, відповідач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.05.2009 року укладеним між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та відкритим акціонерним товариством «Київське автортранспортне підприємство 13056»в рахунок погашення частини заборгованості в розмірі 46 551 296,00 грн. за кредитними договорами, шляхом набуття публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" права власності на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 ЗУ «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 статті 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

За статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд встановлює спосіб реалізації предмета іпотеки, зокрема, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Тобто, визнання та реалізація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України "Про іпотеку" не передбачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України Судова палата у господарських справах від 26.01.2010 року та постанові Верховного суду України від 26.12.2011 року по справі № 4/1.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України, рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Крім того, у відповідності до норм ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позов про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

В свою чергу, фактично позовна вимога публічного акціонерного товарситва «Всеукраїнський Акціонерний Банк»спрямована на зміну власника майна за рішенням суду, що чинним законодавством не віднесено до повноважень суду.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що у відповідності до положень іпотечного договору, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання лише в позасудовому порядку, та чинним законодавством України не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, вимоги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.05.2009 року в рахунок погашення частини заборгованості в розмірі 46 551 296,00 грн. за кредитними договорами, шляхом набуття публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" права власності на предмет іпотеки, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 19.06.2012 року.