Рішення № 24794727, 14.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/6518-2012 14.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України"

До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 1 437,83 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 437,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/6518-2012, розгляд справи було призначено на 05.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 розгляд справи відкладено до 14.06.2012 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.

В судові засідання 05.06.2012 та 14.06.2012 представник позивача не з'явився, однак 01.06.2012 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, зокрема довідку № 46 від 31.05.2012, в якій повідомив, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.05.2012 становить 1 368,12 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 1730 від 12.07.2011 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 368,12 грн. Проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 368,12 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 69,71 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 05.06.2012 та 14.06.2012 - не направив, вимог суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України", як постачальником, та відповідачем -Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, як покупцем, було укладено договір № 1730, за умовами якого позивач зобов'язався продати та поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався купити та оплатити на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від позивача до відповідача та є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1.).

Умовами договору № 1730 від 12.07.2011 сторони погодили, що право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару ( п. 1.3.). Загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору (п. 3.2.). Відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару, протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару ( п. 3.3.).

Відповідно до видаткової накладної ТТН № МВУ-029767 від 28.09.2011 (належним чином засвідчена копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписана представниками позивача та відповідача та скріплена печатками суб'єктів підприємницької діяльності , позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 368,12 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 1730 від 12.07.2011 , поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 1 368,12 грн., натомість, відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 1 368,12 грн.

Позивач у позові стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач так і не оплатив поставлений позивачем товар на суму 1 368,12 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованість за договором № 1730 від 12.07.2011 в сумі 1 368,12 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.3. договору № 1730 від 12.07.2011 у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач, як постачальник, на виконання умов договору № 1730 від 12.07.2011 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 368,12 грн., що підтверджується видатковою накладною ТТН № МВУ-029767 від 28.09.2011, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками суб'єктів підприємницької діяльності, проте відповідач, як покупець, свого обов'язку щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару у строк, встановлений п. 3.3 договору № 1730 від 12.07.2011 -не виконав, внаслідок чого у Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ "Мінеральні води України" виник борг в сумі 1 368,12 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 1730 від 12.07.2011 -не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1730 від 12.07.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 1730 від 12.07.2011 у розмірі 1 368,12 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 1 368,12 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором № 1730 від 12.07.2011, позивач просить стягнути з відповідача за період з 13.10.2011 до 14.02.2012 пеню в сумі 69,71 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання за договором № 1730 від 12.07.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 69,71 грн.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (ідентифікаційний код - 36001810, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б) 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 12 коп. -основного боргу, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 71 коп. -пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 18.06.2012