Ухвала суду № 24794413, 18.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

18 червня 2012 р.

Справа № 5010/689/2012-Б-24/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" (ідентифікаційний код 33208356),

в с т а н о в и в:

УПФУ в Долинському районі Івано-Франківської області у своїй заяві, як видно із її змісту, зазначає, що станом на 30 травня 2012 р. за даним боржником рахується заборгованість перед бюджетом в сумі 679 931 грн 24 коп., у зв'язку з чим просить суд порушити справу про банкрутство ТОВ "Живиця плюс".

Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов’язання - це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується.

Відповідно до викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положень, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірними, згідно абзацу 8 ст. 1 цього Закону, є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно положень ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.

У заяві кредитора про порушення справи про банкрутство, відповідно до положень частин 1, 7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинні бути зазначені розмір вимог кредитора до боржника, обставини, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, докази обґрунтованості вимог кредитора й інші обставини, на яких ґрунтується заява, докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати тощо. При цьому, всі ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними й належними доказами.

Крім того, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Наведена правова позиція також викладена у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 р.

Згадані положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви залишив без уваги.

Зокрема, у заяві ініціюючого кредитора відсутні посилання на відповідні докази, які б підтверджували безспірність усіх кредиторських вимог до ТОВ "Живиця плюс", про які йде мова в цій заяві. Крім того, заявником не надано відповідних доказів на підтвердження вжиття заходів до отримання цієї заборгованості боржника у встановленому законодавством порядку (судові рішення, накази або виконавчі листи, постанови про відкриття виконавчого провадження). Наведене свідчить про те, що ініціюючий кредитор належним чином не дотримався вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з якими пов'язується можливість порушення справи про банкрутство.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що подана УПФУ в Долинському районі Івано-Франківської області заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Живиця плюс" підлягає поверненню без розгляду згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись статтями 1, 6, 7, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

заяву управління Пенсійного фонду України вДолинському районі Івано-Франківської області про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Суддя І. В. Ткаченко

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ 19.06.12

ч. 1 ст. 9 п. 3 ч. 1 ст. 63