Рішення № 24794377, 14.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 р. Справа № 5010/605/2012-17/52

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна", проспект Бажана, 1-М офіс 22, м. Київ, 02068;

до відповідача: Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс", вул. В.Івасюка 26, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200;

про стягнення 85256 грн. 09 коп., з яких 61748 грн. 30 коп. борг, 1706 грн. 29 коп. пеня, 3180 грн. 77 коп. 28 % річних, 18524 грн. 48 коп. 30 % штрафу, 96 грн. 25 коп. інфляційних втрат.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( довіреність №б/н від 03.01.12)

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" подано позов до Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс" про стягнення 85256 грн. 09 коп., з яких 61748 грн. 30 коп. борг, 1706 грн. 29 коп. пеня, 3180 грн. 77 коп. 28 % річних, 18524 грн. 48 коп. 30 % штрафу, 96 грн. 25 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, подав суду докази часткової сплати відповідачем боргу в розмірі 5500 грн. після звернення з позовом.

Позивачем подано суду заяву (вх. №4044/2012-свх від 14.06.12) про зменшення розміру позовних вимог. Як вбачається з вказаної заяви, позивачем не дотримано порядку подання заяви про зміну розміру позовних вимог, передбаченого Господарсько процесуальним кодексом України, зокрема не надано суду доказів надіслання заяви про зменшення розміру позовних вимог відповідачу.

У відповідності до ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вказане, заява (вх. №4044/2012-свх від 14.06.12) про зменшення розміру позовних вимог не приймається судом.

Таким чином, господарським судом розглядаються по суті первісно заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

18.02.09 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" та Приватним підприємством "Дем'ян-Сервіс" укладено договір поставки № 25-09, згідно умов якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукти харчування, а відповідач зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.2. договору, передача товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, позивач передає відповідачу товар за цінами, визначеними у видаткових на кожну окрему партію товару.

Пунктами 5.1., 5.3. договору визначено, що підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура. Відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дати вказаної в видатковій накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № РТ-0000100 від 31.01.12, № 0000135 від 13.02.12, № РТ-0000207 від 29.02.12 на загальну суму 61754 грн. 40 коп.

Однак відповідачем в порушення договірних зобов'язань за отриманий товар оплата не проведена, внаслідок чого станом на день подання позову (28.05.12), борг (з урахуванням переплати відповідача в сумі 6 грн. 10 коп. за зобов'язаннями сторін), становив 61748 грн. 30 коп.

У матеріалах справи міститься підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків № 731, згідно якого сума боргу станом на 19.03.12 становить 61748 грн. 30 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду з позовом, відповідач здійснив оплату суми основного боргу в розмірі 5500 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем з врахуванням часткової оплати становить 56248 грн. 30 коп.

З огляду на викладене, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 56248 грн. 30 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи викладене провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 5500 грн. слід припинити.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору, сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати поставленого товару згідно п. 5 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 28 % річних від суми, термін оплати по якій було порушено.

Таким чином, сторони передбачили договірний розмір річних відсотків, що не суперечить вимогам законодавства.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 28 % річних. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 96 грн. 25 коп. інфляційних витрат та 3180 грн. 77 коп. 28 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.3. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, а при несвоєчасній оплаті поставленого товару більше ніж 1 календарний місяць штраф у розмірі 30 % вартості неоплаченого вчасно товару.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасну оплату поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача 1706 грн. 29 коп. пені та 18524 грн. 48 коп. 30 % штрафу.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 1706 грн. 29 коп. пені та 18524 грн. 48 коп. 30 % штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 56248 грн. 30 коп. основного боргу, 96 грн. 25 коп. інфляційних витрат, 3180 грн. 77 коп. 28 % річних, 1706 грн. 29 коп. пені, 18524 грн. 48 коп. 30 % штрафу, в частині стягнення основного боргу в розмірі 5500 грн. - припинити провадження відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" до Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс" про стягнення 85256 грн. 09 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс", вул. В.Івасюка 26, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200 (ідентифікаційний код 33086210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна", проспект Бажана, 1-М офіс 22, м. Київ, 02068 (ідентифікаційний код 30107943) 56248 грн. 30 коп. (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок вісім гривень, тридцять копійок) - основного боргу, 96 грн. 25 коп. (дев'яносто шість гривень, двадцять п'ять копійок) - інфляційних витрат, 3180 грн. 77 коп. (три тисячі сто вісімдесят гривень, сімдесят сім копійок) - 28 % річних, 1706 грн. 29 коп. (одну тисячу сімсот шість гривень, двадцять дев'ять копійок) - пені, 18524 грн. 48 коп. (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні, сорок вісім копійок) - 30 % штрафу, 1705 грн. 30 коп. (одну тисячу сімсот п'ять гривень, тридцять копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 5500 грн. основного боргу - припинити провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 19.06.12