Рішення № 24794364, 14.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 р. Справа № 5010/497/2012-2/34 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів-7, 79007, в особі Відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень", вул. Привокзальна, 15, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495

про стягнення заборгованості у сумі 28250,80 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - начальник юридичного сектора, (довіреність № НЮ-17 від 01.01.2012р.).

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №03/01 від 04.01.2012р.).

Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця", в особі Відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" (далі Позивач) звернулося до суду з вимогою до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" (далі Відповідач) про стягнення платежів, нарахованих за час затримки вагонів в сумі 28250,80 грн.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав, які обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати за затримку вантажних вагонів.

Відповідач заперечував проти позову, оскільки затримка вагонів сталася не з його вини, а з вини власника обладнання - ТОВ НВП "Укргідропресмаш", яке і є відповідальним за фінансове врегулювання, зокрема, проведення митного оформлення, з врахуванням чого Відкрите акціонерне товариство "Пресмаш" не є належним відповідачем у даній справі (відзив на позов за Вх.№3461/2012 свх від 23.05.12 - а.с.26-27).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

30.06.12 сторони по справі уклали договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №234-11 (далі - договір).

Предметом договору, у відповідності до його п. 1.1., є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

Пунктом 2.2.2 договору встановлено обов'язок залізниці приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню, зокрема, Статут залізниць України (далі - Статут), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457, з подальшими змінами та доповненнями, Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту (далі - Мінтрансу) України від 21.11.2000 N 644 (з подальшими змінами і доповненнями); Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356 (далі Збірник тарифів), та інші нормативні документи, затверджені Мінтрансом (Мінтрансзв'язку) України у встановленому порядку.

Так, відповідно до ст. 42 Статуту залізниць залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажів 21.10.11 та 04.11.11 у встановлений на станції спосіб.

Даний факт підтверджується підписами уповноважених представників відповідача (вантажоодержувача) в актах загальної форми на віднесення відповідальності на вантажовласника №203, №190, №205 (а.с.9-11), пам"ятках про подавання вагонів №655, №657 (а.с.13-14) та забирання вагонів №661 (а.с.15).

Стаття 46 Статуту залізниць встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України, від 21.11.2000, № 644 (зі змінами та доповненнями) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п. 9 Правил зберігання вантажів).

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28 травня 2002 р. N 334 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Таким чином, підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання цього акта.

Крім того, норми статті 46 Статуту та Правил зберігання вантажів не передбачають укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладної) (аналогічна правова позиція викладене в п. 5.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.2002р. № 04-5/601 та п. 14 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»від 29.11.2007р. № 01-8/917).

Як вбачається з матеріалів справи, затримка вагонів на станції призначення (Хриплин) виникла з вини відповідача, оформлена залізницею актами загальної форми (ГУ-23) та відображена в накопичувальній картці №23121815 від 23.12.11 (ФДУ-92) (а.с.17).

В накопичувальній картці №23121815 від 23.12.11 відображена сума збору за зберігання вантажів при перевезенні та охорону вантажу у разі його затримки при перевезенні, що становить 28250 грн. Однак вказані кошти не були списані у зв"язку з їх відстуністю на особовому рахунку відповідача .

Розміри зборів за зберігання та охорону вантажів визначено у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженому наказом Мінтрансу України від 26.03.2009р. N 317 (з наступними змінами і доповненнями), у відповідності до пп. 2.1 п. 2 розділу ІІІ якого, при зберіганні вантажів у вагонах встановлено 4 грн. за одну тонну вантажу. Отже, збір за зберігання вантажів є врегульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами. Пунктом 31.5 розділ 2 таблиця 4 Тарифного керівництва №1 передбачено, що якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.

Судом встановлено, що проведений позивачем розрахунок збору за збереження та охорону вантажу зроблений з врахуванням вищенаведених норм.

З матеріалів справи вбачається, що акти форми ГУ-23 зі сторони відповідача підписані без зауважень.

Статтею 62 Статуту залізниць передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезеннямивантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення.Статтею 125 Статуту залізниць визначено, що після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею несе одержувач, що спростовує заперечення відповідача про відсутність його вини у затримці вагонів.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 11.11.12 з вимогою сплатити кошти за час затримки вагонів в сумі 28250,80 грн. (а.с.20,21), однак останній залишив її без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач належних заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань по оплаті не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення платежів, нарахованих за час затримки вагонів в сумі 28250,80 грн. обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1609,5 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.307 ГК України, ст.ст.15-16, 509, 530, 610, 612, 614, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 28250,80 грн. заборгованості - задовольнити .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" (вул. Автоливмашівська, 1, м.Івано-Франківськ, 76495, код 13643567) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (вул.Гоголя,1, м.Львів,79007, код 01059900) в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" (вул.Привокзальна, 15, м.Івано-Франківськ, 76000, код 25910967) -28250 (двадцять вісім тисяч двісті па"ятдесят) грн. 80 коп. основного боргу та 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. .

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 19.06.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_помічник судді Шунтов О. М. 19.06.12