Рішення № 24794280, 12.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2012 р. Справа № 4/5007/36/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт юридичного відділу ПАТ "Житомиргаз", дов. від 28.12.2011 р. №5490/19;

від відповідача: не з'явився;

від прокурора: Кондратюк Д.А., прокурор прокуратури Житомирської обл., посв. №16;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора м. Бердичева в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ) в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м. Бердичів Житомирська область)

про стягнення 10115158,40 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Прокурором м. Бердичева заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго", м. Бердичів на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 10115158,40 грн., з яких: 9819947,44 грн. - сума основного боргу, 220281,41 грн. - пеня, 42635,11грн. - 3% річних, 32294,44 грн. - інфляційні. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні 03.05.2012 р. прокурор подав заяву про збільшення позовних вимог від 03.05.2012 р. за вих.№90/1225 вих (а. с. 34 - 36), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 12112656,16 грн., з яких: 11623486,25 грн. - сума основного боргу, 363923,12 грн. - пеня, 71455,98 грн. - 3% річних, 53790,81 грн. - інфляційні.

Дана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з відрядженням представника відповідача до іншого міста. Крім того надіслав відзив на позовну заяву про часткове визнання позову.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилено в зв'язку з закінченням строку розгляду справи передбаченого ст. 69 ГПК України, та відсутністю підстав для відкладення судового засідання.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (відповідач) було укладено договір №3-2011-ТЕ-487-Н на постачання природного газу з додатковою угодою до нього (а. с. 15 - 17), за умовами якого газозбутова організація зобов'язується передати у власність споживача у 4 кварталі 2011 р. та у 2012 р. природний газ (надалі - газ) виключно для виробництва теплової енергії (опалення та гарячого водопостачання) для населення та релігійних організацій, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

30.01.2012 р. між тими ж сторонами було підписано договір №3-2012-ТЕ-487-Н на постачання природного газу за регульованим тарифом (а. с.18 - 20), за умовами якого позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Так, на виконання зазначених договорів, позивачем протягом листопада 2011 р. - березня 2012 р. поставлено відповідачу природного газу на суму 13741435,21 грн.

Факт поставки підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 р., 31.12.2011 р., 29.02.2012 р., 31.01.2012 р. та від 31.03.2012 р. (а. с. 21 -24, 37).

Відповідно до п. 7.1 договору від 29.09.2011 р. оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.4.6 договору від 30.01.2012 р. оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та /або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п.2.9 договору від 30.01.2012 р.).

Згідно з даними позивача, відповідач розрахунки за поставлений природний газ провів частково в сумі 2117948,96 грн.

Крім того, представником відповідача в судове засідання 25.05.2012 р. надані докази оплати боргу в загальній сумі 201520,00 грн. після пред'явлення позову до господарського суду (а. с. 45, 46).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за постачання та транспортування природного газу, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 11421966,25 грн.

В зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем в добровільному порядку, прокурором заявлено позов до суду про стягнення заборгованості.

З врахуванням встановлених обставин, господарський суд дійшов до наступних висновків.

У статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий газ, а між сторонами виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до п. 2.7 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом № 355 від 01.11.1994 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.11.1994 р. за № 281/491, визначення кількості отриманого природного газу споживачем проводить приладами обліку витрат природного газу споживача, які відповідають вимогам Держстандарту і мають точності не гірше ніж 1,0. Для визначення достовірності вимірювань постачальник, газозбутова організація і споживач визначають місце перевірки, періодичність і час, знімають показники приладів обліку витрат природного газу і оформляють двосторонній акт, підписаний представником газозбутової організації, постачальника і споживача. Цей акт є основою для розрахунків і в необхідних випадках для перерахунку за транспортований природний газ.

Беручи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджуються актами подачі-прийому та реалізації газу, виписками банківських установ, тому підлягають задоволенню в сумі 11421966,25 грн.

В частині стягнення основного боргу в сумі 201520,00 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.п.1-1 п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, слід врахувати наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно із ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 9.3 договору №3-2011-ТЕ-487 Н (населення) на постачання природного газу від 29.09.2011 р. визначено, що за порушення строку оплати споживач сплачує на користь відповідача крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені відповідачем збитки.

Пунктом 6.2.2 договору №3-2012-ТЕ-487-Н на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.01.2012 р. визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені складає - 363923,12 грн., 3% річних - 71455,98 грн., інфляційних - 53790,81 грн. (а. с. 35, 36).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, інфляційних та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору та підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи клопотання відповідача про зменшення пені, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак відповідачем не надано належного обґрунтування вказаного клопотання та доказів на його підтвердження, тому воно відхилено господарським судом.

Одночасно, взято до уваги письмове заперечення позивача щодо зменшення суми пені, подане в судовому засіданні 12.06.2012 р., яке обгрунтоване тим, що рішенням господарського суду від 05.04.2012 р. у справі № 16/5007/18/12 стягнуто з позивача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ 465025,55 грн. пені, 436716,67 грн. інфляційних, 89794,94 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по сплаті за отриманий природний газ, копію якого надано до вказаного заперечення.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати решти заборгованості не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами та підлягає частковому задоволенню в сумі 11421966,25 грн. основного боргу, 363923,12 грн. пені, 71455,98 грн. 3% річних, 53790,81 грн. інфляційних.

Провадження у справі в частині стягнення 201520,00 грн. основного боргу слід припинити відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, слід вказати, що при вирішенні спору господарським судом були виявлені недоліки в організації роботи позивача. Зокрема, п. 2.6. договору №3-2012-ТЕ-487-Н від 30.01.2012 р. визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника (п.2.7. договору) (а. с. 18).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Акт № 4 приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 р. в кількості 3041349 м. куб. (а. с. 21), який не підписаний повноважним представником позивача та в ньому не вірно зазначено дату договору.

Відповідно до вимог п.15 Типового договору про постачання природного газу підприємствам теплоенергетики на виробництво теплової енергії для надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 р. № 1087 примірник акта приймання-передачі природного газу має бути підписаний та скріплений печаткою постачальника.

За таких обставин суд вважає за доцільне звернути увагу керівництва Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на необхідність чіткого дотримання на підприємстві вимог законодавства та недопущення вказаних вище порушень у подальшому та на підставі ст. 90 ГПК України направити на адресу позивача окрему ухвалу.

На підставі ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33,43,44,49,69,75,п.1-1 ч.1 ст.80,ст.ст. 82-85, 90 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 32794899)

- на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071):

- 11421966,25 грн. основного боргу;

- 363923,12 грн. пені;

- 71455,98 грн. 3% річних;

- 53790,81 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 32794899)

- на користь Державного бюджету України - 64380,00 грн. судового збору.

4. В частині стягнення 201520,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 19.06.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (разом з окремою ухвалою) (з поввд.)

3 - відповідачу (рек.з повід).

4 - прокуратура Житомирської області