Рішення № 24794225, 02.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" квітня 2012 р. Справа № 16/5007/12/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дор. № 605 від 01.07.11р.

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 13.03.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 (м.Бердичів Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд - Житомир" (м.Житомир)

про стягнення 90726,63 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 90726,63 грн., з яких 80000,00 грн. передоплати (авансу) за договором підряду від 01.02.11р., 8450,69 грн. пені, 1635,61 грн. 3% річних, 640,00 грн. інфляційних нарахувань.

Заявою від 22.03.12р. позивач зменшив позовні вимоги до 80602,03 грн., з яких 80000,00 грн. передоплати (авансу) за договором підряду від 01.02.11р., 194,09 грн. пені, 243,14 грн. 3% річних, 164,80 грн. інфляційних нарахувань, 243,14 грн. штрафу.

Заявою від 23.03.12р. № 340 позивач змінив підставу позову, просив стягнути на свою користь з відповідача 80602,03 грн., з яких 80000,00 грн. передоплати (авансу) за договором підряду від 01.02.11р., 194,09 грн. пені, 243,14 грн. 3% річних, 164,80 грн. інфляційних нарахувань, 243,14 грн. штрафу, посилаючись на ст.612 ЦК України, а також на те, що виконання робіт відповідачем втратило інтерес для позивача.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову, а також до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в сумі 80602,03 грн. згідно заяви від 23.03.12р. № 340.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем в порушення пп.5.1 договору підряду від 01.02.11р. було перераховано передоплату лише у розмірі 80000,00 грн., замість договірної - 150000,00 грн. Також зазначили, що позивачем не було виконано дій щодо передачі об'єкта для виконання робіт (а.с.35-37).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.11р. між Міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 3 (далі-позивач/замовник) та ТОВ "Термобуд - Житомир" (далі - відповідач/підрядник) було укладено договір підряду, згідно якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконання робіт з промивки мереж теплопостачання у житловому фонді МКВЖРЕП № 3 (р-ни Елінг, Червона Гора) відповідно до складеного та підписаного сторонами кошторису.

Замовник зобов'язався прийняти цю роботу та оплатити її відповідно до умов цього договору (а.с.9-11).

Відповідно до пп.5.1 договору, вартість робіт за договором складає:

- передоплата у розмірі 150000 грн., в тому числі ПДВ 20%;

- остаточна оплата згідно акту виконаних робіт.

Згідно пп.6.1 договору, замовник здійснює авансування робіт у розмірі 150000 грн.

Відповідно до пп.6.3 договору, остаточний розрахунок згідно цього договору здійснюється замовником протягом п'яти днів після повного закінчення робіт.

З матеріалів справи видно, що позивачем було перераховано відповідачу у якості попередньої оплати кошти в загальній сумі 80000,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000001 від 07.02.11р. (а.с.12), що підтверджується копіями платіжних доручень: № 99 від 17.03.11р., № 110 від 17.03.11р., № 176 від 21.04.11р., № 216 від 13.05.11р., № 258 від 24.05.11р. (а.с.13-17).

Відповідно до пп.7.1 договору, підрядник зобов'язався розпочати виконання робіт на підставі кошторису протягом 10 днів з моменту отримання авансу.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення пп.7.1 договору підряду від 01.02.11р. після отримання авансу не розпочав виконання робіт на підставі кошторису, сам кошторис на виконання робіт не був представлений керівництву МКВЖРЕП № 3 для затвердження, у зв'язку з чим позивачем було припинено авансування робіт.

Позивач, посилаючись на ст.612 ЦК України, також зазначив, що у зв'язку тим, що відповідачем не було здійснено будь-яких дій по виконанню свого зобов'язання до закінчення терміну дії договору, тому виконання договірних робіт втратило інтерес для позивача.

Претензію позивача від 20.12.11р. про повернення у строк до 25.12.11р. авансу та нарахованих штрафних санкцій, відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.18).

Таким чином, починаючи з 26.12.11р. у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем у вигляді повернення отриманого авансу.

Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони порушили свої договірні зобов'язання - позивач в частині сплати повної суми авансу, відповідач - в частині складання кошторису.

Враховуючи, що внаслідок порушення сторонами своїх зобов'язань, виконання договору протягом 2011 року так і не розпочалось, роботи по даному договору втратили інтерес для замовника (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши 80000 грн. авансу, відповідач не здійснив будь-яких дій на виконання умов договору, не проявив будь-якої зацікавленості у його виконанні та не поніс, у зв'язку з цим, будь-яких витрат або збитків.

Разом з тим, після отримання претензії від позивача, відповідач продовжує безпідставно утримувати у себе 80000 грн. чужих коштів.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, після отримання претензії від позивача, відповідач зобов'язаний повернути безпідставно утримувані кошти позивача, оскільки, як зазначалось вище, з 26.12.11р. у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем у вигляді повернення отриманого та безпідставно утримуваного авансу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 243,14 грн. та 164,80 грн. (а.с.52,53).

Нараховані суми річних та інфляційних обгрунтовані та не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 194,09 грн. пені.

Дана вимога є безпідставною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства встановлено, що вимога про стягнення пені може ставитися лише за умови письмового зазначення в договорі такого виду відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору від 01.02.11р., сторони не передбачили відповідальності у вигляді нарахування пені.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 243,14 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Підставою для нарахування штрафу в сумі 243,14 грн. позивач вказав пп.12.2 договору підряду, згідно якого передбачено, що за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії цього договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 3 % від суми договору.

Дана вимога задоволенню також не підлягає, оскільки, як зазначено вище, позивачем також були порушені умови договору підряду, а тому право на нарахування штрафу він не набув.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Станом на день вирішення спору передоплата (аванс) відповідачем не повернута, що підтверджується довідкою позивача від 30.03.12р. № 370 (а.с.55).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 80000,00 грн. передоплати (авансу) за договором підряду від 01.02.11р., 243,14 грн. 3% річних, 164,80 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 194,09 грн. пені та 243,14 грн. штрафу відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Заперечення відповідача господарський суд відхиляє як такі, що суперечать чинному законодавству та укладеному договору підряду від 01.02.11р.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд - Житомир", 10031, м.Житомир, вул.Народицька 20, ідентифікаційний код 34125810:

- на користь Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3, 13302, м.Бердичів Житомирської області, вул.Червона Гора 296, ідентифікаційний код 35006430 - 80000,00 грн. передоплати (авансу) за договором підряду від 01.02.11р., 243,14 грн. 3% річних, 164,80 грн. інфляційних нарахувань та 1608,15 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.12р.

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 1 прим., у справу.