Рішення № 24794174, 16.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" лютого 2012 р.Справа № 12/5007/143/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 10.01.12р. №9/Д; ОСОБА_2 - довіреність від 09.02.12р. № 20/Д. ;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність від 30.12.2011 р. № 48.

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (м.Миронівка, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче торгівельне підприємство "НЕП" (с. Лука Житомирського району)

про стягнення 2932529,47 грн.

В судовому засіданні 13.02.12р. оголошувалась перерва до 16.02.12р. згідно ст. 77 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 2825558,93грн. основного боргу, 83966,12грн. пені, 23004,42грн. 30% річних. Всього 2932529,47грн.

Клопотанням від 13.02.12р. позивач зменшив суму позову з 2932529,47грн. до 2860598,49грн. у зв'язку з перерахунком розміру пені з 83966,12грн. до 12035,14грн. (а.с. 92-94 т.2).

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання від 16.02.12р. про зменшення розміру позовних вимог, оскільки при зверненні з позовом не було враховано факту сплати відповідачем 20.12.2011р. 250000грн. та 21.12.2011р. 180000грн., тому сума основного боргу становить 2395558,93грн. Виходячи з даних обставин, позивач зменшив суму пені та річних, які згідно проведеного розрахунку відповідно склали 11742,75грн. та 22445,52грн. (а.с. 1-6 т.3).

Господарський суд прийняв клопотання до розгляду та ухвалює розглянути позов в межах зменшених позовних вимог, оскільки дії позивача відповідають нормам ст. 22 ГПК України і не порушують будь-чиїх прав та інтересів.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в межах зменшених позовних вимог з підстав, викладених у позові та клопотаннях про зменшення розміру позовних вимог від 13.02.2012 та від 16.02.2012 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, заперечивши лише щодо стягнення пені з підстав відсутності у договорі положень щодо її нарахування.

Також, представником відповідача була надана виписки банку з особового рахунку відповідача, згідно яких відповідачем було перераховано позивачу 20.12.11р. 250000грн. та 21.12.2011р. 180000грн., а також 23.12.2011р. 60000грн., 28.12.11р. 5000грн. (а.с. 134-142 т.2).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, згідно якої однією з підстав виникнення зобов'язання є договір.

01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче торгівельне підприємство "НЕП" (далі за текстом - відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" (нова назва - Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт") (далі за текстом - позивач) було укладено договір поставки №3/ЧТП-10, разом з усіма додатками та додатковими угодами до нього (далі за текстом - договір) (а.с. 58-66 т.2).

Згідно п. 1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплати товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

В пункті 2.1. договору зазначено, що ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Згідно п. 2.2. договору, оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі за реквізитами які зазначено в пункті 9.7. договору в незалежності від того, що поставка може бути здійснена та накладна оформлена відповідною філією постачальника, зазначеної в п.3.3. договору, яка здійснила поставку товару.

Форма та строки оплати товару визначаються за кожним асортиментом товару й зазначаються в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.3. договору).

Додатками № 1 від 01.01.2011 р. та № 2 від 10.08.2011 р. сторони узгодили строки проведення розрахунків за поставлений товар в залежності від найменування товару та торгової марки (а.с. 62-64 т.2).

В обгрунтування строків проведення розрахунків, виходячи з положень умов договору, позивачем подано суду відповідні письмові пояснення та довідки (а.с. 95-109 т.2).

Відповідно до п.2.4. договору, днем здійснення платежу в безготівковій формі вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачання.

Згідно п.3.3. договору сторони визначили, що датою постачання вважається дата підписання накладної обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. Накладна оформляється тією філією позивача, з якої здійснено поставку товару.

З наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, оригінали яких були оглянуті судом в засіданні, вбачається, що за період з 12.11.2011р. по 12.12.2011р. позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 2825558,93грн. (а.с.23-25, 30-106 т.1).

Ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач в порушення умов договору, зокрема додатку №1 від 01.01.11р. та додатку №2 від 10.08.2011р. до договору, у встановлені строки повного розрахунку не провів.

За даними позивача, відповідач лише частково сплатив вартість отриманого товару, перерахувавши 20.12.2011р. - 250000грн. та 21.12.2011р. - 180000грн., що підтвердив відповідними банківськими виписками з особового рахунку (а.с.125,126 т.2). Таким чином, за даними позивача, сума основного боргу становить 2395558,93грн.

Однак, такі обставини не відповідають матеріалам справи. З виписки банку з особового рахунку за 23.12.11р. вбачається, що відповідачем ще до звернення позивача з позовом, було сплачено 60000грн. (а.с. 127 т.2), а після надходження позову до суду відповідач погасив: 28.12.11р., 04.01.12р. та 05.01.12р. по 5000грн., що разом склало 15000грн. (а.с.128-130 т.2).

Отже, в частині стягнення 60000,00 грн. основного боргу позов є безпідставним, а тому в цій частині в задоволенні слід відмовити, а в частині стягнення 15000,00 грн., провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Твердження представника позивача, що сплачені відповідачем кошти в сумі 60000,00 грн. та 15000,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок оплати вартості поставленого товару за іншими накладними (партіями), які не є предметом дослідження в даній справі, не беруться судом до уваги, оскільки платіжні документи не містять чітко визначеного призначення платежу.

Крім того, згідно ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Оскільки, черговості погашення заборгованості не встановлено договором, а позивач не зарахував сплачені кошти ні в рахунок витрати пов'язаних з одержанням виконання, а ні в рахунок процентів і неустойки, господарський суд вважає, що кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу, починаючи початку виникнення грошового зобов'язання.

Виходячи з вищевикладеного, суд встановив, що на день розгляду спору сума боргу за поставлений товар становить 2320558,93грн.

Згідно ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.3. договору, за прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар у відповідності до норм права та умов договору за період з першого дня прострочки по 22.12.2011 р. відповідачу нараховано пеню в сумі 11742,75грн. та 30% річних в сумі 22445,52грн. (а.с.3,4 т.3).

Перевіривши розмір пені та відсотків, господарський суд встановив, що позивач при їх розрахунку, оплати, які були здійсненні 20.12.2011 р. та 21.12.2011 р. в сумі 230000,00 грн. та 180000,00 грн. зарахував в погашення боргу за накладними, строк оплати по яким настав 20.12.2011 р. та 21.12.2011 р., що призвело до штучного збільшення розміру пені та 30% річних по раніше виниклій заборгованості за накладними, строк оплати, по яким закінчився 01.12.2011 р., 03.12.2011 та 06.12.2011 р.

Крім того, при розрахунку пені позивачем завищено розмір пені, за один день прострочки платежу, а саме 0,043 %, в той час як її розмір становить 0,04246575%, що в кінцевому результаті також стало причиною нарахування пені у більшому розмірі.

З огляду на викладене, суд, виходячи з фактично проведених відповідачем оплат та визначеної черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, а також застосувавши дійсний розмір пені за день прострочки, здійснив власний розрахунок пені та 30% річних, у зв'язку з чим обґрунтована сума пені становить 11414,23грн., а 30% річних від простроченої суми - 22092,09грн. Саме вищевказані суми і підлягають стягненню з відповідача.

В частині стягнення пені в сумі 328,52 грн. (11742,75 грн. - 11414,23 грн.) та 30 % річних в сумі 353,43 грн. (22445,52 грн.- 22092,09 грн.) суд відмовляє.

В той же час слід заначити, що суд не погоджується з твердженням відповідача, щодо безпідставності заявлення позивачем до стягнення з відповідача пені, оскільки п. 7.3 договору передбачає стягнення штрафу.

Так, дійсно згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, аналіз змісту п. 7.3 договору вказує на те, що за несвоєчасно проведені розрахунки відповідач мав сплатити саме пеню, оскільки договір передбачає порядок її нарахування, а саме за кожен день прострочення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 2320558,93 грн. основного боргу, 11414,23 грн. пені, 22092,09 грн. - 30% річних.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн. за п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 60000,00 грн. - основного боргу, пені в сумі 328,52 грн. та 30 % річних - 353,43 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Згідно платіжного доручення № 10523 від 23.12.2011 р. позивачем сплачено судовий збір в сумі 56460,00 грн., тобто 60 розмірів мінімальних заробітних плат, що відповідало умовам чинного законодавства на момент звернення з позовом до суду.

В процесі вирішення спору позивач зменшив позовні вимоги до суми 2429747,20 грн., з якої підлягає сплата судового збору в розмірі 2% ціни позову в сумі 48594,94 грн.

За таких обставин, позивачу з Державного бюджету України слід повернути надлишок сплаченого судового збору в сумі 7865,06 грн. (56460,00 грн. - 48594,94 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче торгівельне підприємство "НЕП" (12433, Житомирська область, Житомирський район, с. Лука, вул. Л. Костенко,27, ідентифікаційний код 33231411)

на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, код 25412361)

- 2320558,93 грн. - основного боргу;

- 11414,23 грн. пені

- 22092,09 грн. - 30% річних.

- 47381,30 грн судового збору

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн. основного боргу за п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 60000,00 грн. - основного боргу, пені в сумі 328,52 грн. та 30 % річних - 353,43 грн.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, код 25412361) з Державного бюджету України надлишок сплаченого згідно платіжного доручення № 10523 від 23.12.2011 р. судового збору в сумі 7865,06 грн.

Рішення господарського суду вступає в законну силу в порядку ст. 85 ГПК України.

СуддяСікорська Н.А.

Повне рішення складено 20 лютого 2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.).