Рішення № 24794159, 16.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" лютого 2012 р.Справа № 16/5007/152/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. від 26.09.11р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" (м.Житомир)

про стягнення 142260,48 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 142260,48грн., з яких 52176,76 грн. вартості не поверненого із зберігання майна, 88090,37 грн. пені, 927,14 грн. 3% річних, 1066,21 грн. інфляційних нарахувань.

Заявою від 02.02.12р. № UL-2/1 позивач уточнив позовні вимоги, зменшивши їх, просив стягнути на свою користь з відповідача 131406,20 грн., з яких 43176,76 грн. вартості не поверненого із зберігання майна, 86236,09 грн. пені, 927,14 грн. 3% річних, 1066,21 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.02.12р. № UL-2/1, а також зазначив, що відповідачем сплачено основний борг в сумі 9000,00 грн.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.110).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.09р. між сторонами було укладено договір № V.02.09/11-ИМС1 (далі-договір 1) (а.с.87-92).

Відповідно до пп.1.1 договору 1, продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця обладнання системи КАN-therm та додаткове обладнання (далі-товар) на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченому цим договором та додатками до нього.

Згідно з пп.1.2 договору 1, покупець зобов'язався на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченому в цим договором, прийняти у власність товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пп.4.3 договору 1, покупець купляє товари за договірними цінами, з урахуванням знижок, визначених у карті знижок - яка є додатком № 2 до цього договору, які визначаються згідно каталожних цін ТОВ "КАН" в євро (каталог, що є невід'ємним додатком № 1 до цього договору і затвердження сторонами не потребує).

Розрахунок на Товар системи КАN-therm та додаткове обладнання проводиться в гривнях за комерційним курсом що визначається продавцем.

02.03.09р. між сторонами було укладено договір відповідального зберігання № V.02.09/1-ИМС1 (далі-договір 2) (а.с.11-13).

Відповідно до пп.1.1 договору 2, в порядку та на умовах, визначених цим договором, за товаро-супровідними документами (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, тощо), які є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно згідно каталогу продукції КАN (далі - товар, або майно) визначені в кожному товаро-супровідному документі, загальною вартістю визначеною в такому кожному товаро-супровідному документі.

Згідно пп.1.2 договору 2, відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

Відповідно до пп.2.5 договору 2, зберігач має право здійснювати продаж майна поклажодавця третім особам. У випадку реалізації такого майна поклажодавця третім особам, зберігач протягом одного дня надсилає письмове повідомлення поклажодавцеві із зазначенням переліку майна, його кількості. Після отримання такого повідомлення поклажодавець надає зберігачеві для оплати рахунок-фактуру, і у подальших взаємовідносинах щодо реалізованого зберігачем майна, сторони керуються умовами договору № V.02.09/11-ИМС1 від 27.02.09р. та додатків до такого договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом березня, травня-жовтня 2009р., березня-травня, вересня-жовтня 2010р. на виконання укладеного між сторонами договору № V.02.09/1-ИМС1 від 02.03.09р. передав відповідачу на зберігання майно на загальну вартість 561415,27 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними на відповідальне зберігання, довіреностями за вказаний період та Актами прийому-передачі товару на відповідальне зберігання (а.с.14-57).

Відповідно до пп.2.1.4 договору 2, зберігач зобов'язався повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Згідно з пп.2.1.5 договору 2, зберігач зобов'язався щомісяця, не пізніше третього числа, проводити, за обов'язкової участі представника поклажодавця, інвентаризацію майна переданого поклажодавцем на зберігання. За результатами такої інвентаризації оформлюється відповідний Акт який підписується виконавцями та затверджується сторонами.

Відповідно до пп.3.1.2 договору 2, поклажодавець зобов'язався забрати у зберігача майно до закінчення строку цього договору.

Згідно з пп.3.2 договору 2, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 13.07.11р. № DUН/07-13-03, в якому зазначено про те, що станом на 01.07.11р. у відповідача на зберіганні знаходиться майно, що належить позивачу на загальну суму 5819,76 грн., у зв'язку з чим позивач просив протягом п'яти днів від дати отримання цієї вимоги повернути отримане відповідачем на зберігання майно на склад позивача за вказаною адресою (а.с.81).

Даний лист був отриманий відповідачем 18.07.11р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.83).

Відповідач лист від 13.07.11р. № DUН/07-13-03 залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до пп.4.3 договору 2, у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.

На підставі цього позивачем було нараховано відповідачу неустойку в сумі 2793,49 грн. (а.с.113).

16.02.11р. сторонами було проведено інвентаризацію цінностей, що знаходились на відповідальному зберіганні у ПП "Компанія "Теплий Дім", внаслідок чого було встановлено відсутність певної кількості майна у зберігача.

За результатами проведення даної інвентаризації сторонами було складено та підписано відповідний Акт (а.с.79,80).

Відповідно до пп.2.6 договору 2, якщо за результатами проведено інвентаризації буде встановлено, що зберігач здійснив продаж майна поклажодавця третім особам, та не надав передбачене пп.2.5 цього договору повідомлення, або виявлено недостачу майна, то поклажодавець надає зберігачеві для оплати такого майна рахунок-фактуру і зберігач зобов'язаний його оплатити протягом трьох днів, і у подальших взаємовідносинах щодо такого майна, сторони керуються умовами договору № V.02.09/11-ИМС1 від 27.02.09р. та додатків до такого договору.

На підставі пп.2.6 договору 2, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 0000028276 від 09.03.11р. на суму 46357,00 грн., який він мав сплатити не пізніше 11.03.11р. (а.с.74,75).

Згідно пп.8.3 договору 1, в разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує пеню в розмірі одного відсотка від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення. А також має сплатити повну вартість отриманого, але не оплаченого вчасно товару, якщо такий товар поставлений зі знижкою від цін вказаних в каталозі. При цьому продавець надає покупцеві для оплати новий рахунок-фактуру, в якому ціни вказуються в гривні на дату виписки такого нового рахунку-фактури з додержанням умов встановлення ціни згідно пп.4.3 цього договору.

На підставі умов даного договору позивачем було нараховано пеню у розмірі 83442,60 грн. (а.с.115).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 927,14 грн. та 1066,21 грн. (а.с.115,116).

Розрахунки обгрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Таким чином, згідно даних позивача, станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 52176,76 грн.

З довідки від 07.02.12р. (а.с.119) позивача вбачається, що відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 9000,00 грн., з яких 2000,00 грн. сплачено до подачі позову, 7000,00 грн. - після подачі позову, що також підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок по рахунку (а.с.123-136).

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1 ст.938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в наступній сумі - з відповідача стягується на користь позивача 43176,76 грн. вартості не поверненого із зберігання майна, 86236,09 грн. пені, 927,14грн. 3% річних, 1066,21грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 2000,00 грн. заборгованості, сплаченої відповідачем до подачі позову відмовити.

В частині стягнення 7000,00 грн. заборгованості, сплаченої відповідачем після подачі позову, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Теплий дім", 10030, м.Житомир, вул.Київська 73, кв.21, ідентифікаційний код 35954716:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАН", 04176, м.Київ, вул.Електриків 26, ідентифікаційний код 30677272 - 43176,76 грн. вартості не поверненого із зберігання майна, 86236,09 грн. пені, 927,14грн. 3% річних, 1066,21грн. інфляційних нарахувань та 2768,11 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 2000,00 грн., сплачених відповідачем до подачі позову, у позові відмовити.

4. В частині стягнення 7000,00 грн., сплачених відповідачем після подачі позову, провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.12р.

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).