Рішення № 24793857, 14.06.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2012 р. Справа 14/47/2012/5003

за позовом: компанії "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) (офіс 10010, 456-458 стренд, Лондон, Велика Британія; Київ-1, а/с В-467)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" (22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80)

про стягнення заборгованості 1445280 дол. США за договором позики №05-11/2010 від 05.11.2010 р.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 17.01.2012 р., паспорт серії МС НОМЕР_1 виданий Тернопільським МУ УМВС України в тернопільській області 11.03.1998 р.;

відповідача: Ігнатов Г.І., директор, паспорт серії АА НОМЕР_2 виданий Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 28.01.1998 р.,

ВСТАНОВИВ :

Компанія "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" заборгованості в сумі 1445280 доларів США, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору позики №05-11/2010 від 05.11.2010 р.

Одночасно до позовної заяви позивачем було додано заяву від 21.05.2012 р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зокрема на майновий комплекс Турбівського цукрового заводу, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів та решту рухомого і нерухомого майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.05.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/47/2012/5003 та призначено до розгляду на 14.06.2012 року. Також ухвалою суду від 14.06.2012 р. відмовлено у задоволенні заяви компанії "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) про вжиття заходів до забезпечення позову.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні (14.06.2012 року) представником відповідача до суду подано заяву від 14.06.2012 року (вх. № 08-46/6906/12 від 14.06.2012 року), в якій останній зазначив про визнання заявленої компанією "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) заборгованості згідно договору позики №05-11/2010 від 05.11.2010 р. в повному обсязі в сумі 1445280 доларів США.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову компанії "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) до товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" про стягнення заборгованості в сумі 1445280 доларів США, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору позики №05-11/2010 від 05.11.2010 р., суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 1445280 доларів США заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.11.2010 р. між компанією "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) та товариством з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" було укладено договір позики №05-11/2010 (а.с. 6-8).

П. 1.1 Договору передбачено, що кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідачу) позику в розмірі 3000000 (три мільйона) доларів США.

Відповідно до п. 1.2 Договору позика переводиться кредитором на банківський рахунок позичальника зазначений у п.10 Договору траншем у строк до 30 листопада 2011 року, після отримання реєстраційного свідоцтва Національного Банку України.

Згідно із п. 1.3 Договору позика надається позичальнику на умовах зворотності, платності та цільового використання.

Розмір виплат за користування позикою (за встановленою договором процентною ставкою, у тому числі в разі плаваючої процентної ставки, з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації Договору (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору позичальник зобов'язується повернути отриману позику і проценти за користування нею до 30.11.2013 р.

Погашення позики здійснюється в тій валюті, в якій було її отримано шляхом безготівкового перерахування обумовленої суми на рахунок кредитора одночасно з поверненням основної суми (п. 2.3 Договору).

Згідно із п. 4.2.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредитору суму фактично наданої позики в строки, зазначені в п. 2.1. Договору.

20.12.2011 р. між компанією "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) та товариством з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" було укладено договір про зміни до договору позики №05-11/2010 від 05.11.2010 р. (а.с. 9).

Вказаним договором сторони доповнили договір позики № 05-11/2010 від 05.11.2010 р. пунктом 2.5 виклавши його в наступній редакції: "кредитор вправі в будь-який час вимагати дострокового погашення позики, повідомивши про це позичальника письмово не менш ніж за 30 календарних днів до дати такого дострокового погашення". Інші мови договору позики № 05-11/2010 від 05.11.2010 р. залишено без змін.

Протягом строку дії договору позики на поточний рахунок позичальника кредитором було перераховано 1445280 доларів США, про що свідчить лист АТ "БМ Банк" №24-1/550бм від 18.05.2012 р. (а.с. 10).

30.03.2012 р. на адресу відповідача направлено повідомлення про дострокове витребування позики, яку відповідач отримав 06.04.2012 р. (а.с. 11). Вказаним повідомлення позивач вимагав від відповідача достроково погасити суму боргу яка скаладає 1445380 доларів США в строк до 07.05.2012 р. Однак відповіді від останнього позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем розрахунків згідно умов договору позики № 05-11/2010 від 05.11.2010 р. в строки, обумовлені п. 2.5 договору про зміни до договору позики № 05-11/2010 від 05.11.2010 р. в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за договором позики до суду.

Крім того, про наявність заборгованості на день розгляду справи свідчить обопільно підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 14.06.2012 р.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в п. 2.5 Договору про зміни до договору позики № 05-11/2010 від 05.11.2010 р. сторони передбачили, що кредитор вправі в будь-який час вимагати дострокового погашення позики, повідомивши про це позичальника письмово не менш ніж за 30 календарних днів до дати такого дострокового погашення. При цьому матеріалами справи (а.с. 11) підтверджено наявність звернення позивача з вимогою про повернення відповідачем коштів у визначений додатковим договором строк.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 1445280 доларів США правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду від 30.05.2012 р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред'явлений позов визнав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" (22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80, ідентифікаційний код 36522803, п/р 2600201032369 в АТ "БМ Банк", м. Київ, МФО 380913) на користь компанії "НЬЮАРК МАРКЕТІНГ ЛЛП" (NEWARK MARKETING LLP) (реєстраційний №ОС 334179, офіс 10010, 456-458 стренд, Лондон, рах. LV 32 МULT 1010121030010 в АS SMP Bank, Riga, Latvia, SWIFT MULTLV2X) заборгованість в сумі 1445280 (один мільйон чотириста сорок п"ять тисяч двісті вісімдесят) доларів США, 64380 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 червня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (офіс 10010, 456-458 стренд, Лондон, Велика Британія; Київ-1, а/с В-467, Петрова І.І.)

4 - відповідачу (22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80)