Рішення № 24793678, 11.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2012Справа №5002-6/1446-2012

11 червня 2012 року справа №5002-6/1446-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін банк», м. Іллічівськ Одеської області,

до відповідачів:

1. фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь,

2. Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод», с. Проліски Київської області,

про визнання договору частково недійсним

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №77 від 12.11.2010

Від відповідачів:

1. фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представник, довіреність від 21.10.2009

2. Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» - ОСОБА_4, представник, довіреність від 08.06.2012

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Марфін банк» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» про:

- визнання договору застави №1244/08 від 15.08.2008, який був укладений між Приватним акціонерним товариством «Бориспільський автозавод» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 недійсним в частині передачі підприємцем ОСОБА_2 в заставу ПАТ «Бориспільський автозавод» транспортних засобів БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_4 НОМЕР_5; БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_6 НОМЕР_7; БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_14, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_8 НОМЕР_7; БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_13, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_9 НОМЕР_10; БАЗ 079.23 Еталон, 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_11 НОМЕР_12;

- виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про заставу транспортних засобів: автобусу БАЗ А079.14 «Еталон», номер об'єкта НОМЕР_6, автобусу БАЗ А079.14 «Еталон», номер об'єкта НОМЕР_9, автобусу БАЗ А079.14 «Еталон», номер об'єкта НОМЕР_4, автобус БАЗ А079.14 «Еталон», номер об'єкта НОМЕР_8, автобус БАЗ А079.23 (не регул), номер об'єкта НОМЕР_15, підстава обтяження договір застави в забезпечення договору комісії №05-К/1/08, 1244/08 від 15.08.2008, обтяжував: Закрите акціонерне товариство «Бориспільський автозавод», код: 31936646.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір застави №1244/08 від 15.08.2008 в забезпечення договору комісії №05-К/1/08, укладений між відповідачами є недійсним в частині передачі в заставу вказаних автотранспортних засобів, оскільки підприємцем ОСОБА_2 передано в забезпечення зобов'язань перед ПАТ «Бориспільський автозавод» майно, яке вже перебувало в заставі ПАТ «Марфін банк» на підставі договорів застави №346-СS, №347-СS, №348-СS, №349-СS, №350-СS. Це є порушенням пункту 1.13 вказаних договорів та положення статті 588 Цивільного кодексу України і статті 18 Закону України «Про заставу». Посилаючись на частину 2 статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» просить виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №8 про заставу вказаних транспортних засобів.

Відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 позов визнала повністю, у відзиві на позовну заяву зазначила, що вимоги банку є обґрунтованими та заснованими на приписах статті 588 Цивільного кодексу України та статті 18 Закону України «Про заставу».

Відповідач ПАТ «Бориспільський автозавод» заявив про застосування позовної давності, посилаючись на те, що запис про обтяження транспортних засобів на підставі оспорюваного договору зареєстровано 08.09.2008, а оскільки ці відомості є відкритими, позивач мав довідатися про договір застави з моменту включення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Це виключає необізнаність позивача відносно застави, яка є предметом даного договору, але з позовом до суду позивач звернувся лише в травні 2012 року, тобто після спливу позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

12.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (нині - Публічне акціонерне товариство «Марфін банк» (банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитні договори № 144/S, 145/S, 146/S, 147/S, 148/S, (далі - кредитні договори, т.1, а.с.14-21, 27-34, 40-48, 54-61, 67-74).

Згідно умов договорів банк зобов'язується надати позичальнику кредити у вигляді непоновлюваної кредитної лінії з 12.02.2008 і терміном погашення по 10.02.2012 включно на придбання автобусів.

Додатковими угодами №3 до кредитних договорів від 09.02.2012 термін погашення продовжено до 25.07.2015.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитних договорів від 12.02.2008 та додаткових угод до них, 12.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (заставодержатель) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (заставодавець) укладено договори застави транспортного засобу №346-СS, №347-СS, №348-СS, №349-СS, №350-СS (далі -договори застави, т.1, а.с.22-26, 35-39, 49-53, 62-66, 75-79).

Предметом даних договорів є надання заставодавцем в заставу транспортних засобів, опис яких зазначений в пунктах 1.6 договорів, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою одержати задоволення за рахунок переданого в заставу транспортного засобу переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Відповідно пункту 1.13 договорів застави з моменту набрання чинності цими договорами, заставодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет застави, або іншим чином розпоряджатися ним, тільки за попередньою письмовою згодою заставодержателя. Наступні передачі в заставу автотранспорту, зазначеного в пунктах 1.6 даних договорів в період дії цих договорів та всіх додаткових угод до них забороняються.

13.02.2008 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі - реєстр) внесено запис про обтяження вказаного заставного майна за №6583591, 6583754, 6583859, 6583993, 6584066, до якого 29.03.2012 внесено зміни у зв'язку з продовженням строку виконання зобов'язання, що випливають з кредитних договорів (т.1, а.с.87-91).

15 серпня 2008 року між ЗАТ «Бориспільський автозавод» (нині - ПАТ «Бориспільський автозавод») та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір застави, предметом якого є, в тому числі і вказані транспортні засоби (т.1, а.с.82-86).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №35258291 від 15.03.2012, отриманого банком за електронною заявою, встановлено існування наступної застави транспортних засобів (запис 8), яка зареєстрована 08.09.2008 на підставі договору застави №1244/08 від 15.08.2008 в забезпечення договору комісії №05-К/1/08, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Бориспільський автозавод» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 Тобто, підприємцем ОСОБА_2 передано в забезпечення зобов'язань перед ПАТ «Бориспільський автозавод» майно, яке вже перебувало в заставі ПАТ «Марфін банк» на підставі договорів застави.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 215 Цивільного України визначені підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач недійсність договору застави №1244/08 від 15.08.2008, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Бориспільський автозавод» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 пов'язує із порушенням підприємцем ОСОБА_2 пункту 1.13 договорів застави та положення статті 588 Цивільного кодексу України і статті 18 Закону України «Про заставу».

Відповідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором (стаття 586 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 588 Цивільного кодексу України наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

Суб'єктивне право заставодавця на перезаставу існує, якщо це не заборонено попереднім договором застави або законом (ч. 1 ст. 588 ЦК, ч. 1 ст. 18 Закону «Про заставу»). Виняток з наведеного правила, встановлений законом, випливає з аналізу частини другої статті 10 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Згідно зазначеної норми у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Таким чином, якщо у договорі застави рухомого майна навіть і була заборона щодо передачі даного майна в наступну заставу, остання не є чинною і не унеможливлює перезаставу, якщо відомості про обтяження майна заставою не були внесені до реєстру.

Із записів в реєстрі вбачається, що застава вищезазначених транспортних засобів на підставі договорів застави від 12.02.2008, укладених між позивачем та підприємцем ОСОБА_2 є попередньою по відношенню до застави того ж транспорту по договору застави №1244/08 від 15.08.2008, укладеному між відповідачами.

Пунктом 1.13 договорів застави від 12.02.2008 встановлено заборону на наступні передачі в заставу автотранспорту, зазначеного в пунктах 1.6 даних договорів в період дії цих договорів та всіх додаткових угод до них.

Відомості про обтяження майна заставою 13.02.2008 були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем пункту 1.13 договорів застави від 12.02.2008, положень статті 588 Цивільного кодексу України, як на підставу визнання договору застави №1244/08 від 15.08.2008 недійсним є обґрунтованим, а відтак вимога про визнання договору недійсним підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про заставу транспортних засобів, суд виходить з того, що у відповідності зі статтею 5 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Позивач вільний у виборі способу захисту свого цивільного права, однак вибраний ним спосіб захисту має бути передбачений договором або законом.

Обраний же позивачем такий спосіб захисту свого права, як виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна законом не передбачено.

Частина друга статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог взагалі не містить вказівки на вчинення будь-яких дій за рішенням суду.

Невірно обраний позивачем спосіб захисту свого права тягне за собою відмову у задоволенні в цій частині позову, оскільки права, свободи чи інтереси позивача у обраний ним спосіб захисту не підлягають.

Не підлягає задоволенню і заява представника ПАТ «Бориспільський автозавод» ОСОБА_4 про застосування позовної давності. У своїй заяві представник відповідача початок перебігу позовної давності пов'язує з моментом реєстрації обтяжень автотранспортних засобів в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08.09.2008. Вважає, що реєстрація обтяжень зводиться до реалізації принципу публічності цих обтяжень, а тому наявність в реєстрі даних про обтяження відповідних транспортних засобів виключає необізнаність позивача відносно застави, яка є предметом спірного договору.

Суд виходить з того, що відповідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як стверджує представник позивача ОСОБА_1, інформацію про існування наступної застави майна було отримано позивачем за електронною заявою у зв'язку із укладенням додаткових угод до кредитних договорів та договорів застави, яке було викликане зміною найменування банку. Оскільки, діючим законодавством на заставодавця не покладено обов'язку постійно відслідковувати зміни у реєстрі, у суду відсутні підстави вважати, що позивач про існування наступної застави мав довідатися одразу після внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. А відтак і нема підстав для застосування позовної давності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в сумі 1 073,00 грн., судом покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 11 червня 2012 року.

Повне рішення складено 15 червня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати укладений 15.08.2008 між Приватним акціонерним товариством «Бориспільський автозавод» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договір застави №1244/08 в частині передачі фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в заставу ПАТ «Бориспільський автозавод» транспортних засобів БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_4 НОМЕР_5; БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_6 НОМЕР_7; БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_14, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_8 НОМЕР_7; БАЗ А079.14, 2008 року випуску, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_13, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_9 НОМЕР_10; БАЗ 079.23 Еталон, 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_11 НОМЕР_12 недійсним.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» суму 268,25 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» суму 268,25 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Шкуро В.М.