Рішення № 24755964, 12.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

12.06.2012Справа №5002-28/983-2012

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал Естейт», м.Сімферополь.

До відповідача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі Філії «Кримське Центральне відділення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Сімферополь.

Про визнання договору недійсним.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Ткаченко Р.О. - генеральний директор, ОСОБА_2 - представник, довіреність від 01.02.2012.

Від відповідача - ОСОБА_3 - представник, довіреність від 21.02.2012 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Реал Естейт» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Кримське Центральне відділення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним кредитний договір № 61-2007 від 09.10.2007 року, укладений між Філією «Кримське Центральне відділення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Реал Естейт».

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст. 1056-1 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що у відповідності до зазначеної статті розмір фіксованої відсоткової ставки повинен бути незмінним протягом всього строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, умови договору відносно права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку з 16% до 30%, є нікчемними.

26.04.2012 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що кредитний договір № 61-2007 укладено 09.10.2007 року, а ст. 1056-1 Цивільного кодексу України була доповнена та набрала чинності лише 10.01.2009 року, тобто після укладання кредитного договору.

28.05.2012 відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що під час укладання спірного договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо відсоткової ставки у розмірі 16%.

Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

09.10.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого виступає Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Реал Естейт» (позичальник) укладено кредитний договір № 61-2007 (а. с. 12-18).

У зазначеному договорі застосовуються наступні терміни, зокрема, «відсотки за користування кредитом» - плата, яка встановлюється банком за користування кредитом, та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором (п. 1.3 договору), а також «відсотки за неправомірне користування кредитом» - плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення, та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором. При сплаті відсотків за неправомірне користування кредитом відсотки за користування кредитом не сплачуються (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 9 976 275,00 грн. на умовах, передбачених цим договором.

Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 07 жовтня 2010 року. Повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до встановленого графіку. Уразі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.4 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту (п. 2.2 договору).

Кредит надається з наступним цільовим призначенням: на придбання транспортних засобів (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16 відсотків річних.

Згідно з п. 3.5 договору, у випадку порушення постачальником встановленого п. 2.2 цього договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 30% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п. 3.3, 3.4 цього договору.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним (у тому числі і відсотках за неправомірне користування кредитом), сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

- в другу чергу сплаті підлягають нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом ;

- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим договором.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Відповідно до п. 4.2.2 договору, позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (п. 6.1 договору).

30.06.2009 між сторонами укладено договір про внесення змін № 3/61-2007 до кредитного договору № 61-2007 від 09.10.2007 (а. с. 111), відповідно до якого, зокрема, п. 2.2 договору викладено у наступній редакції: «Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 07 жовтня 2010 року. Повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до встановленого графіку». Також, в іншій редакції викладено п. 3.2 договору, а саме: «відсотки за користування кредитом за період з 01 червня 2009р. по 31 грудня 2009р. сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 20% річних; починаючи з 01 квітня 2010р. - 22% річних.

20.08.2010 між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 4/61-2007 до кредитного договору № 61-2007 від 09.10.2007 (а. с. 113), відповідно до якого п. 2.1 договору викладено у наступній редакції: «Банк надає позичальнику кредит у сумі 73 221 088,66 грн. на умовах, передбачених цим договором»; п. 2.3 договору у наступній редакції: «Кредит надається з наступним цільовим призначенням: на придбання автотранспорту та фінансування пайової участі в будівництві бізнес-центру за договором № 040810 від 05.06.2010р.

Також, внесено зміни в п. 2.2 кредитного договору № 61-2007 від 09.10.2007р. та викладено його в наступній редакції: «Кінцевий термін повернення кредиту - до 01.07.2015 року. Погашення основної суми боргу відбувається щоквартально рівними частинами за встановленим графіком».

Крім того, п. 3.2, 3.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: «3.2 Процент за користування кредитом, починаючи з 20 серпня 2010р., нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17 відсотків річних.

3.4 Відсотки нараховуються банком щомісячно з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по передостанній робочий день поточного місяця, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 цього договору.

Проценти за серпень 2010р, нараховуються банком: 20.08.2010р. за період з 30.07.2010р. по 19.08.2010р. включно, та сплачуються позичальником в день їх нарахування, та 31.08.2010р. - з 20.08.2010р. по 30.08.2010р. включно.

Проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого звітного кварталу.

Сплата нарахованих процентів в перші два роки з дати укладання цього договору про внесення змін та доповнень відбувається щоквартально згідно графіку:

- протягом ІІІ кварталу 2010р. - не менше 30% від нарахованих за ІІІ квартал 2010 року;

- протягом IV кварталу 2010р. - не менше 50% від нарахованих за IV квартал 2010 року;

- протягом І кварталу 2011р. - не менше 70% від нарахованих за І квартал 2011 року;

- протягом IІ кварталу 2011р. - не менше 90% від нарахованих за IІ квартал 2011 року;

- протягом ІІІ кварталу 2011р. - не менше 110% від нарахованих за ІІІ квартал 2011 року;

- протягом IV кварталу 2011р. - не менше 130% від нарахованих за IV квартал 2011 року;

- протягом І кварталу 2012р. - не менше 150% від нарахованих за І квартал 2012 року;

- протягом IІ кварталу 2012р. - не менше 170% від нарахованих за IІ квартал 2012 року.

Відповідно до зазначеного договору про внесення змін та доповнень, змінено редакцію п. 3.5 договору, а саме: «У випадку порушення постачальником встановленого п. 2.2 цього договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 25% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п. 3.3, 3.4 цього договору.

17.12.2010 між сторонами також укладено договір про внесення змін та доповнень № 7/61-2007 до кредитного договору № 61-2007 від 09.10.2007 (а. с. 19), відповідно до якого викладено п. 4.2.9 договору в іншій редакції.

Позивач просить визнати кредитний договір № 61-2007 від 09.10.2007 недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивач посилається на те, що встановлена п.п. 1.3, 1.4, 3.2, 3.5 договору відсоткова ставка, як єдина умова про відсоток за кредитом та його ціні, є нікчемною умовою договору з моменту його укладання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як на підставу для задоволення позову, позивач посилається на положення ст. 10561 ЦК України, відповідно до якої, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Також позивач посилається на положення ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Проте, суд не приймає посилання позивача на вказані норми ст. 10561 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» як на підставу для визнання саме спірного договору недійсним, у зв'язку з тим, що ці норми доповнені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» 12 грудня 2008 року N 661-VI.

При цьому, ст. 10561 ЦК України змінювалась, зокрема, відповідно до Законів України від 21.01.2010 р. N 1822-VI та від 22.09.2011 р. N 3795-VI.

У свою чергу, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В Рішення від 9 лютого 1999 року у справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний суд зазначив, що Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, в силу ст. 58 Конституції України, положення ст. 10561 ЦК України та ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Позивач посилається на те, що договором про внесення змін та доповнень № 4/61-2007 від 20.08.2010р. викладено в іншій редакції кредитний договір № 61-2007 від 09.10.2007р., що призвело до того, що кредитний договір містить умови, які прямо передбачають можливість односторонньої зміни банком у будь-який час відсоткової ставки в порушення ч. 3 ст. 10561 ЦК України, яка передбачає не лише можливість односторонньої зміни відсоткової ставки, але й нікчемність умов кредитного договору про право банку такої зміни.

Проте, суд не приймає зазначені доводи відповідача, а також доводи відносно односторонньої зміни банком відсоткової ставки за спірним договором, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що протягом дії кредитного договору № 61-2007 від 09.10.2007, між сторонами було укладено договори про внесення змін, якими неодноразово змінювалася відсоткова ставка за кредитом, а саме: з 16% до 22%, а також, продовжувався строк дії кредитного договору з 07.10.2010р. до 01.07.2015р.

При цьому, як пояснив відповідач, всі договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору були укладені на підставі клопотань позивача, що також підтверджується, зокрема, протоколом № 6/3 збору учасників ТОВ фірми «Реал Естейт» (а. с. 112), в якому вирішено ТОВ «Реал Естейт» клопотати перед відповідачем про: 1) збільшення ліміту діючого кредитного договору « 61-2007 від 29.10.2007 до 73 221 088,66 грн.; 2) зміну графіку та продовження строку погашення кредитної заборгованості відповідно кредитного договору № 61-2007 до 01.07.2015р.; 3) зниження відсоткової ставки за користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору № 61-2007 від 29.10.2007 до 17% річних.

Як свідчать матеріали справи, умови договору про внесення змін та доповнень № 4/61-2007 від 20.08.2010р. повністю співпадають з рішеннями учасників ТОВ фірми «Реал Естейт», зафіксованими у протоколі № 6/3 збору учасників ТОВ фірми «Реал Естейт» від 26.07.2011р.

При цьому, з протоколу № 6/3 збору учасників ТОВ фірми «Реал Естейт» вбачається, що прийняті рішення (які втілені також в умовах договору про внесення змін та доповнень № 4/61-2007 від 20.08.2010р.) обґрунтовані утворенням у позивача кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, су дійшов висновку про те, що намагаючись відстрочити виконання боргових зобов'язань перед банком, позивач використав своє право, закріплене в ст. 627 ЦК України, на зміну умов договору в зручній для нього редакції.

Крім того, суд враховує, що спірний договір та договори про внесення до нього змін не містять у собі чітких положень про право банку змінювати розмір процентів за договором в односторонньому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, безпідставними та необґрунтованими доводи позивача щодо нікчемності умов кредитного договору № 61-2007 від 09.10.2007р.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Проте позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для їх задоволення відсутні.

Судом встановлено, що позивачем сплачено суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сума у розмірі 27,00 грн. підлягає поверненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Реал Естейт» (код ЄДРПО України 31447025) з Державного бюджету зайво сплачений платіжним дорученням № 73 від 23.03.2012р. судовий збір у розмірі 27,00 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 12.06.2012р.

Повне рішення складено - 18.06.2012р.

Суддя Лукачов С.О.