Ухвала суду № 24792425, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9136/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, товариства з обмеженою відповідальністю «Орміс-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орміс-Україна»(далі Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003692302 від 17 червня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2011 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з урахуванням уточнених позовних вимог до ДПІ, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003692302 від 17 червня 2011 року, яким збільшену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 190 316 грн. 25 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 жовтня 2011 року позов Товариству задовольнив частково.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що укладені між Товариством та контрагентами договори є нікчемними у відповідності до Цивільного кодексу України, а тому формування податкового кредиту суперечить нормам податкового законодавства.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що ДПІ нараховані податкові зобов'язання не відповідають дійсності та чинному законодавству, оскільки позивач дотримано податкового законодавства в частині документального оформлення зв'язку послуг, що ним передбачаються та господарської діяльності позивача.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалі справи вбачається, що 17 червня 2011 року відповідачем згідно з підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003692302, яким за порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97) позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 190 316 грн. 25 коп. у тому числі 152 253 грн. основного платежу та 38 063 грн. 25 коп. штрафу.

Дане повідомлення-рішення прийнято за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Орміс-Україна" по взаємовідносинам з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп" в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за липень, серпень 2010 р., оформленої актом від 03.06.2011р. №1312/23-02/33400036.

Згідно з вказаним актом, зміст виявлених порушень полягає у тому, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту з ПДВ у липні, серпні 2010 року суму в розмірі 152 253 грн. по господарським операціям з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп", оскільки пославшись на частини 1, 3, 5 статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного Кодексу, відповідач вважає правочини нікчемними, а виписані ними податкові накладні недійсними.

Такий висновок відповідача ґрунтується на висновках транзитних актів перевірок ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп", а також ТОВ "Е-Восток Україна" та ТОВ "Елфра Дисплей", згідно з якими податковим органом не встановлено наявність необхідних для здійснення господарської діяльності трудових і матеріальних ресурсів, виробничого обладнання, складських і торгівельних приміщень, транспорту і торгівельного обладнання, сировини та інше, що, на думку перевіряючих, вказує про відсутність поставок і укладення угод без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та надання податкової вигоди третім особам.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій та випливають з процедури формування платником ПДВ свого податкового кредиту, яка була врегульована Законом №168/97.

Задовольняючи частково суд першої інстанції виходив з того, що досліджені докази підтверджують наведені позивачем обставини і вказують на правомірність визначення ним спірного податкового кредиту з ПДВ у сумі 42 364 грн. 44 коп. по операціям з ТОВ "Алвіга-К" у липні 2010 року, що не спростовано відповідачем, а тому оскаржуване ДПІ повідомлення-рішення №0003692302 від 17 червня 2011 року слід скасувати в частині здійсненого податкового нарахування у сумі 52 955 грн. 55 коп., у тому числі 42364 грн. 44 коп. основного платежу та 10 591 грн. 11 коп. штрафу.

В решті, нараховане відповідачем податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, суд не знайшов підстав для скасування повідомлення-рішення в цій частині, оскільки матеріалами справи не підтверджується правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту в липні, серпні 2010 року по операціям з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Юніфон Груп".

Колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пункту 1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункту 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (підпункту 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем включено в липні, серпні 2010 року до податкового кредиту з ПДВ податок у сумі 171 394 грн. 44 коп., нарахований у складі вартості придбання товарів і робіт (послуг) у ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юніфон Груп" на загальну суму 1 028 367 грн. 08 коп.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано договори з ТОВ "Ітера Плюс", ТОВ "Алвіга-К", ТОВ "Юні фон Груп" і складені на їх виконання первинні облікові документи, а також документи, що підтверджують зв'язок придбаних товарів і робіт з господарською діяльністю позивача.

Як встановлено судом, що наявні у справі договір купівлі-продажу від 17 червня 2010 року №4 між позивачем (Покупець) і ТОВ "Алвіга-К" (Продавець) та з огляду на відповідність виписаної ТОВ "Алвіга-К" податкової накладної від 01 липня 2010 року №339 вимогам підпунктам 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 і пункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97, позивач правомірно і відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону включив суму ПДВ у розмірі 42 364 грн. 44 коп. до податкового кредиту липня 2010 року.

У той же час, включення до податкового кредиту з ПДВ у липні та серпні 2010 року сум податку сплачених на користь ТОВ "Ітера Плюс" у розмірі 76000 грн. та ТОВ "Юніфон Груп" у розмірі 53000 грн., відповідно, суд вважає безпідставним з огляду на відсутність у справі доказів, які б прямо і достовірно підтверджували подальше використання послуг з аналізу ринку ручного інструменту та розробки оптимального асортименту продукції, що реалізовуватиметься, в оподатковуваних ПДВ операціях, що передбачено підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 встановлено, що якщо платник ПДВ придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу положень підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97 випливає, що законодавчою передумовою для віднесення сум нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного періоду є не лише пов'язаність витрат з господарською діяльністю платника, а й призначення товарів, робіт (послуг), що придбаваються платником ПДВ, для використання саме в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності платника.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, товариства з обмеженою відповідальністю «Орміс-Україна»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.