Ухвала суду № 24792394, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/5099/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Бодюк В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -ДПІ або відповідач) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за позовом приватного підприємства «Фірма Зоя»(далі -ПП «Фірма Зоя»або позивач) до ДПІ, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс»(далі ТОВ «Побутсервіс») про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

27.02.2008 року ПП «Фірма Зоя»звернулось до Господарського суду Чернігівської області із позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000862320/0 від 18.02.2008 року на суму 202 702 грн., №0000872320/0 від 18.02.2008 року на суму 1 543 845 грн. та №0014151720/0 від 19.02.2008 року на суму 1 206 грн. 27 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно договору №б/н від 04 квітня 2006 року одним зі способів взаємних розрахунків між ПП "Фірма "Зоя" та ТОВ "Побутсервіс" за виконанні роботи був визначений вексельний розрахунок, що не суперечить нормам діючого законодавства. Всі умови вказаного договору позивачем та третьою особою виконано в повному обсязі. Всі витрати по сплаті податку на додану вартість підтверджені даними податкових накладних та включені в податкові декларації з податку на додану вартість. Отримані позивачем від третьої особи податкові накладні містять всі необхідні відомості, передбачені чинним законодавством. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних, виданих третьою особою, відповідачем в ході перевірки не встановлено.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року, позовні вимоги ПП «Фірма Зоя»задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Чернігові оскаржила їх в касаційному порядку.

Вищий Адміністративний суд України ухвалою від 14 вересня 2011 року постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року у даній справі скасував та направив матеріали справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанції при постановленні своїх рішень не використали висновок № 639ц проведеної в даній справі судово-економічної експертизи та не повідомили належним чином прокурора про дату, час та місце судового розгляду справи судом.

Разом з цим, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності проведення між позивачем та ТОВ «Побутсервіс»заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до протоколів, що не суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

Чернігівський окружний адміністративний суд, за наслідками перегляду надісланої справи на новий розгляд, постановою від 02 листопада 2011 року позов ПП «Фірма Зоя»задовольнив.

В апеляційній скарзі ДПІ зазначає, що позивач завищив валові витрати, оскільки при передачі векселів не несе ніяких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, ніяких товарів не оприбутковує, інших документів, що підтверджують витрати, задекларовані у р.04.13 декларацій на перевірку не надано та у бухгалтерському обліку підприємства не відображено, тобто в порушення пункту 5.1, підпунктів 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство завищило свої валові витрати на загальну суму 5 983 458 грн.

Також вказує, що оскільки поставка товарів від третьої особи не проводилось та отримання товарів та перерахування коштів за отримані товари не здійснювалось, а передача векселів не змінює суму податного кредиту та податкового зобов'язання підприємства, то в порушення пункту 4.8 статті 4, підпунктів 7.2.3. пункту 7.2., підпунктів 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач завищив податковий кредит на загальну суму 1 029 278 грн.

Крім того, позивачем не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб з вартості безоплатно отриманих товарів, а також суми знижки з ціни товарів, що перевищує звичайну.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено Акт № 119/23/22812081 від 08.02.2008 року (далі Акт).

Згідно Акту у період, за який було здійснено перевірку, ПП «Фірма «Зоя»здійснювало будівництво 9-ти поверхового будинку на 126 квартир серії ЧН-94 по вул. курсанта Єськова, 8-а в м.Чернігові та поставку новозбудованого житла фізичним особам (кінцеві споживачі), Чернігівській облдержадміністрації, ТОВ «Побутсервіс».

Розрахунки фізичних осіб за придбані квартири здійснювалися шляхом передачі позивачу простих векселів, емітованих ТОВ «Побутсервіс».

Відповідно до договору від 04.04.2006 року та додаткових угод до нього позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Побутсервіс»щодо фінансування та завершення будівництва згаданого будинку.

Повернення такого фінансування відбулося шляхом заліку зустрічних вимог, а саме: в рахунок повернення фінансування ПП «Фірма Зоя» було передано ТОВ «Побутсервіс»прості векселі, емітовані самим ТОВ «Побутсервіс», які було отримано від фізичних осіб (що підтверджується протоколами заліку зустрічних вимог та актами приймання-передачі векселів). При цьому ТОВ «Побутсервіс»було видано позивачу податкові накладні, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит.

За даними Акта, при перевірці контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 - ВР від 22.05.1997 року (далі - Закон № 283/97 -ВР), згідно яких підприємство завищило валові витрати за перевіряємий період на 5 983 458 грн.

Також встановлено порушення пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого підприємством було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 029 230 грн.

При перевірці правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу по особових рахунках працівників, повноти зарахування до складу місячного оподатковуваного доходу премій, виплат за лікарняними листами, додаткових виплат, надання матеріальних благ за рахунок коштів підприємства встановлено, що на порушення пункту 2.1 статті 2; абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4; пункту 7.1 статті 7; підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст.8; підпункту "а"пункту 19.2 статті19; підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІУ (далі Закон №889-ІУ), підприємством не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб з вартості безоплатно отриманих товарів, а також суми знижки з ціни товарів, що перевищує звичайну.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- від 18 лютого 2008 року № 0000862320/0, в якому ПП „Фірма „Зоя" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 168 918 грн. основного платежу та сумі 33 784 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 202 702 грн.;

- від 18 лютого 2008 року № 0000872320/0, в якому позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 1 029 230 грн. основного платежу та сумі 514 615 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1 543 845 грн.;

- від 19 лютого 2008 року № 0014151720/0, в якому визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 402 грн.09 коп. основного платежу та 804 грн.18 коп. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1206 грн.27 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПП «Фірма Зоя»виходив з того, що оскільки не було заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за досліджуваний період за цими фінансово-господарськими операціями, то не було порушень податкового законодавства України.

З даним висновком суду першої інстанції колегія погоджується з огляду на наступне.

Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону №168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з висновком № 639ц судово-економічної експертизи за матеріалами адміністративної справи № 11/104а від 29.10.2008 року, у ПП "Фірма "Зоя" відсутні підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум повернення проведеного фінансування за договором від 04.04.2006 року, одночасно підприємство має право на зменшення податкових зобов'язань та сум валових доходів і з огляду на це, не встановлено заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за досліджуваний період за цими фінансово-господарськими операціями, тобто і не було порушень Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішень на користь як платника податків так і контролюючого органів рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи те, що відповідачем не було доведено правомірність своїх дій, колегія вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000872320/0 від 18.02.2008 року на суму 1 543 845 грн., №0000862320/0 від 18.02.2008 року на суму 202 702 грн. та №0014151720/0 від 19.02.2008 року на суму 1 206 грн. 27 коп. є правомірними та мають бути скасовані.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 199,200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.