Ухвала суду № 24791184, 30.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року справа №2а/1270/1904/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів апеляційного суду Нікуліна О.А., Губської Л.В.

секретар судового засідання Арцибашев С.Ю.

за участю сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довір. від 20.05.2009 року;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - ОСОБА_3 - за довір. від 03.01.2012 року;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі № 2а/1270/1904/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа Закрите акціонерне товариство "Троїцький олійнопресовий завод" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську (з урахуванням уточнених позовних вимог) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа Закрите акціонерне товариство "Троїцький олійнопресовий завод" про:

1. Визнати протиправними дії державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції щодо арешту рухомого майна, а саме: гранулятора марки «GRANTECH» ГТ520-356, який виготовлений в Україні 12.02.2009 та оснащений чотирма електричними моторами, на найбільшому моторі мається маркіровочна табличка, на якій маються надписи в вигляді ООО «Электромашина» двигатель «Асинхронный», тип «АИР 315443 №219160, 3Ф-50», яке належить Закритому акціонерному товариству «Троїцький олійнопресовий завод» за адресою: вул. Радянська, 33, смт. Троїцьке, Троїцького району Луганської області.

2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області щодо арешту рухомого майна, а саме: гранулятора марки «GRANTECH» ГТ520-356, який виготовлений в Україні 12.02.2009 та оснащений чотирма електричними моторами, на найбільшому моторі мається маркіровочна табличка, на якій маються надписи в вигляді ООО «Электромашина» двигатель «Асинхронный», тип «АИР 315443 №219160, 3Ф-50», яке належить Закритому акціонерному товариству «Троїцький олійнопресовий завод» за адресою: вул. Радянська, 33, смт. Троїцьке, Троїцького району Луганської області.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області зняти арешт з рухомого майна відповідно до Акту опису й арешту майна від 06.12.2011 р. а саме: гранулятора марки «GRANTECH» ГТ520-356, який виготовлений в Україні 12.02.2009 та оснащений чотирма електричними моторами, на найбільшому моторі мається маркіровочна табличка, на якій маються надписи в вигляді ООО «Электромашина» двигатель «Асинхронный», тип «АИР 315443 №219160, 3Ф-50», яке належить Закритому акціонерному товариству «Троїцький олійнопресовий завод» за адресою: вул. Радянська, 33, смт. Троїцьке, Троїцького району Луганської області.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі № 2а/1270/1904/2012 (суддя Островська О.П.) в задоволені позовної заяви відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Доводи апеляційної скарги заявник обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що згідно Державного реєстру обтяження рухомого майна від 07.02.2012 року за № 34822168 від 23.07.2008 року зареєстровано приватне обтяження застави рухомого майна в тому числі інші основні засоби, а також інші складові частини, які згідно діючого законодавства входять до складу предмету іпотеки, згідно іпотечного договору, реєстровий № 4284 від 23.07.2008 року.

Зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Також наголошує на тому, що судом першої інстанції не досліджений факт повідомлення застоводержателя - АТ "Укрексімбанк", про накладення арешту на частину предмету іпотеки за іпотечним договором, яким є гранулятор, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, на задоволені якої наполягав, проти чого заперечував представник відповідача 2.

Представники відповідача 1 та третьої особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про участь у розгляді справи в апеляційної інстанції не заявлено.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши з'явившихся представників сторін, колегія суддів встановила.

23.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», та Закритим акціонерним товариством «Троїцький олійнопресовий завод» було укладено іпотечний договір за умовами якого іпотекодержатель при виконанні іпотекодавцем умов та положень, визначених в Кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах ліміту заборгованості за Кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищуватиме суму, еквівалентну 13 960 000, 00 доларів США, терміном користування до 05 липня 2013 року (а.с.29-34).

Згідно з п. 1.3 зазначеного іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в іпотеку іпотекодержателю підприємство як єдиний майновий комплекс Закритого акціонерного товариства «Троїцький олійнопресовий завод».

До складу Предмету іпотеки входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, готову продукцію, права вимоги, борги та інші права, вказані в цьому іпотечному договорі.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Іпотека підприємства, як єдиного майнового комплексу поширюється на все майно іпотекодавця, в тому числі на основні фонди, та оборотні кошти, а також інші цінності, що відображені у самостійному балансі іпотекодавця, або з будь-якої причини не відображені в його балансі, але є його власністю, та які стануть власністю іпотекодавця в майбутньому, в

тому числі: майновий комплекс об'єктів нерухомого майна, розташований за адресою: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вулиця Радянська, буд. 33.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року у справі № 16/84 було звернуто стягнення на єдиний майновий комплекс ЗАТ "Троїцький олійнопресовий завод", яке належить ЗАТ "Троїцький олійнопресовий завод" та є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 23.07.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером № 4284 (а.с 45-54).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.12.2011 року роз'яснено пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року № 16/84 таким чином, що під майном єдиного майнового комплексу ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод», яке належить ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод» та є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 23.07.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером № 4284, на яке звертається стягнення, розуміються і інші складові частини єдиного майнового комплексу ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод», яке належить ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод» та є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 23.07.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером № 4284, поряд з нерухомим майном та транспортними засобами, переліченими в п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2011 року № 16/84 (а.с 59-62).

25.08.2011 року постановою начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області зведене виконавче провадження № 24334089 від 07.12.2010 року щодо стягнення боргу з ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод» на користь фізичних і юридичних осіб та держави на загальну суму 12 786 251,02 грн.

З метою своєчасного виконання вищезазначеного виконавчого провадження постановою в.о. начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С. від 30.09.2011 року створено виконавчу групу для роботи.

30.09.2011 керівником виконавчої групи направлено доручення до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції щодо перевірки майнового стану боржника та у відповідності до ст. 66 ЗУ «Про виконавче провадження» проведення опису й арешту майна, належного боржнику (а.с. 127-133).

Актом опису та арешту майна державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції, складеного на підставі доручення керівника виконавчої групи при відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 06.12.2011 року, описано і накладено арешт на таке майно: гранулятор марки «GRANTECH» ГТ520-356, який виготовлений в Україні 12.02.2009 та оснащений чотирма електричними моторами, на найбільшому моторі мається маркіровочна табличка, на якій маються надписи в вигляді ООО "Электромашинадвигатель" "Асинхронный", тип АИР 315443 №219160, 3Ф-50, яке належить Закритому акціонерному товариству Троїцький олійнопресовий завод за адресою: вул. Радянська, 33, смт. Троїцьке, Троїцького району Луганської області. (а.с.9-10)

Таким чином, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є правомірність опису й арешту майна 06.12.2011 року, а саме: гранулятора марки «GRANTECH» ГТ520-356.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів, посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, із знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних організацією та проведенням виконавчих дій, та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Згідно з пунктом 5.6.1. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 арешт майна представляє собою сукупність заходів, що передбачають опис майна, оголошення заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби в обмежені права користування майном або його вилучення в боржника та передачу на зберігання іншим особам.

Відповідно до частини 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 5.3.5 Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року (надалі також «Інструкція») про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна, згідно п. 5.3.9 Інструкції, державний виконавець може отримати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції його адміністратором.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно частини 8 статті 54 "Про виконавче провадження", здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно з пунктом 5.3.7 Інструкції якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

На виконання зазначеної норми Закону 06.12.2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції складений акт опису й арешту майна позивача, а саме: гранулятора марки «GRANTECH» ГТ520-356, який виготовлений в Україні 12.02.2009 та оснащений чотирма електричними моторами, на найбільшому моторі мається маркіровочна табличка, на якій маються надписи в вигляді ООО "Электромашинадвигатель" "Асинхронный", тип АИР 315443 №219160, 3Ф-50, яке належить Закритому акціонерному товариству Троїцький олійнопресовий завод за адресою: вул. Радянська, 33, смт. Троїцьке, Троїцького району Луганської області.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, тобто, арешт майна боржника не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи встановлені обставини та норми права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що описуючи майно та накладаючи на нього арешт відповідач діяв у межах наданих повноважень у передбаченому Законом порядку.

Колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну виконавчу службу», ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі № 2а/1270/1904/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі № 2а/1270/1904/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа Закрите акціонерне товариство "Троїцький олійнопресовий завод" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 30.05.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 01.06.2012 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді О.А. Нікулін

Л.В.Губська