Ухвала суду № 24790835, 25.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2012 року справа №2а/1270/1105/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р. в справі № 2а/1270/1105/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Стахановмаш" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Стахановмаш" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000592301 від 05.08.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16389 грн., в тому числі за основним платежем - 13111 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3278 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні судом податкового законодавства, а також у невідповідності висновків суду щодо правомірності формування податкового кредиту фактичним обставинам справи.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомленні належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Торговий дім „Стахановмаш" є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 35664027, перебуває на податковому обліку в Стахановській об'єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість.

20.08.2010 р. позивачем надана органу державної податкової служби податкова декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 р., 20.09.2010 р. - податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 р., 20.10.2010 р. - податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 р. В податкових деклараціях позивачем зазначені суми податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню.

Відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ „Торговий дім „Стахановмаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 р., за результатами якої податковим органом складений акт № 223/23-35664027 від 20.07.2011 р., в якому зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість в липні 2010 р. на загальну суму 13111 грн.

За наслідками перевірки відповідачем 05.08.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000592301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 16389 грн., в тому числі за основним платежем - 13111 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3278 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення господарських операцій позивачем та ТОВ „Топторг ЛТД", відповідно, правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість у липні 2010 р. є нікчемність правочинів позивача та ТОВ „Топторг ЛТД".

Проте, такий висновок органу державної податкової служби спростований обставинами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ „Топторг ЛТД" укладений договір поставки № 2-39/041 від 09.06.2010 р., за умовами якого ТОВ „Торговий дім „Стахановмаш" придбаває у ТОВ „Топторг ЛТД" продукцію, асортимент, кількість та номенклатура визначається специфікацією.

Здійснення поставки продукції (клещи) у липні 2010 р. підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами: специфікацією № 1 від 09.06.2010 р., рахунком, накладною, податковою накладною № 090601 від 09.06.2010 р. на загальну суму 497000 грн., втому числі податок на додану вартість - 82833,34 грн., випискою по особовому рахунку позивача щодо оплати придбаного товару.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Колегією суддів встановлено, що видами діяльності позивача за КВЕД є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівлі чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, інші види оптової торгівлі.

З метою одержання прибутку позивачем укладена угода з ТОВ „Топторг ЛТД", за якою позивач придбав у цього підприємства товарно-матеріальні цінності, які були належним чином оприбутковані.

Так, належне оприбуткування придбаного товару підтверджено наявною в матеріалах справи відомістю „Розрахунки з постачальниками".

В подальшому позивачем придбані за цією угодою товари використані у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Так, позивачем укладений договір постачання продукції № 2-35/031 від 09.06.2010 р. з ВАТ „Завод „Дніпропрес", специфікацією № 1 до якого визначені найменування, ціна, кількість продукції та строки поставки. Відповідно до цієї специфікації позивач поставляв ВАТ „Завод „Дніпропрес" товар (клещи). Виконання даної господарської операції підтверджено податковими накладними, довіреностями на отримання товару, видатковими накладними, платіжними документами, а також рахунками-фактурами, актами здачі-приймання транспортних послуг, які підтверджують перевезення товару.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який діяв на час здійснення господарських операцій у 2010 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ТОВ „Топторг ЛТД" позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ „Топторг ЛТД" вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи апелянта щодо не підтвердження здійснення господарських операцій через відсутність документів, підтверджуючих транспортування товару.

Як випливає з додаткової угоди від 10.06.2010 р. до договору поставки № 2-39/041 від 09.06.2010 р., укладеному між позивачем та ТОВ „Топторг ЛТД", внесені зміни до договору поставки, зокрема, щодо умов поставки, визначених специфікацією № 1 від 09.06.2010 р., а саме, визначено, що поставка продукції здійснюється на умовах СРТ м. Стаханов, склад покупця, доставка постачальника (п. 5). Відтак, відсутність у покупця товару - позивача документів з транспортування не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування з у зв'язку з тим, що спірна угода є нікчемною. Відповідач при цьому вказує, що ТОВ „Топторг ЛТД" відсутнє за місцезнаходженням, директор підприємства ОСОБА_2 на мав відношення до господарської діяльності підприємства. Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, первинні документи, видані цим підприємством, видані невідомою особою, а господарська угода, укладена позивачем з ТОВ „Топторг ЛТД", не спричинила реального настання правових наслідків.

На час виконання договору поставки між ТОВ „Топторг ЛТД" та позивачем постачальник товару здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не ліквідований, є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Топторг ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ „ТБ „Стахановмаш" за червень 2010 р., підприємством подавалась податкова звітність до податкового органу до грудня 2010 р., проте, визнавалась недійсною.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги стосовно того, що директором ТОВ „Топторг ЛТД" ОСОБА_2 податкові накладні не виписувались, оскільки надані податковим органом на підтвердження цього докази (пояснення ОСОБА_2.) не є належним доказом у розумінні ст. 70 КАС України.

Відповідач не обґрунтував дані доводи належними доказами, а надана відповідачем постанова від 02.12.2010 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_2 за відсутністю складу злочину спростовує твердження відповідача про фіктивність підприємства ТОВ „Топторг ЛТД".

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р. в справі № 2а/1270/1105/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р. в справі № 2а/1270/1105/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Стахановмаш" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В