Ухвала суду № 24789397, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-10320/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-10320/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Купянський молочноконсервний комбінат» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Купянської об»єднаної державної податкової інспекції у Харківській області та просило суд постановити рішення, згідно якого скасувати податкові повідомлення-рішення №0000202310, №0000192310 від 02 серпня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.11 позов задоволено.

Купянська об»єднана державна податкова інспекція у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.3 «Порядку нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року №152., пп. 5.1, пп. 5.2.1 п 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Купянською ОДПІ в Харківській області, проведена планова виїзна документальна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт перевірки за № 739/23/00418142 від 12.07.2011р., (т.1, а.с.35-250; т.2 а.с. 1-20).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.3 «Порядку нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року №152., пп. 5.1, пп. 5.2.1 п 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наслідками перевірки Купянською об»єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області прийнято подакові повідомлення рішення №0000202310, №0000192310 від 02 серпня 2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязанння з податку на додану вартість в сумі 2049 533,05 грн. (в тому числі за основнимплатежем 901592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1147941,05 грн.), та податку на прибуток в сумі 22230836,0 грн. (в тому числі за основним платежем 15 906453,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6324383,0 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність винесеного ним рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 цього ж Закону податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 цього ж Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалв справи, в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «АПК Улан», ТОВ «АгроСфера Україна», ПП «Інтерагро-форум», ТОВ «Веста», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Українська пивна компанія Арматура», ТОВ «ПОВГАЗ», ПП «ВКФ Укрпромснаб», ТОВ «Укрліссервіс», ТОВ «Никкартонторг», ПП «Анакор - 2007», ТОВ ТД «Молочна слобода», ТОВ «Вілсон».

Позивачем був укладений договір поставки з ТОВ «АПК Улан»№ 0816050223 від 25.02.2010 р.(т.3, а.с.175-178)..

Згідно до умов договору ТОВ «АПК Улан» зобов'язалось постачати позивачу товар (цукор) на склад позивача місто Куп'янськ, вул. Ломоносова 26, а останній зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Термін дії договору контрагентами визначено до 31 грудня 2010 року.

Фактичне відвантаження товару (цукор) ТОВ «АПК Улан» на адресу позивача підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами (а.с. 175-189 т.3).

На суму відвантаженого товару (цукру) ТОВ «АПК Улан »виписало позивачу податкові накладні №1377 від 21.05.2010 р. та № 1721 від 23.06.2010 року. Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи (а.с. 135 189 Т.3).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «АПК Улан» проводились у безготівковій формі .

Заборгованості за даними бухгалтерського обліку позивача по розрахункам з ТОВ «АПК Улан»не значиться.

ТОВ «АПК Улан» у період, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва № 100226004 (т.3 а.с. 189) було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ «АгроСфера Україна» був укладений договір поставки № 0816050014 від 02.01.2009 р. (т.5, а.с.234-250; т.6, а.с.1-121).

Згідно умов договору ТОВ «АгроСфера Україна»зобов'язалось постачати позивача товар (пальмову олію) на склад позивача місто Куп'янськ, вул. Ломоносова 26, а останній зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Термін дії договору контрагентами визначено до 31 грудня 2010 року.

Фактичне відвантаження товару ТОВ «АгроСфера Україна»на адресу позивача підтверджується видатковими накладними, товаро - траспортними накладними, а також прибутковими ордерами про оприбуткування товару на склад позивача (а.с. 234-250 т.5, а.с. 1-122 т.6). На суму відвантаженого товару ТОВ «АгроСфера Україна»виписало позивачу податкові накладні.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «АгроСфера Україна» проводились у безготівковій формі.

ТОВ «АгроСфера Україна»у період, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва №100312344 (т.6, а.с.122) було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Між позивачем та ПП «Інтерагро-форум» був укладено договори поставки № 0816050223 від 25.06.2010 р. та №0707020305 (т.5, а.с. 170-177).

Згідно умов договорі ПП «Інтерагро-форум»зобов'язалось постачати і позивачу товар (катіоніт КУ-2-8 КР) на умовах FCA, м. Черкаси, вул. Котовського 9, згідно INCOTERMS - 2000, а останній зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Реальність господарської операції підтверджено видатковими, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Веста» було укладено угоду на поставку газу.

Фактична поставка газу ТОВ «Веста»на адресу позивача підтверджується актами, податковими накладними та платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи (а.с. 153-169 т. 5).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Веста»проводились у безготівковій формі .

Позивачем придбався товар у ТОВ «Компанія «Істсервіс», а саме - туалетний папір, освіжувач повітря, канцтовари та інше згідно видаткових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Істсервіс», а саме: №РН КИ0/0001336 від 31.05.2010р. туалетний папір, серветки на суму 2112,00грн., в т. ч. ПДВ 352грн.,№РНКИ0/0002393 від 30.06.2010р. туалетний папір, освіжувач повітря, засобі гігієни на суму 2655.75 грн., в т. ч. ПДВ 442.62грн., №РН КИ0/0002477 від 08.07.2010р. канцтовари на суму 10600,00грн., в т.ч. ПДВ 1766,67грн., №РН КИ0/0004040 віл 25.08.2010р канцтовари на суму 2620,50 грн.. в т. ч. ПДВ 436,50грн.,№РН- КИ0/0006565 від 26.10.2010р туалетний папір, засоби гігієни на суму 5264,25грн, в т. ч. ПДВ 877,37грн.,№РН КИ0/0007774 від 23.11.2010р. канцтовари на суму 10150,00 грн, в т. ч. ПДВ 1691,67,№РН КИ0/0009109 від 21.12.2010 канцтовари на суму 2666,50 грн. в т. ч. ПДВ 444.42 грн. ( а.с. 178-188 т. 5).

Фактичне відвантаження товару ТОВ «Компанія «Істсервіс»на адресу позивача підтверджується накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Оплата проведена у безготівковій формі.

29.10.2007 р. позивач уклав с ТОВ «УПК-Арматура» договір № 2910/0814050357 (т.5. а.с. 202) на поставку останнім металопродукції з нержавіючої сталі.

Згідно умов договору ТОВ «УПК-Арматура» зобов'язалось постачати позивачу товар (металопродукція з нержавіючої сталі) згідно з узгодженими сторонами умовами, а останній зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Термін дії договору контрагентами визначено до 31 грудня 2007 р. Додатковою угодою до договору від 30.12.2007 р. договір пролонговано до 31.12.2009 р. і надалі.

Фактичне відвантаження товару (металопродукція з нержавіючої сталі) ТОВ «УПК-Арматура»на адресу позивача підтверджується видатковими накладними: №РН А-00002971 від 22.12.2010р. на суму 6264.50грн., в т. ч. ПДВ 1044,04 грн., №РН А-00002993 від 23.12.2010р. на суму 376,94 грн., в т. ч. ПДВ 62,82 грн., №РН А-00003027 від 28.12.2010р. на суму 11600,42грн., в т.ч. ПДВ 1933,40 грн.; №РН А-00003027 від 28.12.10р. на суму 890,28 грн., в т.ч. ПДВ 148,38 грн., прибутковими ордерами №А-00002971 від 22.12.2010 р., №А-00002993 від 23.12.2010 р., №А-00003014 від 27.12.2010 р., №А-00003027 від 28.12.2010 р. (т.5 , а.с.204-208).

На суму відвантаженого товару ТОВ «УПК-Арматура»виписало позивачу податкові накладні №2718 від 21.12.2010 р., № 2728 від 22.12.2010 р., №2749 від 23.12.2010 р., №2763 від 27.12.2010 р. №2778 від 28.12.2010 р. (т.5, а.с.209-213).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «УПК-Арматура»проводились у безготівковій формі

ТОВ «ПОВГАЗ» здійснювало поставку газу позивачу. Реальність цієї господарської операції підтверджується підтверджується актами, податковими накладними та платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи (а.с. 217-233 т. 5).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ПОВГАЗ» проводились у безготівковій формі .

Між позивачем та ПП ВКФ «Укрпромснаб» був укладений договір № 0816050032 від 02.01.2009 р. (т.5, а.с.120-121), згідно з яким ТОВ ПП ВКФ «Укрпромснаб» поставляло поліамідну оболонку ковбасну «Луга-фреш», з нанесенням флексографічного друку та кліпсу S-740Т.

Про отримання товару позивачем свідчать прибуткові ордери, видаткові накладні та податкові накладні, отримані від ПП ВКФ «Укрпромснаб»(а.с. 120 151 т. 5):-№ВН 130702 від 13 липня 2010р. оболонка та кліпса в кількості 30 км. та 150 тис шт. відповідно, на суму 91021,50грн., в т. ч. ПДВ 15170,25грн., №ВН УП 061210004 від 6 грудня 2010р. оболонка в кількості 402 кг. на суму 24240,60грн., в т. ч. ПДВ 4040,10грн., №ВН УП 310111004 від 31 січня 2011р. оболонка та кліпса в кількості 30 км та 150 тис шт., на суму 91021,50грн., в т. ч. ПДВ 15170,25грн., №ВН УП 280111002 від 28 січня 2011р. оболонка в кількості 254,2 кг. на суму 17082,24грн., в т. ч. ПДВ 2847,04грн., та прибуткові ордери про прийомку зазначеної продукції на склад.

На суму відвантаженого товару ПП ВКФ «Укрпромснаб»виписало позивачу податкові накладні. Оплату проведено у безготівковій формі.

ПП ВКФ «Укрпромснаб»у період, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва № 17329619 (т.5 а.с.152) було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ «Укрліссервіс» було укладено договір № 1421050387 від 01.12.2009 р. (т.3, а.с.190-191), та додаткові угоди до нього, згідно з якими він був пролонгований.

Відповідно до договору ТОВ «Укрліссервіс» поставляв продукцію (деревину). Реальність поставки підтверджено видатковими накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними, оплата проводились у безготівковій формі (а.с. 190-215 т. 3).

Між позивачем та ТОВ «Никкартонторг» був укладений договір з 0816050227 від 01.03.2010 р. (т.3, а.с.216-217), згідно з яким ТОВ «Никкартонторг» поставляв позивачу вироби з картону.

Реальність господарської операції підтверджено прибутковими ордерами, видатковими накладними та податковими накладними, а також товаро-транспортною накладною від 12.05.2010 р. (а.с. 216 230 т. 3). На суму відвантаженого товару ТОВ «Никкартонторг» виписало позивачу податкові накладні. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Никкартонторг» проводились у безготівковій формі.

ТОВ «Никкартонторг»у період, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва № 100271424 (т.3, а.с.230) було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Між позивачем та ПП «Анакор-2007» був укладений договір аутсорсингу №3 від 01.06.2007 р..

Предметом договору є надання на користь позивача послуг консультанта по раціоналізації виробництва (перелік непрофільних функцій, які приймав на себе за договором консультант, наведено в додатку №1 до вищезазначеного договору, а саме розробка перспективних та річних планів дослідницьких та дослідницько-конструкторських робіт, складання тематичних планів та графіків їх виконання, розробка програм випробувань та перевірки досліджуваних зразків, виконання завершуючих робіт, апробовування технічної документації, удосконалення організації виробництва, його технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, запобігання нестач та поліпшення якості продукції, економії ресурсів, атестації та раціоналізації робочих місць, використання резервів збільшення продуктивності роботи та інше (а.с. 233 т. 3).

Про фактичне надання послуг по договору №3 від 01.06.2007 р. свідчать акти приймання-передачі виконаних послуг на загальну суму 2179268,88 грн., в тому числі ПДВ 363211,48 грн. (а.с. 234-345 т. 3).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджуєтьсяз висновком судупершої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних у зазначених вище контрагентів товарі та послуг як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльність позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами та правомірно сформовано податковий кредит.

Відповідно до пункту 4.1 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За висновком податкового органу порушення вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягає в тому, що позивач безпідставно зменшив суму задекларованих показників по рядку 02.1 декларацій «Зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг), в результаті чого встановлено заниження суми скоригованих валових доходів на суму 28509102 грн., також встановлене порушення з заниження валового доходу призвело до заниження податкового зобов"язання по ПДВ податкової декларації переробного підприємства в сумі 5701820 грн..

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. надав знижку за рахунок зменшення вартості реалізованої готової продукції ТД «Молочна Слобода» на загальну суму 28509102 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2007 р. позивачем укладено договори № 0101040239, №0101040242 та №0101040243 (т.3, а.с.84-99) з ТОВ ТД «Молочна Слобода» на поставку молока та масла вершкового, кількість, якість та ассортимент товару визначався у специфікаціях. Додатковими угодами, укладеними 01.12.2009 р. та 10.01.2011 р. було передбачено, що з метою виконання постанов КМУ, розпоряджень голів облдержадміністрацій щодо регулювання цін на молочні продукти та додержання гранічної торгівельної націнки, позивач надає щомісяця ТОВ ТД «Молочна слобода»знижку в розмірі 20% від вартості реалізованого молока та масла.

Надання знижки за угодою сторін відображалось в первинних документах бухгалтерського обліку видаткових та податкових накладних. В бухгалтерському та податковому обліку позивача зменшення суми валового доходу за рахунок знижки відображалося на підставі розрахунку, згідно якого в даних головної книги зменшувалася сума валового доходу по реалізованій продукції по рахунку 704 в дебет рахунку 791.

Коригування валових доходів та податкових зобов»язпань здійснювалося позивачем на підставі п.5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу про заниження суми скоригованих валових доходів на суму 28509102 грн. та заниження податкового зобов"язання по ПДВ податкової декларації переробного підприємства в сумі 5701820 грн.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження апелянта , що укладені між позивачем та його контрагентами договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м»ясо та м»ясо продукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м»ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання цих зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Висновок податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», обґрунтовано тим, що позивачем не виписано квитанції за формою №ПК-3а сільськогосподарським товаровиробникам особистим селянським господарствам, а в податковому обліку здійснював нарахування дотації згідно приймальних квитанцій №ПК-3 (МС) агентам-приймальникам, внаслідок чого позивачем завищено суму нарахованої та виплаченої дотації агентам-приймальникам за період с 01.04.2010 по 31.12.2010 р. на суму 1015065,80 грн..

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були укладені угоди доручення з представниками (приймальниками-агентами, повіреними), за якими позивач виступав довірителем. Представники позивача за його дорученням здійснювали приймання молока від особистих фермерських господарств фізичних осіб та здійснювали розрахунки за отримане молоко. Для цього представники позивача оформлювали платіжно-розрахункові відомості, які містять інформацію про ПІБ фізичної особи, що здає молоко, кількість і якісні характеристики зданого молока, його вартість, суми отриманих коштів та дотації. З кожною фізичною особою, що здає молоко укладавсяч договір про приймання молока. Від кожної такої фізичної особи отримана довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, яка підтверджує статус такої особи як особистого селянського господарства (сільськогосподарського виробника).

Відповідно до Порядку нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 р. № 152 придбання переробними підприємствами сировини для переробки у різної категорії постачальників зобов'язує переробні підприємства вести окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі. Переробні підприємства під час приймання поставлених молока та м'яса в живій вазі виписують приймальні квитанції сільськогосподарським підприємствам за ф. ПК-3, а особистим селянським господарствам за ф. ПК-3а (пункт 3 Порядку № 152). У квитанціях крім ваги та вартості поставленої продукції за договірними цінами окремими рядками зазначаються податок на додану вартість, сплачений у вартості поставленої продукції, та суми дотацій, що належать сільськогосподарському товаровиробнику, виходячи із загального обсягу закупленої продукції та розміру дотацій згідно з попереднім розрахунком переробних підприємств. У реєстрі отриманих та виданих податкових накладних облік придбаних з ПДВ молока та м'яса в живій вазі в сільськогосподарських товаровиробників відображається переробними підприємствами на підставі податкових накладних, а придбаних без ПДВ молока та м'яса в живій вазі в особистих селянських господарств на підставі документів, що засвідчують їх поставку (придбання).

Доводи апелянта про те, що у приймальних квитанціях по формі № ПК-3а зазначені реквізити представника позивача, а не особистого селянського господарства, не спростовує факту виплати сум дотацій.

Такиим чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо небгрунтованості доводів податкового органу про порушення п.п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищення ним сум нарахованої та виплаченої дотації агентам-приймальникам на 1015065,80 грн.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, який є об'єктом оподаткування

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 цього ж Закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди» розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснена передача сільськогосподарським товаровиробникам в тимчасове користування обладнання для охолодження молока, а саме танки-охолоджувачі, агрегати електричні насоси ОНЦ-1 12,5/20, насоси Г2-ОПД різним сільськогосподарським товаровиробникам, які є самостійними субєктами господарювання, та які поставляли сировину (молоко) позивачеві.

Оскільки обладнання було передане в безоплатне користування сільськогосподарським товаровиробникам, які використовували його у власній господарській діяльності, але для здійснення поставок сировини (молока) виключно позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції те , що це обладнання може трактуватись як таке, що використовується саме позивачем, та забезпечує саме його діяльність необхідною сировиною.

На такий висновок суду впливає також і те, що обладнання має захист, і монопольним правом зливу охолодженого молока володіє лише позивач. Тобто сільськогосподарські товаровиробники можуть лише заливати у холодильні ємкості молоко без можливості його злити.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про те, що обладнання є таким, що вилучене з власної господарської діяльності позивача, а тому витрати на його придбання, ремонт, реконструкцію модернізацію або інші поліпшення не підлягають амортизації, відповідно амортизаційні відрахування позивачем було завищено на 639596 грн. є безпідставними.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону України звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Як вбачається із матеріалів справи, в травні 2010 р. позивачем було придбано пальмової олії в кількості 22005 кілограм у ТОВ «Вілсон», податкова накладна №96 від 26.05.2010 р. на суму 226651,50 грн., в т.ч. ПДВ 37775,25 грн., за договірною ціною 8,58 грн. за кілограм.

В обґрунтування звичайної ціни податковий орган посилається на дані програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а саме: на вантажно-митні декларації ТОВ «Вілсон», за якими цим підприємством було імпортовано пальмової олії у кількості 21000 кг. за ціною 6,58 грн/кг (вантажно-митна декларація №3065 від 17.05.2010 р.) та у кількості 21000 кг. за ціною 6,58 грн/кг (вантажно-митна декларація №3066 від 17.05.2010 р.), тобто встановлює звичайні ціни на рівні митної вартості. В подальшому імпортер ТОВ «Вілсон» реалізував цей товар на території України за договірними цінами, в тому числі і позивачу. Тобто в даному випадку 6,58 гривень за 1 кілограм олії пальмової є митною вартістю цього продукту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, з огляду на відсутність інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-10320/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.