Постанова № 24788842, 08.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1292/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Чалої А.С.

при секретарі -Хатковому А.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1 -директор підприємства згідно витягу, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 -за довіреностями, розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом приватного підприємства «Технічний центр «Сепаратор» до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Технічний центр «Сепаратор»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкаси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № 000202301 від 05.01.2012 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та в обґрунтування позову зазначили, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами та фіктивності господарських операцій. Представники наголосили, що господарські операції з ПП «Астелікс-2007»та ТОВ «Алівіс»мали реальні наслідки, що підтверджується первинними документами (податковими та видатковими накладними), оформленими у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Представник позивача зазначив, що податковим органом не перевірено в повному обсязі господарські операції між позивачем та його контрагентами з приводу придбання у контрагентів обладнання та подальшого його реалізації, що також підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Також представник позивача наголосив, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарських операцій своїми контрагентами, перевіряти наявність в нього персоналу, складів, транспорту, контролювати сплату до бюджету податків та зборів, а отже, посилання податкового органу, в акті перевірки, на фіктивність здійснення господарських операцій в зв'язку з тим, що бухгалтерські документи оформлені контрагентами не відповідають вимогам законодавства, а контрагенти, нібито не мають умов та засобів для здійснення господарської діяльності є безпідставними.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та зазначив, що перевірка позивача проведена на виконання постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області від 25.07.2011 року, що винесена в зв'язку з розслідуванням кримінальної справи щодо здійснення незаконної господарської діяльності товариствами, зокрема і контрагентами позивача ТОВ «Алівіс»та ПП «Астелікс-2007». В період здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Алівіс»керівником останнього являвся -ОСОБА_5 Вказана особа була допитана в якості свідка по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. З показів ОСОБА_7 вбачається, що фінансово-господарською діяльністю вказаного товариства він не займався, звітності до податкових органів не подавав, печатка підприємства у нього відсутня, від його імені фінансово-господарську діяльність здійснювали інші особи. Щодо взаємовідносин з ПП «Астелікс-2007»то представник відповідача зазначив, що під час здійснення господарських операцій з позивачем, керівником вказаного контрагента була ОСОБА_6, відносно якої, як вже зазначалось, порушено кримінальну справу. В постанові про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 зроблено висновок, що вказаним підприємством товарно-матеріальні цінності не придбавались, роботи та послуги не виконувались, тобто, здійснювалось незаконне переведення безготівкових коштів в готівку з метою отримання податкової вигоди. На підставі вище викладеного податковим органом зроблено висновок, що включення до податкового кредиту сум ПДВ та вартість придбаних товарів до складу валових витрат, по виданим контрагентами позивача податковими накладними є неправомірним.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 року по 30.09.2011 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Алівіс»та ПП «Астелікс-2007».

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 23.12.2011 року № 2735/23-2/19360899, встановлені порушення позивачем п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за ІІІ та IV квартали 2010 року занижено податок на прибуток на суму 48 700 грн. та п.п.7.2.6. п. 7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за липень, жовтень, листопад, та грудень 2010 року занижено податок на додану вартість на суму 38 960 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.01.2012 року № 000202301 про донарахування податку на прибуток підприємства в сумі 48 700 грн. та штрафних санкцій в сумі 12 175 грн. та від 05.01.2012 року № НОМЕР_1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 38 960 грн. та штрафних санкцій в сумі 9 740 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки 13.01.2012 року подав до ДПС у Черкаській області скаргу на висновки акту перевірки, яку рішенням податкового органу від 12.03.2012 року № 3615/10-210 залишено без задоволення.

14 березня 2012 року підприємством направлено скаргу до ДПС України, з аналогічною вимогою. Дана скарга, рішенням податкового органу від 09.04.2012 року № 6205/10-2115 -залишена без задоволення.

Внаслідок залишення скарг ПП «Технічний центр «Сепаратор»без розгляду, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів, шляхом скасування вказаних повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Технічний центр «Сепаратор»зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Черкаської міської ради 02.03.1992 року, про що свідчить витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та як платника податків взято на облік ДПІ у м. Черкаси 02.03.1992 року.

Згідно акту перевірки позивача, підставою для висновку щодо нікчемності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Алівіс», ПП «Астелікс-2007»є результати документальних позапланових перевірок вказаних підприємств.

Позаплановими документальними перевірками контрагентів позивача встановлено, що реальність фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, надання робіт та послуг не підтверджено документально.

Окрім того, слідчим відділом податкової міліції ДПА в Полтавській області відносно громадянки ОСОБА_6, як директора вказаних контрагентів, порушено кримінальну справу № 2011531008011, за ознаками злочину передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Вказуючи на порушення норм чинного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Алівіс», відповідач зазначає, що згадані вище податкові та видаткові накладні підписані особою, що не уповноважена керівником вказаного підприємства проводити господарські операції та підписувати первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «Алівіс». Щодо взаємовідносин з ПП «Астелікс-2007»то представник відповідача зазначив, що під час здійснення господарських операцій з позивачем, керівником вказаного контрагента була ОСОБА_6, відносно якої, як вже зазначалось, порушено кримінальну справу.

З огляду на дані факти, податковим органом зроблено висновок, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реальних правових наслідків.

Дані обставини лягли в основу акту перевірки від 23.12.2011 року № 2735/23-2/19360899, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Позивач в спірному періоді придбав у ТОВ «Алівіс» ванну ВН-600, пастеризатор скребковий, що підтверджено видатковою накладною № 3011-3 від 30.11.2010 року та податковою накладною № 30113 від 30.11.2010 року на суму 22 700 грн., видатковою накладною № 1012-1 від 10.12.2010 року та податковою накладною № 10121 від 10.12.2010 року на суму 30 250 грн., а у ПП «Астелікс-2007»сепаратор ОСНС (б/в) та маслоутворювач, що підтверджено видатковою накладною № 2007-2 від 20.07.2010 року та податковою накладною від 20.07.2010 року № 20072 на суму 95 550 грн., видатковою накладною № 2810-1 від 28.10.2010 року та податковою накладною № 13101 від 13.10.2010 року на суму 28 500 грн.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у подальшому-Закон № 168).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1 підпункту 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 вказаної статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що податкові накладні виписані контрагентами позивача, на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 року, відповідають вимогам підпункту. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168, а податковий кредит за вказаними податковими накладними сформовано відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 за датою їх одержання.

Разом з тим, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обо'вязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Директором підприємства позивача в судовому засіданні надані пояснення про те, що доставка товару (обладнання) здійснювалась силами поставщиків прямо на підприємство, витрат по транспортному обслуговуванню позивач не поніс.

Суд зазначає, що вид отриманого обладнання цілком і повністю узгоджується з напрямом господарської діяльності позивача: монтаж машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів.

В обґрунтування використання в своїй господарській діяльності отриманого від контрагентів товару (сепаратори, маслоутворювачи, ванни ВН-600), позивачем надані копії договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з іншими підприємствами-покупцями та первинні бухгалтерські документи, що підтверджують подальший продаж обладнання у вигляді готового устаткування, надання послуг по його монтажу, на підставі яких позивачем сформовано свої податкові зобов'язання по ПДВ у відповідних періодах.

Беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 щодо підтвердження здійснення господарських операцій з поставки обладнання з метою її подальшого використання у господарській діяльності, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених контрагентом позивача за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача або його контрагента направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентами, є помилковим.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи інше, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача досліджених під час розгляду справи первинних документів, наданих в обґрунтування реальності господарської операції, позивачем підтверджено правомірність формування сум валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 69-71, 86, 94, 97, ст. ст. 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 05.01.2012 року № НОМЕР_1.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 05.01.2012 року № 000202301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Технічний центр «Сепаратор»1 095 (одну тисячу дев'яносто п'ять ) грн. 75 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.С. Чала

Повний текст постанови виготовлений 12.06.2012 року.