Ухвала суду № 24781194, 12.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/1421/12

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Поділля-Трансбуд" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" звернулось в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення інспекції архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.08.2011 року .

Позов мотивовано тим, що відповідачем було видано декларацію від 03.08.2011 року, дані у якій є недостовірними та містять інформацію, яка не відповідає дійсним обставинам справи.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.08.2011 року № ХМ14211025011.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 оскаржила його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення всіх обставин справи, апелянт просить скасувати незаконну, на її думку, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року та винести нове судове рішення, яким закрити провадження у справі, в зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що всупереч положенням частини 1 статті 17 КАС України судом помилково визнано протиправним та скасовано неіснуючий правовий акт індивідуальної дії - рішення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.08.2011 року. Вважає, що судом першої інстанції на підтвердження суми робіт по реконструкції складу деревообробного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, замовником якого є третя особа - ОСОБА_5 взято до уваги довідку позивача про вартість виконаних робіт, яка прийнята судом без належної правової оцінки та врахування зауважень третьої особи. Також, апелянт вважає помилковим висновок суду щодо оцінки даних, які передбачені у дозволах на виконання будівельних робіт, вказує, що судом безпідставно взято до уваги дані дозволу №226 від 29.12.2007 року, строк дії якого закінчився у 2009 році (після якого дозвіл є нечинним) та безпідставно не взято до уваги чинний дозвіл на початок будівельних робіт від 15.02.2010 року.

До суду апеляційної інстанції з'явились представник третьої особи, який підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та представники позивача, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представників сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, які з'явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" проводила роботи по реконструкції складу деревообробного цеху, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Замовником робіт по реконструкції була ОСОБА_5, яка після прийняття виконаних робіт із позивачем не розрахувалась. В зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали на загальну вартість 627349,56 грн. (справа № 22/5025/761/11).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області по справі № 22/5025/761/11 від 04.07.2011 року призначено у справі комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі № 22/5025/761/11 на час проведення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи, на розгляд експертизи поставлено питання, які крім іншого стосуються вартості робіт з реконструкції об'єкту за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи, що вартість виконаних будівельних робіт по реконструкції складу деревообробного цеху, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 між позивачем та третьою особою не погоджено, позивач неодноразово звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з проханням не реєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області 03.08.2011 року, винесла рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Незгода з таким рішенням, слугувала до звернення з цим позовом до суду.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на помилковість доводів апелянта про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

З наведених норм права випливає, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Предметом даного спору є визнання протиправним та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.08.2011 року за № ХМ 14211025011.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем прийнято рішення про реєстрацію декларації про готовність, зазначеного вище, об'єкта до експлуатації у вигляді позначення "ЗАРЕЄСТРОВАНО" від 03.08.2011 року № ХМ14211025011 на першій сторінці самої декларації. Прийняття окремого документу відповідачем про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації не приймається, тому реєстрацію на самій Декларації, проведена керівником інспекції архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області та скріплена печаткою, є рішенням суб'єкта владних повноважень, адже породжує права та обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин, спірні правовідносини виникли саме в зв'язку з реалізацією відповідачем своїх функцій та повноважень, а відтак, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано доказів належного проведення відповідної перевірки даних Декларації при її реєстрації, тоді як за змістом статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року N 225 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1995 року N 253, та Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року N 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007 року за N 1361/14628, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, дотримання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та проектної документації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль -сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого, безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів; складати акти перевірок; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам.

Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти) визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461 (далі - Порядок).

Так, за правилами пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі. Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, повноваження посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю визначені Положенням про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року N 225 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1995 року N 253 (далі -Положення №225), та Положенням про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року N 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007 року за N 1361/14628, (далі -Положення №317).

За змістом пункту 1 Положення №225 державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення №317 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладених на них завдань проводять у встановленому порядку перевірки: - відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; - своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації; - наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; - додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Аналіз наведених норм дає право для висновку, що в межах наданих повноважень інспекції державного архітектурно-будівельного контролю перевіряють не затверджену у встановленому законом порядку проектну документацію, а об'єкти будівництва на предмет відповідності їх затвердженим проектним рішенням, будівельним нормам і правилам з метою забезпечення стійкості, надійності та готовності об'єкта до експлуатації.

Тоді як, вбачається з Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.08.2011 року ній міститься інформація, яка суперечить фактичним обставинам справи. А саме, в пункті 3 декларації про готовність об'єкта до експлуатації вказано ОСОБА_6, як особу, що здійснювала технічний нагляд за будівництвом, хоча відповідачем не враховано приписи дозволу на виконання будівельних робіт №266 від 29.12.2007 року, відповідно до якого проводились будівельні роботи, інженер з технічного нагляду вказаний ОСОБА_7. Генеральним проектувальником об'єкту будівництва визначено ТОВ БК "Кам'янець", хоча в декларації вказаний ФОП ОСОБА_8, який був працівником компанії, про що свідчить Робочий проект реконструкції складу деревообробного цеху по АДРЕСА_2 під ПТО автомобілів в комплексі з автомийкою.

В пункті 8 вказано, що головний інженер проекту ОСОБА_8 має зобов'язання представника авторського нагляду від 05.12.2005 року № 15, а в пункті 9 "Інформація про проектну документацію (будівельний паспорт)" вказано, що робоча документація на реконструкцію складу деревообробного цеху та ПТО автомобілів затверджена наказом забудовника №1 від 09.02.2010 року, хоча дана інформація не підтверджується жодною будівельною документацією та спростовується наявними матеріалами, відповідно до яких розроблення проектної документації та будівельні роботи розпочаті позивачем в 2006-2007 роках.

У пункті 10 "Інформація про дозвільні документи" вказано дозвіл на виконання будівельних робіт № 053 від 15.02.2010 року, хоча відповідачем не враховано дозвіл на виконання будівельних робіт виданий 29.12.2007 року за номером 266, відповідно до якого і проводились будівельні роботи.

У пункті 12 невірно вказана загальна площа споруди -209,7 кв.м. та загальна площа нежитлових приміщень об'єкта, однак насправді загальна площа споруди - 218, 3 кв.м. та загальна площа нежитлових приміщень об'єкта також 218,3 кв.м., що підтверджується довідкою БТІ по даним технічної інвентаризації та проектною документацією.

Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва - 480 тис., грн., проте стосовно вартості виконаних робіт існує господарський спір, який станом на день реєстрації декларації не вирішений.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що знайшли своє відображення в оскаржуваній постанові, а саме стосовно того, що дії відповідача по реєстрації 03.08.2011 року Декларації про готовність об'єкта до експлуатації не узгоджуються з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України, а відтак наявні підстави для її скасування.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Поділля-Трансбуд", не надав належні докази на підтвердження законності своїх дій щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13 .08.2011 року. № ХМ14211025011.

Водночас, позивачем, у відповідності з вимогами частини 1 статті 71 КАС України, надано суду докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Докази апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування судового рішення передбачених статтями 201-204 КАС України.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи з'ясовані повно та об'єктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 червня 2012 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Гонтарук В. М.

Драчук Т. О.