Ухвала суду № 24781187, 12.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1048/12 Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участі представників сторін:

представника позивача Копейки Ф.А.

представника відповідача Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватно-орендного підприємства "Зоря" до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-ріішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2012 року Приватно-орендне підприємство "Зоря" звернулось в суд з адміністративним позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тростянецька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000112320 від 11 жовтня 2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1810223 грн. за основним платежем та 2262779 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення сум податкового зобов'язання з причини часткової відсутності зареєстрованих договорів оренди на орендовану землю та користування спеціальним режимом оподаткування з податку на додану вартість.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року позов задоволений та скасовано податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ №0000112320 від 11 жовтня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Тростянецька ОДПІ у Вінницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт, мотивуючи доводи апеляційної скарги, вказує на те, що з огляду на обставини, викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійним обставинам справи.

Сторони повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 12 вересня по 23 вересня 2011 року посадовими особами Тростянецької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ПОП "Зоря" вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт №422/23/30806362 від 30 вересня 2011 року, в якому зафіксовані порушення ст.ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 209.1, 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ПОП "Зоря" занижено суму податку на додану вартість в сумі 1810223 грн.

На підставі вказаного акту, Тростянецькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000112320 від 11 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1810223 грн. за основним платежем та 2262779 грн. за штрафними санкціями.

З акту перевірки встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПОП "Зоря" використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшли державної реєстрації, а саме: у 2009 році - 2211,58 га, в тому числі рілля 2179,58 га, під господарськими будівлями та дворами 32 га, із яких пройшли державну реєстрацію станом на 01 січня 2009 року договори на загальну площу 1500,5346 га, що становить 68,85% від орендованої землі (ріллі); у 2010 році - 2169,11 га, в тому числі рілля 2137,11 га, під господарськими будівлями та дворами 32 га, із них пройшли державну реєстрацію станом на 01 січня 2010 року договори на загальну площу 1546,3898 га, що становить 72,36% від усієї орендованої землі (ріллі); у 2011 році - 2173,94 га, в тому числі рілля 2141,94 га, під господарськими будівлями та дворами 32 га, із яких пройшли державну реєстрацію станом на 01 січня 2011 року договори на загальну площу 1640,5902 га, що становить 76,59% від орендованої землі (ріллі).

Таким чином, податковим органом зроблено висновки, що позивачем необґрунтовано включено до спеціальної декларації суму податку на додану вартість від реалізованої сільськогосподарської продукції з тих земельних ділянок, що не були зареєстрованими у органі реєстрації в установленому законодавством порядку. А реалізована продукція, яка вирощена на сільськогосподарських угіддях, які не зареєстровані відповідно до чинного законодавства, не може вважатися сільськогосподарською продукцією, вирощеною на власних або орендованих виробничих потужностях, та підлягає відображенню у податкових зобов'язаннях в загальній декларації.

Судом першої інстанції критично оцінено такі висновки податкового органу, з чим повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", діючого на момент виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п. 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 8-1.7 статті 8-1 вищевказаного Закону та статтею 209.7 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, (ПК України додано групи 4101, 4102, 4103, 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, перебував на спеціальному режимі оподаткуванні як сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг). Під час перевірки податковим органом не було встановлено фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб, таким чином сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва позивача, а відтак позивачем правомірно застосовано спеціальний режим оподаткування.

Окрім того, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо того, що податковим органом не вірно зроблений розрахунок суми реалізованої продукції окремо із зареєстрованих та незареєстрованих договорів, оскільки при перевірці позивача не досліджувався середній показник врожайності, якість ґрунту на земельних ділянках тощо.

Сумніви податкового органу щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування. Крім того, на користь обґрунтованості позиції ПОП "Зоря" свідчить орендна плата, яку позивач сплачував з моменту укладання договорів оренди в зв'язку з використанням усіх земельних ділянок незалежно від того чи зареєстровані вони у встановленому законом порядку.

Таким чином, задовольняючи позов, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, досліджено докази, і на їх підставі прийнято обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 червня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.